Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Маскувальний костюм "кікімора", дитячі малюнки, консервація, мед, солодощі — пакунок із таким набором на фронт збирають вчителі в дитячій музичній школі № 2 імені Василя Барвінського в Івано-Франківську. Його передадуть вчительці фортепіано, яка воює на фронті.
Про те, як вчителі та учні об'єдналися і волонтерять, щоб допомогти військовій з рідної школи, читайте у матеріалі Суспільного, передає Фіртка.
Ольга Бабула, яка також навчає в дитячій музичній школі № 2 гри на фортепіано, розповідає, що волонтерить з колегами від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Починали з плетіння сіток.
Коли ж Ольга дізналася, що одна із вчительок облишила волонтерство і взяла до рук зброю, то почала разом з іншими викладачами й учнями збирати для неї посилки. Зараз готують вже третій пакунок для колеги на передову. Його планують відправити після 20 січня.
"Минулого разу вона просила окопні свічки — ми передали. Цього разу ми знову збираємо. Звичайно, що їй потрібні вітаміни — мед, лимон. Також військовим потрібні засоби гігієни. Вона нам говорить, з якими волонтерами зв’язатися. Ми зв’язуємося, тут передаємо, і вони вже везуть, куди треба", — розповідає Ольга Бабула.
Окрім продуктів, вчителі відправляють листівки від дітей. Цього разу учні створили плакат. На ньому написали свої побажання на відбитих долоньках.
Зараз у школі канікули, тому вчительки почали плести маскувальні сітки, заодно колядують. Цього разу мають передати дві сітки. Основу й білу тканину купують за власні гроші та пожертви.
"Абсолютно нескладно плести і головне — в задоволення. Тому що ти знаєш, що допомагаєш нашим захисникам, що ти також доклався", — говорить Тетяна Матлак.
Воює вчителька дитячої музичної школи № 2 імені Василя Барвінського на фронті від липня 2022 року. З нею постійно підтримують зв'язок, переписуються і чекають з перемогою, розповідає директорка музичної школи Іванна Жибак. Вона каже, що захищати Україну вчительці фортепіано запропонували самі військові, і вона погодилася.
"Вона — жінка за 40. Пише мені: "Тут — просто діти, але наскільки вони виховані, як вони толерантно до мене ставляться, поважають мене". Я думаю, що їй це підходить. Звісно, що це — надзвичайно важко. Іноді відчувається в тексті, що там є біль. Але це ніколи не виражається словами. Таня тримається", — розповідає Іванна Жибак.
