Інтерв’ю з кандидатом у народні депутати по одномандатному виборчому округу №83 Віктором Вінтоняком.
Що, на Вашу думку, чекає фінансову та банківську системи України?
ВВ: Як відомо, кров’ю економіки є гроші, і будь-який бізнес – державний чи приватний – без кредитних коштів не може розвиватися й діяти. Тому доступність кредитів завжди є важливим чинником пожвавлення економіки. З іншого боку, одним із рушіїв економіки є споживання: чим більше споживатимемо, тим більше економіка буде виробляти товарів, робіт, послуг. Ситуація, що склалася в Україні за два останні десятиріччя: невисокі заробітні плати, неможливість купувати товари першої необхідності – багатьох спонукала користуватися кредитами, в тому числі споживчими. Перш за все йдеться про фізичних осіб. Тому деколи люди, не до кінця усвідомлюючи, на які ризики наражаються, підписуючи кредитні угоди, ставали заручниками ситуації. Коли наставав момент повернення цих кредитів, виникали і продовжують виникати чималі проблеми, особливо в нинішній час, в умовах кризи. Я вважаю, що банківська система недостатньо оцінила свої ризики, відкривши у 2006–2008 роках доступ до легких грошей. Кредити брали масово. Люди намагалися придбати товари, які їм були необхідні вже. А кредитування на придбання житла дозволяло людям вирішувати житлові проблеми. Тож ситуація, яка нині склалася в Україні, просто жахлива, особливо для фізичних осіб-позичальників. Люди оформляли кредити, віддаючи в заставу майно для забезпечення їх повернення. Але, не впливаючи на політику держави щодо курсоутворення (особливо це стосується валютних кредитів), не маючи можливості передбачити певні події, потрапили в таку боргову пастку, з якої практично неможливо вибратися. Навіть реалізувавши заставу, банки повертають собі лише частину позичених коштів, а позичальник і надалі залишається боржником.
Я пропоную, по-перше, заборонити валютні кредити; по-друге, зменшити маржу, тобто різницю між залученими коштами банку і коштами, які видаються як позика, не більше ніж 3-5 відсотками, залежно від виду кредиту; по-третє, обмежити суму боргу не більше як двократною сумою того, що людина отримала, включаючи відсотки, пеню і штрафи. Це дасть людям шанс вибратися з боргової пастки, в яку вони потрапили, а банкам – можливість значно зменшити частку неповернених кредитів у своїх портфелях. Більше того, та різниця, гривнева різниця, яку ми зараз бачимо – знову ж через незрозумілу в останні чотири роки політику Національного банку та Уряду щодо курсоутворення, – дозволяє банкам отримувати надприбутки. Я пропоную оподатковувати їх за підвищеною ставкою – не менш як 50 відсотків, оскільки це нечесно зароблені кошти, які фактично залежать від курсу, а не від якості банківських послуг. Останнє щодо ситуації з кредитами – я намагатимуся так само законодавчо встановити солідарну відповідальність, щоб розподілити збитки між трьома учасниками таких відносин: державою, яка своєю політикою призводить до дисбалансу економіки, банками, які так само мають понести витрати, і, власне, позичальниками. Це дозволить усім разом вийти з тієї надскладної ситуації, в якій опинилася більшість жителів України.
Що стосується мешканців нашої області, то кредитними коштами користуються десятки тисяч наших земляків. За моїми оцінками, на сьогодні вони становлять майже 5 млрд. гривень, з яких близько 40 відсотків особливо ризикові – валютні. Національний банк, який здійснює нагляд за діяльністю банків і в сфері регулювання таких відносин, вже точно розуміє, що п’ята частина цих коштів є вкрай проблематичною щодо повернення. Це знову ж таки свідчить про те, що питання треба вирішувати на законодавчому рівні, і тільки так можна вирішити проблему людей.
З’явилася інформація, що мобілізовані до армії українці не платитимуть податки та відсотки по кредитах. Як Ви прокоментуєте її?
ВВ: Ситуація, яка склалася в Україні з мобілізацією до Збройних сил, насправді є великою проблемою. Поки що вдалося врегулювати збереження робочого місця мобілізованих. Але є проблема з мобілізацією підприємців. Вони мають обов’язок вносити щомісячну плату за здійснення підприємницької діяльності. Як бути в такому випадку? Якщо людина мобілізується до ЗСУ, маючи кредити, залишаючи сім’ю і отримуючи тільки ту заробітну плату, яка їй пропонується за контрактом або як рядовому чи офіцерові, то цих грошей не вистачатиме для утримання сім’ї і виконання своїх боргових зобов’язань.
Ми з колегами розробляємо пропозиції щодо мораторію, податкових канікул або відтермінування цих зобов’язань. Людина, яка буде мобілізована чи вже мобілізована, не повинна думати про те, що буде з її сім’єю і як вона виходитиме з ситуації, що склалася з вини держави чи Національного банку. А з огляду на те, що мобілізовані ризикують життям, будемо домагатися обов’язкового страхування для наших вояків і їхніх родин.
Що б Ви порадили людям, які, маючи кредитні зобов’язання, залишилися без роботи?
ВВ: На жаль, люди не завжди усвідомлюють, що в таких ситуаціях не можна і не треба ховатися. Навіть у складних економічних ситуаціях завжди є можливість компромісу, завжди можна домовитися виходячи з власних можливостей, можна реструктуризувати будь-яку заборгованість. Через рік-два після кризи 2008 року банківські працівники зрозуміли, що репресивними методами чи психологічним тиском на боржника проблеми не вирішити. Відтак є чимало лояльних банківських програм щодо реструктуризації, прощення частини боргу. Просто треба спілкуватися. А ще моя порада всім – максимально жити відповідно до власних можливостей. Отже, якщо втратили роботу, раджу: не ховатися, спробувати знайти компроміс, прийти в банк, оцінити власні можливості, запропонувати свій спосіб реструктуризації заборгованості. В більшості випадків це вдається. Врешті-решт, коли ти реально оцінюєш свої можливості, це зручно і для тебе, і для банку, який у цій ситуації є твоїм партнером, тому що так само сподівається на повернення цих коштів.
Як Ви гадаєте, чи має йти від НБУ сигнал для комерційних банків, щоб вони прийняли позитивне рішення стосовно проблемних кредитів фізичних осіб?
ВВ: Кожен банк проводить власну кредитну політику, якогось універсального рецепта не існує. НБУ має формальні важелі впливу на діяльність банків: це адекватність, регулятивність капіталу, певні форми звітності. Сигнали, які має дати НБУ, залежать від кожного банку, його кредитної політики і способу вирішення питання з проблемною заборгованістю. Кілька років тому була спроба створити так званий санаційний банк у межах України, якому комерційні банки могли б продавати або передавати проблемні кредити. Є певні банки, які вміють цивілізовано працювати з проблемними кредитами. Час вибивання боргів колекторськими компаніями, мені здається, відійшов у минуле, і люди мали би трохи заспокоїтися.
В будь-якому випадку, якщо Ви відчуваєте тиск і вважаєте його незаконним, звертайтеся до правоохоронних органів, юристів, адвокатів. У більшості випадків такі ситуації вдається перевести в правову площину.
Люди цьогоріч вкотре почали пікетувати саме НБУ. Як гадаєте, НБУ має право втручатися у політику комерційних банків?
ВВ: Нам усім слід пам’ятати, що згідно з чинним законодавством НБУ не має права втручатися в договірні відносини між банками і їхніми клієнтами. Це сфера цивільно-правових відносин. НБУ – не та установа, яка дає людям гроші. Це та установа, яка регулює фінансову систему, банківську загалом. Нацбанк точно знає про нинішні проблеми, я думаю, він адекватно реагує на них. Ми знаємо, що за роки незалежності було створено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, для наповнення якого банки щомісяця відраховують частину своїх прибутків. Це гарантія, що у випадку банкрутства або ліквідації банку фізичні особи, які мають у ньому вклади, отримають певну суму. Наскільки я знаю, з цим ніколи не виникало проблем. У разі введення тимчасових адміністрацій або початку процедури ліквідації банку законом насамперед захищені фізичні особи-вкладники. Вони гарантовано отримають свої кошти. З власного досвіду знаю кілька банків, в яких дуже швидко вирішується це питання. НБУ жорстко контролює питання депозитів, питання стійкості банківської системи. Мені здається, наша банківська система більш-менш адекватна. Думаю, треба набратися терпіння. Через деякий час, я прогнозую – до кінця року, ситуація мала б стабілізуватися. Нам обов’язково треба взяти участь у виборах Президента України. Це буде першим сигналом про те, що з нами можна мати справу. Особливо це стосується міжнародних фінансових установ, які вже прийняли рішення про надання нам допомоги. Я думаю, ситуація стабілізується.
Є ще інформація, що в разі втрати Україною контролю над східними регіонами (звичайно, не дай Боже, щоб таке трапилося) МВФ зменшить суму допомоги.
ВВ: Я думаю, тут важливіше інше. Україна втретє добилася найдешевших коштів на міжнародному ринку. В попередніх двох випадках МВФ достроково згортав програми фінансування через невиконання нашими урядами умов договорів. Гроші проїдали, структурні реформи не проводили. Зараз маємо ще один шанс. Рішення МВФ щодо 17 млрд. доларів прийнято. З офіційних джерел відомо, що частина цих коштів, більше трьох мільярдів, надійшла в Україну, але загалом є таке правило: якщо ти хочеш дружити, то можна і прощати. Я думаю, в якихось ситуаціях, коли нам допомагає весь світ, навряд чи зменшать розмір задекларованої допомоги. Навпаки, якщо ми покажемо стабільність у політичній площині, думаю, кошти сюди будуть зафінансовані. Дуже багато коштів надійдуть під конкретні реформи, конкретні зміни, і навряд чи їх зможуть використати будь-як інакше, ніж на ті зміни, які нам пропонується зробити, які ми можемо і прагнемо зробити.
Дуже добре зараз працює народна дипломатія. Це вплив друзів України, українців за кордоном, які мають можливості, займаючи певні посади, впливати на рішення тих чи інших установ або організацій. Завдяки друзям України нам вдається переконати зарубіжних інвесторів, що ми можемо здійснити реформи і зміни. І ми дочекаємося часу, коли українці матимуть рівень життя не нижчий за європейський. Принаймні, я в це вірю.
Читайте також:
На ковальський фестиваль до Івано-Франківська приїхали росіяни, «щоб підтримати друзів- українців»
Віктор Вінтоняк: Не бачу конкурентів
Місто, в якому ми живемо, - теж наш дім
Івано-Франківськ та Арлінгтон (США) стали побратимами (фото)
Національна Бібліотека Білорусі отримала в дарунок книгу від Прикарпаття
Конфлікт. Дрібні "жуліки" і негідники у владі vs юні спортсмени здатні на Вчинок (відео, документи)
Веслувальники везуть на Прикарпаття дві "бронзи" з Канади
Тринадцять нагород завоювали прикарпатські веслувальники на чемпіонаті України
