В Івано-Франківській області є славне місто Косів, яке розташоване біля підніжжя Карпат. Околиці Косова багаті на глину. Тож гончарство тут розвивалось з давніх часів.
Виробляли горщики, глечики, миски, горнятка - весь необхідний домашній посуд. Але ужитково-декоративна кераміка, якою ми знаємо її сьогодні, зароджувалась десь наприкінці 18 - початку 19 століть.
У розписі застосовується широкий спектр геометричних і рослинних мотивів. Візерунок наноситься вільно. Тло виробу щільно вкривається кутами, колами, ромбами, підковками, лініями, часто застосовується “ільчасте письмо” (штрихування навхрест).
Рослинні мотиви пов’язані з загальними традиціями українського рослинного візерунка, зображуються квіти, пуп’янки, вазони, гілочки, листочки, гірлянди тощо.
Але найчудовіше у кераміці гуцулів – сюжетні розписи, що передають живу природу, зображують тварин і людей у навколишньому світі. Сцени із зображенням людей і тварин відображують спостереження художника, його ставлення до подій, передають філософію світосприйняття.
Кольори косівського керамічного розпису – ніби відлуння прохолоди й чистоти Карпат, пронизаних сонячними променями лісів, чистого високого неба, стрімких гірських річок, зелених полонин.
