фото: Depositphotos
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це психічний розлад, який виникає внаслідок переживання однієї чи кількох подій, які ушкоджують психіку.
Як підтримати військовослужбовців з посттравматичним стресовим розладом, які повернулись додому, журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Івано-Франківського національного медичного університету, доктор медичних наук Михайло Пустовойт.
Зі слів психіатра, для підтримки, зокрема і воїнів, в Івано-Франківську відкрили Центр ментального здоров’я, де активно займаються психоосвітою та просвітницькою діяльністю серед населення.
«У першу чергу розповідаємо про тривожні розлади, про реакцію горя та депресію, а згодом плануємо підняти тему ПТСР, аби люди знали, що з ними відбувається. Проблема якраз і полягає в тому, що люди часто не усвідомлюють, що з ними відбувається.
Наприклад, військовий, повертаючись додому з фронту, може сприймати наближення дружини, яка хоче його обійняти, як загрозу.
Це неконтрольоване наближення може викликати в нього бажання відштовхнути її. Дружина, своєю чергою, може почати думати, що він її розлюбив через те, що не був вдома пів року чи рік.
У її свідомості виникають питання: "Він що, не сумував за мною? Можливо, знайшов когось іншого?"», — каже Михайло Пустовойт.
Психіатр додає, водночас у військового може бути відчуття, що дружина не розуміє, через що він пройшов, і військовий може хотіти, аби його не турбували та навіть не розмовляли.
«У такі моменти йому хочеться поспати або побути в тиші. Деякі бійці не в змозі спати в ліжку поруч з дружиною і виходять на вулицю, виривають окоп і сплячи там.
Найголовніше, щоб їхні близькі усвідомлювали, що це спалах травматичного синдрому. Важливо були готовими до цього.
Тому перше, що ми робимо — проводимо психоосвіту, пояснюючи, які реакції можуть виникати внаслідок травми, і як з цим можна працювати, а також, як сприймати ці зміни».
Окрім того, підкреслює Михайло Пустовойт, є випадки, коли близьке оточення може стати головною підтримкою для людини, яка пережила травму, навіть без фахової допомоги.
«Такі випадки дійсно трапляються, і я не належу до тих фахівців, які вважають, що лише психіатр чи психотерапевт можуть допомогти.
Іноді життя складається таким чином, що людина проходить через період відновлення завдяки підтримці близьких, і раптово вона знову включається в повсякденне життя, відновлюючи свою здатність функціонувати в соціумі.
Проте близьким важливо розуміти, що людина, яка повернулася з війни або пережила іншу значну травму, носить з собою досвід, який суттєво відрізняється від того, що є нормою в цивільному житті. Вони стали носіями катастрофічного досвіду, який змінює їхнє сприйняття світу».
Найменше, що близькі можуть зробити — це бути обережними та дати час на відновлення взаєморозуміння.
«Це означає, що необхідно бути терплячими, не поспішати з вимогами чи очікуваннями, і давати людині простір для адаптації.
Важливо також зрозуміти, що підтримка може бути дуже різною і має бути гнучкою — іноді це просто побути поруч, іноді — готовність слухати або допомогти знайти фахову допомогу.
Наприклад, коли в людини зламана нога, ви ж не вимагатимете від неї, щоб вона бігала, і не ображатиметеся на те, що вона не хоче щоранку займатися фізичними вправами. Ви не будете створювати з цього проблему, а просто зрозумієте, що в людини зламана нога.
Так само і з душевними травмами. Людина не може відразу «включитися» і почати розв'язувати побутові проблеми, як-то турбота про дітей-підлітків чи хворих батьків. Вона перевантажена травматичним досвідом, який пережила.
Ці душевні рани потребують часу для загоєння. Найкраще, що можна зробити — це бути терпеливими та не поспішати. Можна доброзичливо залучати людину до простих, механічних справ, що не вимагають великої емоційної напруги».
Також, наголошує психіатр, важливо не реагувати на поведінку людини, як на особисту образу, адже травмована людина часто діє так, ніби травматична подія триває досі, і тому вона захищається, наче загроза ще існує.
«Тому її реакції не можна сприймати персонально — це захисний механізм, спрямований на збереження емоційної рівноваги в умовах постійної внутрішньої напруги».
Більше читайте у матеріалі: «Нормальна реакція людської душі на надмірне потрясіння», — психіатр Михайло Пустовойт про симптоми та лікування ПТСР.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
