Театр — це живий контакт із глядачем, адже кожна вистава може бути іншою.
Акторка Івано-Франківського драмтеатру Марія Стопник в інтерв’ю журналістці Фіртки розповіла, як реакція залу впливає на гру, чому глядачі іноді залишають виставу та що вона відчуває перед виходом на сцену.
Акторка зізнається, що не може сказати, що вміє відчувати енергію залу. За її словами, іноді бувають дні, коли розумієш: вистава ніби «волами тягнеться», і ти ніяк не можеш її «вивезти».
Можливо, саме це і є та сама енергія, однак Марія не вміє її так зчитувати. Вона часто чує від колег: «О, зал сьогодні такий хороший, там така енергія», проте сама цього не відчуває.
«Може, в мене якийсь канал заблокований — не знаю», — жартує акторка.
Водночас уже під час вистави можна побачити реакцію глядачів і зрозуміти, що щось іде не так. Наприклад, нещодавно Марія бачила, як посеред дійства люди почали виходити із залу.
«Тоді мимоволі думаєш: “А, напевно, десь ми перегнули”», — розповідає вона.
Акторка згадує виставу «Мертві без поховання», під час якої із залу зазвичай виходило близько 30% глядачів. Водночас режисер саме так її й задумував — щоб люди виходили із залу.
Це специфічна вистава, не для всіх, адже вона розповідає про військовополонених і є важкою за змістом та емоційно. Водночас військові, зокрема чоловіки, які пройшли через полон, навпаки, казали, що це неймовірна вистава.
Тому, зазначає Марія Стопник, особливо добре розумієш, наскільки по-різному одна й та сама вистава може діяти на різних людей.
Говорячи про хвилювання перед виходом на сцену, акторка каже, що переживає щоразу.
«Мені здається, якщо ти не хвилюєшся, то ти вже вмер», — говорить Марія.
Особливо сильні переживання були перед першою «Марусею Чурай» у цьому сезоні. За словами акторки, було дивне відчуття: ти наче все пам’ятаєш, знаєш виставу, але все одно дуже хвилюєшся.
Марія порівнює це з поверненням до чогось дуже любого після великої паузи — двох чи трьох місяців. І, каже вона, таке відчуття не обов’язково пов’язане з тим, що щось трапилося чи може піти не так.
«Я б навіть не називала це хвилюванням. Швидше, передчуттям. У ньому немає негативного забарвлення. Це як перед зустріччю з людиною, яку ти дуже давно не бачила, але дуже любиш і страшенно хочеш побачити», — пояснює акторка.
Вона додає, що ти знаєш цю людину і знаєш, як усе буде, але перед зустріччю все одно виникає особливе відчуття.
«Напевно, для мене вихід на сцену — це приблизно таке саме передчуття», — підсумовує Марія Стопник.
Більше читайте в інтерв'ю: «Хочу перевіряти себе на міцність»: Марія Стопник про акторські виклики, театр під час війни та Мавку у S.T.A.L.K.E.R. 2.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
