В понеділок Івано-Франківськ прощатиметься із вбитим на Майдані 19-річним Романом Гуриком

Самовільне залишення частини на Івано-Франківщині: чому покарання не вирішує проблему та як її подолати

17.12.2025
Микола Данилів

Під час повномасштабної війни самовільне залишення військової частини стало серйозною проблемою для Збройних сил України.

1032

Чому національні парки Івано-Франківщини під загрозою?

11.12.2025
Павло Мінка

Національні парки Івано-Франківщини, де зберігаються праліси та унікальні види рослин і тварин, стикаються з системними загрозами: незаконними рубками на сотні мільйонів гривень, організованими схемами та обмеженим контролем через воєнний стан.

1190

«Щоб допомогти молоді, церква мусить бути серед них, а не говорити про них»: інтерв'ю з ректором Івано-Франківської академії Івана Золотоустого

07.12.2025
Вікторія Косович

Ректор «Івано-Франківської академії Івана Золотоустого» та священник Олег Каськів понад двадцять років поєднує духовне покликання з керівництвом освітою. Як сучасна молодь поєднує навчання, технології та духовність? Чи може церква залишатися авторитетом у світі соцмереж? І як війна змінює освіту та цінності студентів — читайте в інтерв'ю Фіртці.

4976

«Ти не самотній — Бог поруч»: священник з Івано-Франківська Василь Савчин про духовний сенс різдвяних свят

04.12.2025
Вікторія Матіїв

Священник з Івано-Франківська Василь Савчин в інтерв'ю журналістці Фіртки розповів про духовний сенс зимових свят — від Святого Миколая до Стрітення — і пояснив, як традиції та сімейні звичаї допомагають відчути Божу любов.

1934

Боротьба з корупцією в Івано-Франківській області: хто контролює та які результати

01.12.2025
Дар'я Могитич

Офіційна статистика прокуратури за 2024–2025 роки — ексклюзив від Фіртки.

11098

Бесіда з Русланом Марцінківим «не про політику» — про книги, театр, футбол, друзів, «Пласт» і «світовий уряд»

29.11.2025
Олег Головенський

У передріздвяному інтерв’ю Фіртці мер Івано-Франківська Руслан Марцінків розповів про особисте життя: родинні традиції, сімейний «осередок Марцінківих» в Отинії, друзів і вміння прощати недоброзичливців, а також поділився думками про культурне життя міста — літературу та театр.

3592

Коментарі (14)

Коментар

Ваше ім'я

Ваш email

Введіть код з картинки

Макс 2014.02.22, 12:47

Герой, герой, а, судячи по його сторінці у соціальній мережі, -- прихильник сатанізму, атеїзму, антихристиянства... Хай Бог йому буде Суддя!

Павло 2014.02.22, 06:26

Вічна пам'ять герою. Нехай земля йому буде пухом.

просто мама 2014.02.22, 09:36

Це жахливо ,коли батьки ховають дітей. Як рідним пережити це горе? Ніхто не поверне матері сина. І тепер для неї немає різниці,який буде уряд, хто президент. Все закінчилось. Заради чого?Бережіть своїх дітей!

Теж мама 2014.02.22, 20:58

З сторінки Романа в соцмережі: Поймет не тот, кто много видел, А тот, кто много потерял. Простит не тот, кто не обидел, А тот, кто многое прощал. Осудит каждый, кто не в силах Пути другому уступить, Ревнует только тот, в чьих жилах Кровь никогда не закипит. И боль чужую взять не сможет Кто выгодой своей живет, И грусть ночами не тревожит Тех, кто любви не познает, И счастья встречи не узнает, Кто расставаньем не дышал. Лишь тот, кто многое теряет И цену многому познал...

Михайло 2014.02.23, 00:39

Максові: - це напевно ти сатаніст, якщо говориш про покійного погане слово! Він в першу чергу - ЛЮДИНА. Хай пухом буде йому земля і пам’ять про нього живе вічно у серцях його рідних, і близьких!!!

Макс 2014.02.23, 01:08

Михайле, про померлих слід говорити теж правду. Сатанинських і безбожних речей не бракує на його веб-сторінці. Можете знайти та перевірити. Біда, коли людина відрікається Бога-Творця в молодому віці і хоче без Нього будувати майбутнє України. Та краще помолитися за його душу.

воля 2014.02.23, 02:05

ravets Олег Так раптом захотілось жити, Стрічати ранки солов’їні, І прокидаючись,життя любити, Зпросоння посміхатись Україні. За тих хто не дожив години, Хвилинки не дожив до перемоги, Схиляю голову, - колись ж ми, Дійдем до Вашої дороги. Зійде знов сонце, буде ранок, І так життя у хороводі, Для України знов світанок, Бо вперше разом –на свободі…….. А.Круп. .

Пишаюсь тим, що я українськ 2014.02.23, 02:10

Вас так ніхто не любить. Я один. Я вас люблю, як проклятий. До смерті. Земля на небі, вечір, щастя, дим, Роки і рік, сніги, водою стерті, Вони мені одне лиш: ви і ви... Димлять століття, води і народи... Моя ви пам'ять степу-ковили, Зорі небесний голос і свободи. Дивіться, гляньте: мій - то голос ваш: Як світиться він тепло на світанні... Я вас люблю, як сіль свою Сиваш, Як ліс у грудні свій листок останній. Микола Вінграновський

Тарас 2014.02.23, 08:55

Слава Україні! Мій дідусь служив в УПА, і коли я йому розповів про цього 19 літнього Героя, він плакав, не просто плакав, заходився і ридав. Мені не віриться, що так повинно бути, але його Бог забрав до себе у своє військо! Він був гарною людиною. Слава йому і вічна память!!!

Романові 2014.02.23, 11:28

Прости.

Наталя 2014.02.24, 01:03

Слава Герою!

Люба 2014.02.24, 12:44

Слава Герою!!!!!!! Матері Слава за таку дитину! Тільки б це все не було дурно.....політики!Він помер як герой,а не так як ми.ВСІ ПО НОРАХ.Я горджуся ,що в нас є такі патріоти.Матері мужності і витримки,щоб БОГ дав Вам силу.Ви мусите поставити на ноги інших дітей.......плачу разом з Вами......

Олег 2014.02.24, 13:07

СЛАВА ГЕРОЮ!!!!!!!

ната 2014.02.24, 14:26

С того ужасного и страшного события Не было еще совсем и дня, Чтобы не заплакали родители, Чтоб его не вспомнили друзья. Вот стоим мы над его могилой, Слезы так и катятся из глаз, Как и прежде он родной и милый, И всегда он будет жить в сердцах у нас. Тишина вокруг, одни лишь птицы Песней разбивают пустоту, Двух миров разрушить бы границы, Чтоб покинуть смог он эту тьму. Смотрит с фотографии надгробной Ясный взгляд, как будто бы живой, Кажется, услышим его голос, Тот спокойный, добрый и родной. Теперь мы в гости лишь сюда к тебе приходим, Вот только не встречаешь здесь нас ты. И как ни больно, здесь тебя мы не находим, Лишь фото, крест и свежие цветы. Печали дрожь пронзает наше тело, Поверить мы не можем, не хотим… И сколько бы мне проходило время, Забыть себе его мы не дадим. Уходим мы, скрепя закрылась дверца, А он лежать остался навсегда, От страшной боли сжато наше сердце, В мгновенье это не нужны слова.....