
В своєму інтерв'ю письменник Василь Шкляр пояснив свої мотиви вступу до "Українського об'єднання патріотів-УКРОП" та входження до Політради партії.
"Ідучи назустріч УКРОПу, я знав, що матиму чимало опонентів навіть у середовищі своїх палких прихильників. Але в мене давній і болісний сентимент до наших зросійщених земель, особливо до Січеславщини, Криворіжжя, де я маю багато друзів і тримаю з ними постійний зв’язок. Їду туди і сьогодні. Знаєте, легко бути бандерівцем у Галичині, а ти спробуй побути ним там. Більшість хлопців саме зі сходу увійшли до полку «Азов», і вони стали героями моєї думи про братів азовських «Чорне Сонце». Багато бійців, як і волонтерів, сьогодні входять до УКРОПу. Можна по-різному ставитися до будь-якої політичної сили (назвіть мені хоч одну білу й пухнасту!), але гріх мати куцу пам’ять. Ще вчора ми захоплювалися, як дніпропетровці відрубали хвоста сепаратистській сволоті, а сьогодні, коли там усе заспокоїлося, можна махнути на те рукою? Не можна! Повірте, перш ніж ухвалити для себе таке рішення, я радився, хоч роблю це вкрай рідко, з дуже авторитетними людьми, у тому числі з військовими, і не почув жодного заперечення".
Повний текст інтерв'ю читайте тут.