Війна нас не стосується, поки вона не торкнеться твого міста. Поки не мобілізують твого батька, брата чи сина. Поки "Плине кача" не буде чути на сусідній вулиці.
Їх зустріли з вигуками "герої!". Отинійські воїни нарешті повернулися додому. Сім довгих місяців Віталій Сенюк та Юрій Малашинський захищали свою рідну Україну, щоб московський агресор не дійшов до їхнього селища. Навіть наймолодші діти прибігли в центр Отинії, щоб зустріти їхнього героя. Ось, під'їхала машина з синьо-жовтим прапором. В натовпі хтось крикнув "дякуємо". Всі одразу підтримали оплесками та словами вдячності. Священики разом з людьми помолилися за мир в Державі і за всіх воїнів, які воюють на сході України.
Віталій Сенюк - один із славнозвісних кіборгів, які захищали аеропорт в Донецьку. Хоробрий та сильний духом чоловік. Незалежний та вільний. Приємно здивований від такої кількості людей, які прийшли, щоб подякувати.
Юрій Малашинський повернувся на один день пізніше, ніж Віталій. Воював у гарячій точці. Там, на передовій, довів свою мужність. Довів, що є щирим патріотом України не шляхом синьо-жовтих бантів на куртці чи гуашшю у кольорах прапора на обличчі. А тим, що йшов на ворога заради волі.
В момент, коли ще один Воїн Світла повернувся живим, неможливо стримати сліз. Важко зрозуміти, що зараз відчуває кожен, хто був у зоні АТО і брав участь у бойових діях. Але, дивлячись в їхні глибокі очі, розумієш, як їм страшно. І знаєш, завдяки кому ти зараз живеш. Величезна шана цим хлопцям, які поїхали в інший кінець Батьківщини, щоб довести, що Україна єдина. Дякуємо вам!
Вікторія Остафійчук
Школа журналістики
