Віктор Штурмак – мешканець Долинського району Івано-Франківщини, переконаний «укропівець». Сьогодні він зі зброєю в руках захищає рідну землю і має намір якісно змінити державу завтра.
Вікторе, розкажіть, будь ласка, як Ви потрапили на східний фронт ?
Все почалося ще навесні 2014 року, в цей час були призвані на військову службу перші наші земляки і виявилось, що в армії бракує всього: форми, взуття, засобів захисту і навіть їжі. Тоді громадськість Долинщини почала активно збирати для них усе необхідне, а я, разом із своїми товаришами, почав доставляти необхідні речі на передову нашим хлопцям у Донецькій та Луганській областях.
Довелось вперше побувати під обстрілами, відчути постійну небезпеку, побачити на власні очі проблеми із забезпеченням українських вояків.
З того часу я почав регулярно відвозити продукти, одяг та інші речі нашим солдатам і не тільки землякам із Долинського району, адже вони усі наші – українці.
А 1 лютого 2015 року отримав повістку із військомату. Раніше в армії не служив, оскільки навчався у вузі, де була військова кафедра, але одразу вирішив нести службу, адже вже був морально підготовлений, оскільки часто бував на передовій.
Пройшов навчання на Яворівському полігоні і був відправлений в 93-бригаду в селище Черкаське Дніпропетровської області. До частини попросився сам, бо часто бував у хлопців з цієї бригади як волонтер і бачив їх високий бойовий дух, адже вони завжди були на перших рубежах, в тому числі в обороні Донецького аеропорту.
Спочатку займався підготовкою новобранців на полігоні, а потім сам написав рапорт з проханням направити мене на передову.
Тепер я оперативний черговий офіцер на командному пункті бригади,зі званням лейтенант.
Тобто, Ви не захотіли служити в тилу, а самі попросилися на фронт? Зовсім не боїтеся ?
Кожен боїться, але я не хочу ховатись за чиїмись спинами, волію застосувати свої знання і навики безпосередньо на передовій. Там я потрібніший.
Чи легко було за такий короткий час підготуватись і адаптуватись до служби ?
Абсолютно більшість моїх колег-офіцерів - кадрові професійні військові, для яких це основна робота, а у мене за плечима тільки трохи більше місяця підготовки, однак досить швидко знайшли порозуміння, підказали, що до чого… Так що тепер я на рівні з іншими виконую свої обов’язки.
Про ставлення до української армії тамтешнього населення говорять різне.
Буває по-різному. Частина людей підтримують наших хлопців, ставляться як до справжніх захисників. Одного разу до нас прийшла жінка і попросила: «Хлопці, поховайте мене по-людськи, якщо мене вб’ють, щоб собаки не погризли»…
Але є й такі, які чекають на «визволення» російськими окупантами.
Ви служите на одному із найважчих напрямків, майже біля самого Донецька, як там дотримуються Мінських домовленостей ?
Сепаратисти зовсім не «соромляться» обстрілювати наші позиції з усіх видів зброї. Ми доповідаємо про це командуванню і переважно утримуємось від зворотної реакції, але деколи нам дозволяють «адекватно» відповісти. Тоді наші вояки змушують терористів «помовчати» деякий час. Однозначно, що з українського боку ніхто першим не починає бойові дії.
Ви активна людина, брали участь у Революції Гідності, боролись за звільнення з посад одіозних представників злочинного режиму в Долинському районі, чи плануєте взяти участь у місцевих виборах ? Якщо так, то якій політичній силі Ви симпатизуєте?
Так, я планую балотуватись на посаду сільського голови Старого Мізуня. Я народився і виріс в цьому селі і мені боляче, що тут не відбуваються позитивні зміни. У нас потужний потенціал для розвитку туризму, але він ще навіть не почав реалізовуватись на повну потужність.
А щодо партійних симпатій, то на мене не впливають яскраві картинки чи палкі промови, я дивлюсь на практичні результати тієї чи іншої політичної сили.
На вибори буду йти разом із своїми друзями і колегами, з якими ми були на Майдані, які займались допомогою нашим воякам та частково досягли проведення справжньої люстрації у нашому районі. Ми прийняли пропозицію «Українського об’єднання патріотів – УКРОП», і спільно візьмемо участь у виборах.
Розумію, що сам не зможу повноцінно взяти участь у виборчій кампанії, оскільки повернусь після відпустки до своєї бригади на фронті, але я не один, зі мною велика і професійна команда. Тільки разом ми зможемо якісно змінити країну.
