Але чому нам нічого не кажуть за подальше скорочення кримінального кодексу?
Нас саджають за "незаконні воєнізовані формування", за "участь у воєнних конфліктах", за носіння і переховування зброї, за блокування автошляхів, органів влади, за непідкору мусорам, за використання спецушної апаратури, за хакерство, за самозахист.
Зрештою, нас саджають за саму свободу: за масові безлади і за заклики до насильницького повалення режиму.
Нам забороняють самогоноваріння, обмін валюти без паспорта, використання піратської продукції та інші народні традиції.
На Банковій і Грушевського боротьба за свободу лише почалася. Зараз, замість того, щоб продовжити її ми змушені воювати проти московських інтервентів. Це необхідно, проте, не варто забувати, що основною складовою нашої Вітчизни є свобода. Захищаючи Україну, ми в першу чергу захищаємо свободу. Тому не можна дозволяти тиловим крисам відкусювати від неї.
Ми воюємо на Сході, а триста тисяч мєнтів готуються нас ув'язнювати на Заході, Півдні і Півночі.
Замість продовження священної справи звільнення, в суспільство кидається гасло дочасних парламентських виборів.
Вибори - це непогано. Проте, підступність бюрократичного інтернаціоналу і полягає в тому, що непоганими речами він відволікає нас від найважливіших.
Будьте пильні!
*****
Нам пропонують гру – в межах демократичних правил змагатися за право представляти на нашій території інтереси бюрократичного інтернаціоналу.
В цю гру гралися минулі влади й минулі опозиції. Проте, українці повинні змагатися не за приз, а за місце судді.
