Ви отримали в спадок добрий шмат землі, один із найбільших в окрузі. Пощастило. Якось так непомітно отримали.
Нічого не треба було робити – завжди добре родять вишні, є завжди свої яблука, гриби, лісові ягоди, кавуни. На вашій землі повно м’яса і птиці, в прилеглій водоймі тьма риби і раків, симпатичний пляж. Все це хоч і не впорядковане, але таке щедре і здається невичерпне. Одним словом, молочні ріки і киселеві береги.
І хоч не все так як хотілось би, бо дрова хоч і є, зате поскладані всі в дальньому куті, менш-більш прибрана територія в самому центрі ділянки, коло хати – все решта занедбане, а поруч дуже неврівноважені сусіди, але ж то фактично задарма! Ще й документи дали.
Якийсь час користування тим майном було ну дуже комфортно. Нічого не вкладаючи можна було безбідно жити, навіть вплітаючи вигадані свята в робочі будні. Але прийшов час, коли хатина посіріла, все вкрилося чагарником, кропивою і бузиною, похилилася червона калина, здичів виноград ще й до того внадилися хулігани, що влаштовують собі п’яні дебоші на березі. Ви завжди любили цю землю, навіть якщо й не любили, то досить звиклися із тим життям, потопаючи в зелені. Очевидно, що настає той час, помріяти про те, якою б мала бути ця господарка, як має бути впорядкована земля, де які грядочки робити, де і яким має бути ставок і де садити усміхнені соняхи.
Мріяли ми, мріяли наші батьки. Зараз мріють наші діти. І ми бачимо, що попри дрібні штрихи, мрія в нас одна – має бути повно квітів, повно всього: меду і вина через край, сиру й масла для себе й сусідів, повно грибів і ягід і всякого іншого достатку, гладенькі стежки у садку, міцний і одночасно красивий паркан із брамою-шедевром, доглянуті квітники з мальвами-чорнобривцями, прибрана капличка із молитовниками на своїй рідній мові, в ганку на стіні на гвіздку кобза і шаблюка, кузня з інструментами, завжди справний плуг, добре освітлення і утеплення, місце для прийому гостей і задушевних бесід і співання пісень за столом і головне – там має бути дітям добре, там вони мусять бути щасливими від багатства природи, доброти людей і спраги до пізнання. Де добре дітям, там добре і старим.
Мріяли ми, мріяли наші батьки. Зараз мріють наші діти. Мрія потрохи ставала вірою. Дивлячись на карту, потрохи почали уявляти що і де та яким має бути. Лише не придумали, коли починати ту роботу. Якось не зауважили, що мріяти і виголошувати свою віру мало. Віра без діл мертва.
«Від мрії до дії» – оголошення про початок масштабних робіт по проекту «Єдина щаслива Україна», «Від мрії до дії» – тема інтелектуальної конференції #TEDxIvanoFrankivsk, що відбудеться 27 вересня 2014 року в Івано-Франківську.
Нагадаємо, що на минулорічній конференції #TEDxIvanoFrankivsk «Що потрібно Україні сьогодні?» ключову тезу було сформовано Петром Порошенком - «Жаба мусить стрибати». І, здається, ми вже на старті. Тепер час діяти.
Ігор Ткач