"Якщо сидіти на одному тільки хлібі, цибулі й воді, то вижити місяць на 907 гривень можна. Я вже так жила, коли в середині 1990-х учителям не платили зарплату", — каже 47-річна Анна Покотило із села Вовчинець під Івано-Франківськом. Як повідомляє "Газета.ua" вона бере участь в експерименті Національного форуму профспілок України. За місяць спробує витратити не більше прожиткового мінімуму, визначеного для дорослої працездатної людини.
Анна Богданівна працює вчителькою української мови та літератури в Івано-Франківській школі №22. Отримує 1600 грн. 120 грн щомісяця витрачає на проїзд. Ще 90 йде на оплату стаціонарного та мобільного телефонів, 20 — віддає за світло, 300 грн — за газ у зимовий період. Вона розлучена. Про колишнього чоловіка, держслужбовця з Дніпропетровська, згадувати не хоче. Живе в невеликій цегляній хаті з 73-річною матір'ю-пенсіонеркою Марією Іванівною. Вона — інвалід першої групи через хворі легені. Мають лише одну кімнату та кухню. Оселя ззовні поштукатурена. Після повені 2008-го зсередини вкрилася грибком. Усюди тхне пліснявою і сирістю, стіни в кутах чорні.
— Моя городина зогнила під час цьогорічних повеней. То в перший день експерименту купила 18 кіло картоплі — буде на місяць. За кілограм платила 4,5 гривні, разом вийшла 81 гривня. А два дні тому картопля подешевшала — уже 3,5 коштує.
— За вісім днів уже витратила 300 гривень, — Анна Богданівна в суботу, 9 жовтня, показує записи в зошиті. — Намагаюся тепер купувати дешеві продукти — помідори по 8 гривень узяла, але вони такі, що тільки на засмажку до зупки годяться. Півлітри сметани — за 7 гривень. То така вже недобра була! Купила дві упаковки акційної пшеничної крупи по 2,5 за кіло. Принесла додому, а вона протухла. Мусила викинути курям. Отака економія. Буханець хліба розтягую на три дні. Перестала купувати м'ясо, масло, молоко. Думала, буду їсти одну бульбочку, нічим не помащену. Зварила, а вона пісна, ніяк не йде. Узяла в мами ложку олії та засмажила цибульки. Завтра піду і куплю собі пляшечку. Я зранку не їм, тільки каву міцну п'ю. А з роботи ввечері приходжу голодна — беру хліба, зверху кришу цибулі, посипаю приправою "мівіна" і так вечеряю. Але мушу вже якісь вітаміни брати, бо геть сили втрачаю. Купила капусти, перцю, моркви. Буду по ложці салату їсти.
За тиждень жінка схудла на 3 кг.
— Але мені це тільки на користь, — сміється. — Я трохи розтовстіла, не вміщалась у спідницю. А тепер легко її одягаю. Одяг уже давно купую на секонді. На нові речі грошей нема, та й псуються від сирості в хаті, а вбратися в щось треба, я ж до дітей у школу ходжу. А вони, знаєте, як зараз учителів судять? Оцю спідницю влітку купила за 8 гривень, — розгладжує на собі кольорову трикотажну річ. Показує рожевий кашеміровий піджак. — Дала за нього 50 гривень. Колготки шерстяні колись за 70 гривень брала, бо гарно носяться. А через експеримент купила за 25, то вже закудлатилися. На зиму треба купити взуття. Дешевих брати не хочу, бо скільки в таких походиш? В одної жінки на базарі побачила практично нові й дуже гарні за 390. Я до них, а вони розпаровані — один 38, а другий 39 розміру, та ще й один темніший. Добре хоч осінні черевички заможна подруга мені подарувала, — показує шкіряне взуття на підборах.
На ліжку сидять двоє котів. Ще двоє вискочили на вулицю через відчинену кватирку. На підлозі граються троє кошенят.
— Мама всіх безпритульних приймає, — усміхається. — Сама не з'їсть, а своїх котів і пса Діану нагодує. Курей досі тримає. Вони старі, яєць майже не дають. Треба би їх побити і продати. Ми не можемо їсти своїх.
У кімнаті не більш як +15°С. На кухні холодно, як на вулиці.
— Як би не підкручували газовий конвектор, сирі стіни не нагріваються, — Анна Богданівна одягає куртку-плащівку. — Праска від сирості не працює, бігаю до подруги прасуватися. Підлога прогнила. Із-під неї постійно вилазить якась нечисть — таргани, хробаки, мурахи, щурі по хаті бігають. Двічі на день мушу мити підлогу "пропером". Під час повені вода в хаті стояла майже по коліна. А допомоги нам не дали, бо коли комісія з області приїжджала, мене не було вдома. А мама чогось злякалася і тільки літню кухню показала. То мене ще й аферисткою після цього обізвали. Мамі протипоказано жити в таких умовах — у неї псуються легені, хронічний бронхіт з астматичним компонентом. Майстер сказав, що треба здирати всі стіни аж до основи. На все треба 10 тисяч гривень. А де їх узяти? Мама має 800 гривень пенсії. Багато витрачаємо на ліки.
За вісім днів Анна Богданівна купила мийний засіб "Містер пропер", 1,5-кілограмовий пральний порошок "Гала", фестал, фервекс, активоване вугілля.
— Хімію в "Метро" купила. "Галу" брала, бо дешева. А "пропер" добре відмиває плісняву. На третій день експерименту встигла застудитися, та й проблеми зі шлунком мала від поганого харчування. Так що тільки на ліки витратила 35 гривень.
