Війна

 

 

Закон про подальшу дискримінацію української мови у першому читанні був прийнятий не стільки депутатами, скільки бійцями спецпідрозділів МВС: три ряди стін з залізних щитів навколо ВР, ніколи не бачена тут до того кількість міліції.

У другому читанні цей закон було прийнято по-за регламентом і процедурою… (нині вже можна вільно висловлюватися російською: нає…али). В цілому це відповідає історичній традиції: російська мова та московська культура завжди впроваджувалися в Україні насильством і шахрайством.

Що змінить цей закон? Майже нічого. Преса й до нього була російськомовною, телебачення завжди було антиукраїнським. В Криму, Одесі та інших районах інтенсивної русифікації діловодство і так провадиться радянським варіантом «вєлікого, могучєго». У Києві половина вивісок та реклами і без того російські. Закон дасть змогу остаточно відмовитися від українського дубляжу художніх фільмів та українських підручників в навчанні. Проте, останні два роки для всього цього вистачало і Табачника.

Отже, російська мова має реальні переваги в Україні, навіщо регіонали закріплюють це формально? Їм важливо принизити нас, опустити. Обікрасти й залякати мало. На нас треба ще й помочитися.

Останніми тижнями наївні українці багато розважали за причини підняття мовного питання, казали – щоб відволікти народ від справді важливих тем, або, щоб продемонструвати базовому електорату виконання бодай однієї обіцянки, або, щоб Москва зглянулася й трохи знизила ціни на газ… Насправді, це другорядне. Все значно простіше: вони нас справді, щиро не люблять. Обкрадають нас вони з меркантильних міркувань. Відбирають у нас мову цілком безкорисливо. Слухняних українців вони зневажають. Неслухняних - ненавидять.

Всі ці роки ми намагалися не помічати фактів ксенофобії по відношенню до українців з боку національних меншин.

Найбільше не задоволені українською державою саме ті меншини, представники яких обіймають в ній найбільше керівних посад.

Раніше ми могли приховувати від себе те, що нація вмирає, ігнорувати хворобу, відкидати на пізніше вивчення діагнозу. Нині, завдяки Януковичу, реальність відкрилася у всій своїй жахливій простоті.

Врятувати нас може лише пересадка кісткового мозоку. Або й головного. В усьому світі це називається не реформи, не вибори, не боротьба за демократію, але національно-визвольна війна.

І, якщо ми все ще боїмося її розпочати, це зовсім не означає, що варто переконувати себе в тому, що це не єдиний вихід.

Колись мені довелося служити в радянській армії. Життя роти трималося на приниженні одних військовослужбовців (слов‘ян) іншими (кавказцями і середньо азіатами). Я був серед тих, хто принижував і з цікавістю спостерігав за одним українським хлопчиком, який страшенно боявся. Але він не намагався знайти задоволення чи раціональний сенс у власному приниженні. Якось вночі він наважився і табуреткою спробував вбити того, хто знущався над ним найбільше. З цього моменту він став людиною. Браття й сестри, поки ми не наважились, давайте принаймні мріяти про ніч.

Стан внутрішньої окупації переживають всі європейські країни. У Франції не забороняють французьку мову, але забороняють бути французами. В Норвегії вчинок Брейвіка був жахливим, але логічним (він схопився за табуретку).

В Україні форми ординського панування особливо потворні наприкінці так званої «незалежності».

Незалежна держава була створена зовсім не тими, хто за неї боровся. Керувалася тими, хто її не любив і населена тими, кому не потрібна.

Ця форма існування себе вичерпала. Далі Україна або помре уві сні, або прокинеться для національно-визвольної війни з притаманним цій війні арсеналом, тактикою та методологією.

Ми з вами, читаче, боїмося воювати самі, але все, що в нас є, ми маємо віддати на допомогу тим, хто наважиться.

Все спростилося: є ми і вони, чорне і біле, зло і добро, Україна і азійська орда, раби і начальство, мєнти і повстанці.

 

Хто чим озброєний – он той стискає камінь,

Щелепу віслюка, той бритву, там праща́,

Змайстрована з паска, поцуплений ланцюг (з цим я),

Ті будуть бити бітами, колотимуть ножами. 

Ми всю історію чекали цю війну. 

Я вірю в Бога, бачу сатану.

 

 

Дмитро Корчинський

Спеціально для ТСН



Коментарі (3)

mik 2012.07.06, 16:08
Війна не буде на користь України, і цей покидьок це знає
Марія 2012.07.06, 18:07
Ну то будьмо рабами, ттільки не плачмо, свідомо ставаймо гноєм чи то добривом іншим народам . Думаю, це наше майбутнє і ми його варті. "Незалежна Україна була створена зовсім не тими, хто за неї боровся, керується тими, хто її ненавидить, Населена тими кому не потрібна" .Покидьок Корчинський чи ні, він як завжди має рацію на всі 100.
vsumich 2012.07.11, 01:04
На мою, виключно суб'єктивну думку, все це фарс, розрахований на сепаратизм по максиму або угодництво по мінімуму. По-перше, Конституцію ніхто не змінював, державною мовою України - є українська мова і згідно даного закону регіональну російську мову кожен орган місцевого самоврядування може визнати для себе тільки у внутрішньому документообігу. По-друге, це питання є доволі перманентним у нашому суспільстві, оскільки до нього повертаються перед кожними виборами, як до предмету спекуляції голосами виборців на сході та півдні. По-третє, розрахунок ведеться на національно-свідому Галичину з підштовхуванням до ідеї, як мінімум автономії, але зі сподіванням на масові протести і заклики до сепаратизму, на що давно сподіваються певні політичні кола, бачачи Західну Україну "чиряком на теле", мовляв не ми почали, вони самі захотіли; і, на останок - набагато важливішими питаннями сьогодення пересічного українця не є мова спілкування чи документообігу в певному регіоні, цим сім'ю не нагодуєш, а питання зайнятості, соціальної та фінансової впевненості в майбутньому, тож мовне питання можна піднімати, як предмет політичної дискусії тільки в економічно-стабільному середовищі, благополучному суспільстві, в іншому випадку цей крок інакше як провокацією назвати не можна. І постсриптум, найбільш тяжіє жаль за тим, що за ці провокації МИ ЇМ ОПЛОЧУЄМО ЗАРПЛАТУ
17.08.2026
Вікторія Матіїв

Чому громадам важливо перетворювати екскурсантів на туристів, як штучний інтелект змінює галузь і чому майбутнє Прикарпаття може бути за Дністровським каньйоном — в інтерв’ю Фіртці розповів начальник відділу туризму Івано-Франківської обласної військової адміністрації Віталій Передерко.

1227
15.08.2026
Олександр Мізін

Фіртка вже писала про схеми шахрайства та чорних рієлторів, детально аналізуючи, як аферисти обирають жертв серед самотніх чи вразливих верств населення. Утім, постає логічне запитання: як звичайному покупцеві захистити себе під час угоди як на первинному, так і на вторинному ринках нерухомості?

1343
11.08.2026

Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН знову опинилася в центрі уваги.  Ще у серпні 2025 року Фіртка публікувала розслідування про можливі зловживання із державними землями та діяльність посадовців установ НААН. 

1202
31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

3328
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

2143
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

3314

Слабкі тіла завжди статистично переважали, і наша доба не є в тому винятком.

837

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

1171

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

1249

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

2540
18.08.2026

Тривалий стрес впливає не лише на емоційний стан, а й на харчову поведінку та роботу травної системи. У цей період може посилюватися тяга до солодкого, зникати апетит, а після їжі — виникати спазми чи відчуття важкості.  

399
16.08.2026

Цукор — один із найбільш суперечливих інгредієнтів у нашому харчуванні. Його звинувачують у розвитку ожиріння, діабету, “залежності” та навіть депресії. Але чи справді потрібно повністю уникати цукру? Або ж питання лише у його кількості?  

6146
12.08.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

6159
18.08.2026

У суботу, 12 вересня, напередодні свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, відбудеться проща спільноти «Матері в молитві» ІФА до Гошева.

501
14.08.2026

Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав 13 серпня вдруге відвідав Івано-Франківську обласну дитячу клінічну лікарню. Він поспілкувався з медиками, відвідав маленьких пацієнтів та Центр ментального здоров’я при лікарні.  

759
09.08.2026

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав восьмого серпня іменував трьох священнослужителів Коломийської єпархії митрофорними протоієреями.

1591
07.08.2026

У Ватикані повідомили про те, що Святіший Отець Лев XIV поблагословив рішення Синоду Єпископів УГКЦ про обрання отця Терентія Василя Цапчука, ієромонаха Чину святого Василія Великого, Єпископом-помічником Бучацької Єпархії УГКЦ.

1808
15.08.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

16529
11.08.2026

Сербський аналітик Орхан Драгаш у своїй статті на Хвилі стверджує, що прийом Зеленського в Сербії за кілька місяців до дострокових виборів коштував прем’єр-міністру Вучичу підтримки всередині країни. Прем’єр Сербії усвідомлював це, але все ж пішов на таку зустріч. Чому?

862
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

1531
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

1794
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

2793