Вибори-2012: кіберизація свідомості

 

 

Використання інтернет-технологій в якості інструменту політичної боротьби не є новинкою для жодного з політичних акторів, які збираються приймати участь в прийдешній парламентській кампанії.

Після Помаранчевої революції, що ознаменувалася хоча й хаотичними, однак доволі різнобарвними спробами їх застосування, глобальна мережа із кожною наступною виборчою кампанією перетворювалася на все більш привабливий майданчик для ведення політичної агітації та дискредитації опонентів.

Зрештою, цьому сприяла й ціла низка факторів.

І хоча традиційні медіа, а особливо телебачення, й надалі залишалися головним, а подекуди й визначальним джерелом маніпуляції масовою свідомістю, популяризація мережі інтернет в суспільстві, відносна дешевизна його застосування в політичних цілях, миттєвість та масштаб охоплення, поряд із властивим багатьом політикам старої гвардії прагненням йти в ногу з часом всупереч абсолютному небажанню й нездатності осучаснюватися, минути безслідно просто не могли.

Власне, одним з найяскравіших й водночас найбільш вдалих прикладів використання інтернет-технологій, зокрема соціальних мереж, під час останніх президентських виборів може слугувати кампанія Сергія Тігіпка. В кінцевому результаті йому вдалося не лише повернутися у велику політику, але й створити собі імідж доволі прогресивного політика.

Своєрідною новинкою тих виборів стали й відеоролики Юлії Тимошенко. Активно тиражуючись в інтернет-середовищі, вони не лише делегітимізували опонента, але й закликали юзерів зробити правильний вибір, проголосувавши серцем.

Доволі важко оминути увагою й усім відомого Єгора Лупана, чиї відео носили скоріше саркастичний, висміювальний характер, засвідчуючи цинізм усієї кампанії та кандидатів, які в ній брали участь.

Разом з тим, уже парламентські вибори 2012 року мають усі підстави ознаменуватись перетворенням глобальної мережі на одну з ключових арен політичної боротьби.

Підстав для цього – більш, аніж достатньо…

В умовах всезростаючого тиску владного бульдозера саме інтернет-середовище стало уособленням свободи, вільного дискурсу, предметного спілкування й чи не єдиним простором системної критики режиму.

Більше того, поряд із все більш популярними соцмережами саме інтернет-медіа залишаються для опозиції чи не виключною можливістю довести до широкого загалу власну точку зору на події та процеси, що розгортаються в країні.

Неможливо не відзначити й всезростаючу кількість активних інтернет-користувачів в Україні.

Так, згідно висновків, оприлюднених InternetWorldStats у 2011 році, Україна увійшла до чільної десятки європейських країн за кількістю юзерів. І це лише стосовно виключно дорослого населення.

Більше того, на теренах Центрально-Східної Європи Україна із показником 15,3 мільйона поступається лише Росії та Польщі.

Водночас, відповідно до останніх даних регулярного дослідження ринку телекомунікаційних послуг, здійснюваного GfK Ukraine, на кінець 2011 року кількість регулярних користувачів інтернету в Україні досягла 33%. При цьому позитивна динаміка є помітною серед усіх вікових груп, окрім населення, старшого за 60 років.

Тобто спостерігається різке зростання присутності в інтернеті економічно активного населення – середньостатистичного виборця, якщо іншими словами.

В той же час, підключення до мережі мають вже 77% домашніх комп’ютерів. А головним місцем доступу до інтернету свою оселю називають четверо з п’яти українських користувачів.

Про що це свідчить? Хоча б про те, що послуговуючись мережею у вільний від роботи час, людина не лише у все меншій мірі потрапляє під вплив телебачення й друкованих медіа, але й здійснює свій вибір та формує уявлення про навколишній світ саме на основі інформації, отриманої з інтернету.

Спокуса не скористатися таким ресурсом й заполучити необхідні для потрапляння в парламент голоси виборців надто велика.

На війні ж, як відомо, всі засоби годяться…

 

Офіційні інтернет-сторінки

 

Наявність офіційних веб-сторінок для вітчизняного політикуму – звичне явище.

І якщо особисті домени окремих політиків – тенденція останніх двох-трьох років, то переважна більшість українських політичних партій вже давно пройшли той період часу, коли офіційна інтернет-сторінка створювалася скоріше у прагненні слідувати "моді", аніж з метою забезпечити належну поінформованість громадськості про власну діяльність через мережу.

Сьогодні цим інструментом активно послуговується навіть дещо архаїстична компартія, а відсутність власної сторінки в інтернеті розцінюється багатьма як одна з безпосередніх ознак несерйозності будь-якої організаційної структури.

Водночас, переважно не сприймаються такого роду ресурси й як джерело неупередженої та достовірної інформації.

 

Підконтрольні інтернет-сайти

 

Як наслідок, політичні актори у все більшій мірі прагнуть отримати можливість прямо або опосередковано здійснювати вплив на редакційну політику інтернет-сайтів, зовні безпосередньо не прив’язаних до жодної з політичних сил.

Впізнавані й доволі популярні серед користувачів інтернет-портали вже давно перетворилися на ласий шматок у політичній грі.

Особливо характерною ця тенденція є на місцях, де фінансові можливості зазвичай достатньо обмежені й загроза потрапити на політичний гачок куди більша.

На Івано-Франківщині, приміром, як зрештою і в інших регіонах, знайти веб-ресурс, який б не просував інтереси жодного з політичних суб’єктів, практично неможливо. Такі приклади, якщо й є, їх одиниці.

А відтак, вже сьогодні окремі медіа із незгасимим ентузіазмом намагаються прищепити визначеним місцевим політикам із непомірними амбіціями імідж якщо не моральних авторитетів, лідерів громадської думки та борців за права громадян, то принаймні зобразити їх в якості хороших господарників, благодійників і просто достойних людей, не забуваючи "згадати" при цьому й про опонентів.

 

Соцмережі

 

Невід’ємною складовою сучасного політичного позиціонування є й наявність власних сторінок у соцмережах. Своєрідними еталонами тут вже давно стали Facebook, Twitter та LiveJournal. Переважно на молодіжну аудиторію зорієнтовані "Одноклассники" та "Вконтакте".

Останнім, до речі, активно послуговувався Володимир Путін напередодні президентських виборів у прагненні залучити на свій бік молодь, частина супротивників режиму серед якої достатньо вагома.

На екаунті його соратника, ще вчора формально глави РФ, Володимира Мєдвєдєва в Twitter можна було віднайти не лише нецензурну лайку, але й "щирі слова вдячності" на адресу окремих чиновників.

Щодо вітчизняних політиків, то серед широкого загалу й надалі продовжують мислити переважно кількістю, а не якістю.

Так, за числом "френдів" найбільш популярними блогерами країни є Юлія Тимошенко, Наталія Королевська, яка у все більшій мірі прагне зодягти на себе чужу сорочку, Сергій Тігіпко й Микола Азаров, якому привідкрили Facebook лише нещодавно.

Більше того, судячи з останніх заяв прем’єра, в найближчому майбутньому увесь керівний склад чиновників в добровільно-примусовому порядку змусять обзавестися власними екаунтами.

Водночас, серед тих, хто веде сторінки особисто, можна виокремити Андрія Шевченка, Олеся Донія, Володимира Ар’єва, Лесю Оробець, Андрія Пишного тощо. На місцях цей перелік куди більш рясний. Для багатьох соцмережі й справді простір для обміну думками, дискусій та генерації ідей.

В той же час, із наближенням виборів кількість політичних екаунтів лише зростатиме, адже, окрім усього, соцмережі створюють ілюзію відкритості й публічності, призводячи до конкуренції образів, маніпулювати якими подекуди навіть легше, аніж у випадку із тим же телебаченням.

 

Інтернет-голосування

 

Ще одним способом маніпуляції громадською думкою у призмі прийдешніх виборів стануть різного роду соцопитування та рейтинги. З їх допомогою користувачі зможуть прилучитися, а заодно й дізнатися імена найбільш достойних, популярних, найбільш опозиційних та правильних кандидатів.

З цією метою вже зараз створюються цілі веб-сайти. І якщо одні, як от "Кандидат 2012″ дозволяють обирати з цілої когорти політиків, то інші, до прикладу локальний polityk.if.ua, більшою мірою зіштовхують й провокують.

 

"Тролі"

 

Цей сегмент в якості політичної технології активно використовується політичними акторами уже тривалий час. Непоодинокими є випадки, коли на того чи іншого суб’єкта працюють цілі команди, основним завданням яких є шляхом коментарів нейтралізувати визначену інформацію, очорнити опонентів чи, навпаки, відбілити власного роботодавця.

Одним із способів боротьби з "тролями" є авторизація шляхом ідентифікації особи через певну соцмережу, до прикладу Facebook. Однак, ця практика все ще не є достатньо розвинутою, а тому дуже часто коментарі під статтями, а особливо на популярних в країні веб-сайтах, набувають змагального характеру.

Поряд з цим, якщо досвідчені політики навчилися сприймати такого роду "чорнуху" доволі стримано, а пересічні читачі зазвичай взагалі не надають їм особливої ваги, то на місцях, як показує практика, до цього ставляться куди більш ранимо, залучаючи у свої штаби спеціальних осіб, які б відповідали за роботу в даному напрямку.

Не слід забувати й про звичайнісіньку політичну рекламу. Її кількість в інтернеті зростає в геометричній прогресії, зводячись як до звичайнісіньких банерів, так і до доволі креативних роликів на кшталт тих, що їх активно використовувала Юлія Тимошенко, закликаючи юзерів голосувати серцем.

Окрім того, як відзначав Вадим Карасьов, "одним із основних, ударних, центрових трендів нинішньої передвиборчої боротьби стануть хакерські атаки, кібер-кампанії та взагалі виборчі кібер-війни".

На думку політолога, скористатися перевагами цього тренду зможуть більш швидкі, гнучкі та обізнані в сучасних технологіях політичні сили.

Яким чином протидіяти нелояльним до себе медіа може режим, яскраво засвідчили події, що відбулися на початку лютого. Закриття популярного в країні файлообмінника Ex.ua, здійснене під ширмою псевдоборотьби з піратством, очевидно мало ще й якісно іншу мету, окрім як захист авторських прав, дотриманням яких не особливо переймаються навіть перші особи держави. Є питання також до спроби закрити сайт "Дорожний контроль".

Напередодні парламентських виборів така дія цілком можливо могла стати своєрідною апробацією підґрунтя й прислужитися режиму в контексті вивчення потенційної реакції суспільства на закриття інших, нелояльних до системи інтернет-ресурсів.

 

Ігор Дебенко, політолог, Івано-Франківськ, для УП

 


22.03.2012 Ігор Дебенко 1253 0
Коментарі (0)

30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

1589
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

3038
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

1069
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

1110
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

1138 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

3363 5

Гадаю багато хто був свідком такої ситуації в церкві, коли дитина могла пробігтись у церкві, кудись заглядати, можливо щось голосно запитувати й одразу отримати зауваження або присоромлення від інших, часто старших, людей або бабусь.

146

Тема про заборону абортів, яку вчора запустила Івано-Франківська міськрада, не «від добра» і, звісно, «для піару». Якщо «піаром» вважати висловлення консервативної правої традиціоналістської політичної позиції.

1040

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

858

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

394
30.06.2025

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

246
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2433
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1198
30.06.2025

У рамках цього благодійного заходу зібрали 78 тисяч 320 гривень на підтримку 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».  

1236
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

506
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

15131
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7439
01.07.2025

Плакати Нікіти Тітова надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається. Художник прагне, аби про героїзм українців знали в усьому світі.  

262
02.07.2025

Президент США Дональд Трамп оглянув новий центр утримання мігрантів "Алігатор Алькатрас" у Південній Флориді.  

323
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

338
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

426
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

718