Сланцевому газу на Прикарпатті бути! Своє добро на вибодуток сланцевого газу на ділянці Олеська в угоді «Про розподіл продукції» між Україною і американською компанією Шеврон минулої п’ятниці дала Івано-Франківська обласна рада.
Своїми 62 голосами «за» прикарпатські обранці закрили це болюче і спірне питання для області і передали естафету колегам зі Львівщини.
Епопея зі "сланцями" на Прикарпатті нагадувала хороший Голівудський бойовик, де на початку фільму відомом, чим він закінчиться, але все одно переживаєш за головних героїв.
Альтернатива мати ще одне джерело енергії і нарешті злізти із «газової голки» сусіда – вельми спосуслива справа. Тим більше, що поклади немалі. Пригадується, що Прикарпаттю прогнозували стати клондайком енергетичної незалежності країни. Отож, головний агрумент прихильників – незалежність від Газпрому. Противники ж апелюють до того, що в Україні є ще безліч невикористаних традиційних джерел енергії.
«Якщо Україна зможе почати виробництво значних обсягів газу, вона не потребуватиме використання російських транспортних коридорів. Їй непотрібно буде імпортувати російський газ. Сланцевий газ зможе замінити його. І це буде добре, тому що надасть Україні більшу енергетичну самодостатність», - переконаний британський експерт із питань міжнародної енергетики Мамду Саламе.
Є питання в екології, яке, офіційно, начебто, і стало головним каменем спотикання у «сланцевій темі» – не хотілось би через декілька років побачити вщерть розриту область і вичерпані запаси прісної води. Технологія гідророзривів, якою і видобуватимутьгаз надто таки суперечлива. Однак, все з часом змінюється і 50 років, на які укладається горезвісний договір, таки не малий термін.
А інвестиції, нові робочі місця для Прикарпаття таки потрібні, бо скільки ще наші краяни скитатимуться по світу, а кваліфіковані випускники технічного університету працюватимуть на виробництвах закордоном.
Попри усі «за» і «проти» - справа зроблена. Та й навряд, чи хтось прогнозував якийсь інший розвиток подій. Так чи інакше угрода була б підписана. Все залежало тільки від того, чи її погодить обласна рада, а чи інша місцева рада. Тепер залишається сподіватися, що Уряд таки надасть висновки екологічної експертизи і врахує усі побажання від обранців Франківщини.
Баталії ж навколо «сланців» стали ще одним хорошим приводом для того, щоб зрозуміти хто є хто, в українській і місцевій політиці. Так, саме політиці. А інакше у нас просто не буває і політика у, здавалося, цілком економічному питанні, також присутня – численні дискусії на робочих групах, де, логічно, мали б зібратися фахівці і говорити чітко про вигоди і ризики від угоди, перетворювалися на політику. Те саме і на сесії – два засідання депутати змагалися у тому, хто ж більше любить Україну.
У підсумку: демарш ВО «Свободи». Мовляв, майбутнє нащадків на совісті тих, хто сьогодні проголосує «за» і розділена фракція «Батьківщини» - кожен голосує так, як вважає за потрібне і як йому дозволяє совість.
Такі кроки політоголи і депутати оцінюють по різному. Вже після сесії наш кореспондент поцікавився у них їхніми враженнями від голосування.
Голова Івано-Франіквської обласної ради, «свободівець» Василь Скрипничук опинився у дуже цікавій ситуації – підтримуючи однопартійців, не голосував, але сесією керувати таки мусів. Вже опісля місцеві оглядачі відзначали його виважену позицію і те, що він зробив усе для того, щоб рішення таки було проголосоване.
Сам же Скрипничук виправдовує дії однопартійців тиском на них і запевняє, що 18 депутатів «свободівців» із 114 погоди в раді не роблять.
«Фракція «Свободи» зважаючи на ті інсценуації, які відбувалися навколо партії, не захотіла приймати участі навіть у розгляді цього питання. Попередньо у ЗМІ зі сторони працівників органів державної виконавчої влади як місцевої, так і київської вже були закиди, що «Свобода» займає неконструктивну позицію і вона єдина не дає приймати рішення Івано-Франківській обласній раді. Зважаючи на те, що від «Свободи» тільки 18 зі 114 депутатів, то ці депутати і показати, що їхні голоси ні на що і не впливають. Тому, списувати на цю невелику, серед депутатів облради, політичну силу всякі негаразди – це було мегазавдання для декого, яке тріснуло з величезним лускотом. Таким чином, було показано, що брехні про 450 тисяч хабарів – це просто брехня і не більше», - вважає голова облради.
Що ж стосується самої угоди, то, за словами Скрипничука, Кабінет Міністрів і компанія «Шеврон» пішли на зустріч: частково враховано десь близько 30 наших позицій, а повність – 14.
Позицію «Свободи» політичний оглядач Ігор Ткач оцінює дещо з іншої точки зору і говорить про політичні вигоди для партії на майбутнє.
«Демарш «Свободи» простий, - вважає Ігор Ткач, - «відсутній» значить «проти», але «проти» так, щоб потім можна було сказати – «мене просто не було з поважних причин». Проголосовули. Далі - очікуємо обману про 10%, котрі залишаються в області, ну і будемо спостерігати як вітчизняні олігархи визволяють із російських енергетичних тенет свої енергозатратні і малоконкурентні підприємства. Для населення все стабільно - газ буде дорожчий. І ось тоді настане «зоряний час» «Свободи» сказати: «А ми казали!», «Ми не голосували!».
Голова фракції «Батьківщина» в обласній раді Юрій Романюк розповідає, що питання погодження проекту угоди про сланцевий газ було найскладнішим питанням за всі три його депутатські каденції.
«Депутатам було дуже важко усвідомлено піти на такий крок. Тим більше, враховуючи екологічний фактор, а також повне ігнорування міністерством наших вимог щодо отримання обов’язкової комплексної Державної екологічної експертизи. Все це і призвело до ситуації, коли вперше, депутати фракції вирішили приймати своє власне рішення у вільному плаванні, керуючись цілим фактором власних поглядів, сумління, совісті, партійної та фракційної дисципліни, рекомендацій з Києва, думки громадськості, виборців, тощо. Після виступу міністра Едуарда Ставицького та запитань до нього, в частині гарантування урядом і ВРУ погодження наступного пленарного тижня внесення відповідних змін у Бюджетний кодекс України, з метою законодавчого закріплення в угоді 10 % долі від прибуткової продукції української долі, що видобуватиметься на території області за громадою області, кожен депутат визначався як йому голосувати – самостійно. Це, найкращий розвиток подій, який дозволив зберегти лице кожному депутату, не «ламати через хребет» депутатів, які мають іншу позицію, зберегти спокій і стабільність у фракції, не створювати і не загострювати внутрішньо-фракційну конфронтацію і розкол. Фракція «Батьківщина» вийшла з голосування цього контроверсійного питання дипломатично, неураженою і не розколотою. Всі інші сценарії могли лише породити гіпотетичну кризу. Всім вистачило розуму, стримання і мудрості уникнути найгіршого. В цьому і полягала місія голови фракції та депутатів - уникнути розколу, зберегти єдність і порозуміння», - стверджує Романюк.
Про виключні вигоди для області та й загалом України від сланцевого газу ще на сесії говорив депутат Олександр Шевченко. Він навіть звинуватив колег у подвійних стандартах.
«Набридло залежити від одного постачальника та від його шантажу. Добування іншого (більш дешевого газу) суттєво вплине на загальну вартість газу в нашій державі, - переконаний депутат, - Другий фактор – створення робочих місць та можливість реалізації 10% газу, які нам залишатимуть згідно угоди, для потреб розвитку нашої області».
Іншої думки ударівець Тарас Парфан. Він, як і його однопартійці в обласній раді, не підтримали угоду, аргументуючи це тим, що Прикарпаття повинно розвиватися як рекреаціна зона, а не промислова: «На противагу промислово – надровидобувному напрямку, ми підтримуємо рекреаційний напрямок розвитку нашого краю. Екологічні ризики від промислового видобутку сланцевого газу надзвичайно високі. Небажання влади надати депутатам для ознайомлення висновки комплексної екологічної експертизи - підтвердження цього».
Про дещо інші сценарії і персональні вигоди говорить політолог Ігор Дебенко: «Позитивне рішення щодо погодження Угоди про розподіл вуглеводнів навряд чи можна назвати несподіваним. Проголосування депутатським корпусом даної угоди прогнозувалося ще напередодні – питання ж скоріше виникало щодо об’єктів, з допомогою котрих адміністрація забезпечить необхідні голоси. Слід розуміти, що на відміну від 20 серпня, підсумки голосування щодо «доопрацьованого» тексту угоди цього разу справді відігравали важливе значення для голови ОДА. Й у цьому аспекті Михайло Вишиванюк скоріше лукавив, коли ще на початку сесійного засідання сатирично відзначав наявність пенсійного посвідчення у власній кишені. До області впродовж останнього часу була прикута аж надто велика увага й її очільнику було надважливо засвідчити Києву власну дієздатність. 62 «за» в контексті цього насправді не повинні вводити в оману. Адже, якщо, до прикладу, п’яти голосів «Батьківщини» на перший погляд було достатньо, щоби блокувати прийняття рішення, приховані резерви в рукаві губернатора, як смію припустити, знайшлися б у разі їх нагальної затребуваності. А так вистачило і наявного сценарію. Ним Михайло Васильович лише продемонстрував, що у випадку, коли «пече», не такою вже й великою проблемою є забезпечити гнучкість тих, хто зазвичай напоказ ледь не першим підкидає дрова. Окрім того, згадане голосування – ще одне свідчення на користь переходу обласної ради від архаїчного сьогодні способу підрахунку голосів до більш сучасних електронних технологій їх фіксації. Що ж до самого рішення, то у його структурі ключовим із юридичної сторони був сам факт погодження тексту Угоди. Все інше, на кшталт можливості втрати сили, як і пункт про вимогу надання вже не раз згадуваної екологічної експертизи, є другорядним, а у випадку із забезпеченням останнього уже постфактум – взагалі дивним. Підсумовуючи, на даному етапі депутати, пішовши під тиском необхідності та політичної доцільності на певні поступки, дещо ризикуючи віддали перевагу перспективі над забезпеченням гарантій. Відтак, правильність позиції кожної з сторін здатен засвідчити лише час і сам сланцевий газ... Втім, до цього моменту кожен із політичних суб’єктів уже зазнає чималих іміджевих перетурбацій під впливом риторики опонентів, власних рефлексій та загального суспільно-політичного дискурсу».
Так чи інакше, зараз головне, щоб вигоду від розрекламованої угоди мали не окремі люди, а область загалом. І щоб результат дослідження і видобутку газу таки був, а усі екологічні «страшилки» були безпідставними і виявилися ні чим іншим, як політичною грою тих, кому невигідна енергетично незалежна Україна бо ціна помлилки може бути дуже великою. Про це може свідчити велика зацікавленність як зі сторони основних українських політичних гравців, так і зі сторони світових лідерів
Марія Лутчин, Ростислав Ковтун, Тарас Лутчин, Лілія Горковенко