В понеділок Івано-Франківськ прощатиметься із вбитим на Майдані 19-річним Романом Гуриком

Публікації

«Я відходив пів року. Щоранку під гімн України вставав і плакав»: історія ветерана Юрія Довгана, який добровольцем пішов на війну

19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки.

2026

Захист дітей чи легалізація порно? Що насправді приховує законопроєкт №15294?

16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1129

Кити і паразити: чому найбільший промисловець країни-бензоколонки заговорив про катастрофу?

11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1275

Удень — психологиня у шпиталі, увечері — акторка на сцені: Ірина Онищук про театр, війну і силу людської підтримки

07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1720

Переплати за світло та газ на Івано-Франківщині: як бюджетні мільйони зникають через «додаткові угоди»

03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.

2899 1

«Пішов, бо інакше не міг»: історія полеглого захисника Івана Майки, який без вагань став на захист України

30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3993

Коментарі (14)

Коментар

Ваше ім'я

Ваш email

Введіть код з картинки

Макс 2014.02.22, 12:47

Герой, герой, а, судячи по його сторінці у соціальній мережі, -- прихильник сатанізму, атеїзму, антихристиянства... Хай Бог йому буде Суддя!

Павло 2014.02.22, 06:26

Вічна пам'ять герою. Нехай земля йому буде пухом.

просто мама 2014.02.22, 09:36

Це жахливо ,коли батьки ховають дітей. Як рідним пережити це горе? Ніхто не поверне матері сина. І тепер для неї немає різниці,який буде уряд, хто президент. Все закінчилось. Заради чого?Бережіть своїх дітей!

Теж мама 2014.02.22, 20:58

З сторінки Романа в соцмережі: Поймет не тот, кто много видел, А тот, кто много потерял. Простит не тот, кто не обидел, А тот, кто многое прощал. Осудит каждый, кто не в силах Пути другому уступить, Ревнует только тот, в чьих жилах Кровь никогда не закипит. И боль чужую взять не сможет Кто выгодой своей живет, И грусть ночами не тревожит Тех, кто любви не познает, И счастья встречи не узнает, Кто расставаньем не дышал. Лишь тот, кто многое теряет И цену многому познал...

Михайло 2014.02.23, 00:39

Максові: - це напевно ти сатаніст, якщо говориш про покійного погане слово! Він в першу чергу - ЛЮДИНА. Хай пухом буде йому земля і пам’ять про нього живе вічно у серцях його рідних, і близьких!!!

Макс 2014.02.23, 01:08

Михайле, про померлих слід говорити теж правду. Сатанинських і безбожних речей не бракує на його веб-сторінці. Можете знайти та перевірити. Біда, коли людина відрікається Бога-Творця в молодому віці і хоче без Нього будувати майбутнє України. Та краще помолитися за його душу.

воля 2014.02.23, 02:05

ravets Олег Так раптом захотілось жити, Стрічати ранки солов’їні, І прокидаючись,життя любити, Зпросоння посміхатись Україні. За тих хто не дожив години, Хвилинки не дожив до перемоги, Схиляю голову, - колись ж ми, Дійдем до Вашої дороги. Зійде знов сонце, буде ранок, І так життя у хороводі, Для України знов світанок, Бо вперше разом –на свободі…….. А.Круп. .

Пишаюсь тим, що я українськ 2014.02.23, 02:10

Вас так ніхто не любить. Я один. Я вас люблю, як проклятий. До смерті. Земля на небі, вечір, щастя, дим, Роки і рік, сніги, водою стерті, Вони мені одне лиш: ви і ви... Димлять століття, води і народи... Моя ви пам'ять степу-ковили, Зорі небесний голос і свободи. Дивіться, гляньте: мій - то голос ваш: Як світиться він тепло на світанні... Я вас люблю, як сіль свою Сиваш, Як ліс у грудні свій листок останній. Микола Вінграновський

Тарас 2014.02.23, 08:55

Слава Україні! Мій дідусь служив в УПА, і коли я йому розповів про цього 19 літнього Героя, він плакав, не просто плакав, заходився і ридав. Мені не віриться, що так повинно бути, але його Бог забрав до себе у своє військо! Він був гарною людиною. Слава йому і вічна память!!!

Романові 2014.02.23, 11:28

Прости.

Наталя 2014.02.24, 01:03

Слава Герою!

Люба 2014.02.24, 12:44

Слава Герою!!!!!!! Матері Слава за таку дитину! Тільки б це все не було дурно.....політики!Він помер як герой,а не так як ми.ВСІ ПО НОРАХ.Я горджуся ,що в нас є такі патріоти.Матері мужності і витримки,щоб БОГ дав Вам силу.Ви мусите поставити на ноги інших дітей.......плачу разом з Вами......

Олег 2014.02.24, 13:07

СЛАВА ГЕРОЮ!!!!!!!

ната 2014.02.24, 14:26

С того ужасного и страшного события Не было еще совсем и дня, Чтобы не заплакали родители, Чтоб его не вспомнили друзья. Вот стоим мы над его могилой, Слезы так и катятся из глаз, Как и прежде он родной и милый, И всегда он будет жить в сердцах у нас. Тишина вокруг, одни лишь птицы Песней разбивают пустоту, Двух миров разрушить бы границы, Чтоб покинуть смог он эту тьму. Смотрит с фотографии надгробной Ясный взгляд, как будто бы живой, Кажется, услышим его голос, Тот спокойный, добрый и родной. Теперь мы в гости лишь сюда к тебе приходим, Вот только не встречаешь здесь нас ты. И как ни больно, здесь тебя мы не находим, Лишь фото, крест и свежие цветы. Печали дрожь пронзает наше тело, Поверить мы не можем, не хотим… И сколько бы мне проходило время, Забыть себе его мы не дадим. Уходим мы, скрепя закрылась дверца, А он лежать остался навсегда, От страшной боли сжато наше сердце, В мгновенье это не нужны слова.....