В Івано-Франківську живе той, хто брав Берлін і був учасником параду Перемоги у Москві

 

Гвардії полковнику авіації  у відставці Миколі Тарасовичу Денисюку виповнилось 95 років! На Прикарпатті він єдиний, хто залишився  живим учасником Параду Перемоги 1945 року у Москві.

У день народження ветерана двері його невеличкої квартири просто не зачинялися: вітати цього заслуженого офіцера прийшло чимало людей. А він радо спілкувався і ділився згадками про воєнні роки.

Його війна почалась відразу 22 червня 1941 року. Ще не було офіційного звернення керівництва СРСР, ще не звучав трагічний голос Левітана…  А гвардії молодший лейтенант  Микола Денисюк  вже пробивався з  оточення, в яке потрапив весь його авіаційний полк поблизу фінського кордону.

"Тоді ми літали на досить сучасних винищувачах «І-15» та «І-16», - пригадує ветеран. - Напевно зараз льотчикам вони здаються якимось динозаврами. А тоді це були сучасні і складні машини. Однак у перші часи війни ми змушені були пробиватись до своїх частин в пішому порядку".

Тоді його  врятувала звичайна військова вдача. Вночі він зі своєю вантажівкою прибився у «хвіст» білофінської армійської колони, що просувалась вглиб нашої території. Пройшов чимало контрольних постів. А на ранок зміг якимось дивом непомітно відстати і натрапити на розташування радянських частин. За всю війну щастило йому не раз. Зокрема, доля вберегла Миколу Тарасовича під час однієї з нічних переправ через Волгу, під час захисту Сталінграда.

"Це був пізній жовтень, - пригадав Микола Тарасович. – Нас весь день завантажували у величезну багатоповерхову баржу. Люди, техніка, озброєння, амуніція, боєприпаси, продовольство… Загалом нас було понад півтори тисячі людей. Як настала глибока ніч, почалась сама переправа. Але не встиг невеликий катерок почати наше буксирування (минуло 10 чи 15 хвилин), як ми, сидячи у трюмі баржі, почули якісь хлопки. Один за одним. Вони були не голосними – значить, не бомби. Але… баржа почала тонути, схиляючись на ніс. І ми здогадались, що напоролись на міни. Адже під час битви за Сталінград вся Волга була щільно нафарширована цими штуками. Люди у пітьмі почали рятуватись, стрибаючи у холодну воду. За борт полетіло все, що могло плавати: дошки, колеса, якісь пакунки… Люди в паніці підпливали до катера, що нас буксирував, і зрештою перевернули і втопили його… Вночі більшість з нас була дезорієнтована вогнями з іншого берега. І хлопці, що стрибнули і спробували дістатись туди, втонули. Так само мало хто доплив і до берега, з якого ми відчалили. Я вирішив, що буду на борту до останнього і стрибатиму у воду, коли вже зовсім не буде де подітись…"

Його розрахунок  виявився правильним. Велетенська баржа, перехилившись на ніс, вперлась в дно і зупинилась. Тим, хто залишився на ній, судилось воювати ще. Загалом вижити тоді вдалось менш ніж 400 воїнам. А далі була війна зі своїм життям – хорошим і поганим, веселим і сумним. Про ті часи ювіляр згадує з усмішкою.

"Ще б пак,тоді я був куди молодший і жвавіший!" – браво усміхається він.

Пригадує, що йому завжди були раді в кожній ескадрильї, куди його призначали. Адже за своїм переконанням він не пив алкоголю і не курив. Тому кожний вечір пайові сигарети чи махорка, а також законних «наркомівських» 100 грамів йшли у так званий «фонд комеска». Надзвичайно яскраво і живо пригадує Микола Тарасович день, коли закінчилась війна. Тоді вони, маючи на озброєнні вже ЛА-5, разом з іншими військами взяли столицю фашистської Німеччини – Берлін! Пригадує ту радість і хвилювання. Адже всі вони незабаром повернуться додому. Та не гадав тоді молодий авіатор, яким саме буде його повернення.

"Мене і ще одного льотчика викликав до себе командир дивізії, - розповів ветеран. – Він оголосив, що ми двоє обрані комісією для виконання надважливої місії у Москві. Чесно кажучи, я розгубився. Адже збирався повертатись додому з товаришами, та й плани вже були… Але наказ є наказ".

Про те, що місія  буде важлива і особлива, гвардії авіатори зрозуміли відразу, коли їх замість у звичайні «теплушки»  помістили у вагони-купе. Дали чисту білизну, справжню каву.

"Ви собі не уявляєте, що таке після стількох років лягти головою на подушку, яка вкрита накрохмаленою наволочкою… і просто пахне свіжістю, заплющити очі, а проснувшись, зрозуміти, що це диво не зникло, - поділився ветеран. – А смак білого хліба! І справжнього масла… Ми навіть не гадали дорогою, куди їдемо. Промайнув Краків, згодом Львів, потім Київ. На Брянському вокзалі нас приєднали до групи інших військових з інших армій та фронтів. Там же відразу зняли мірки для нової форми".

Те, що їм довелося готуватись до параду, військові зрозуміли, коли почалась стройова муштра. Але повірити в це не могли. Надто почесно це було для кожного фронтовика. Однак, коли за їхньою виучкою приїхав спостерігати сам Сталін, сумнівів не залишилось. До речі, саме перед «коробкою» Миколи Тарасовича стався з «вождем всіх народів» прикрий інцидент.

"Ми тоді не знали, що грузин Сталін абсолютно не вміє їздити верхи, - пригадує ветеран. – Однак було прийнято рішення, що парад буде прийматись і керуватись виключно вершниками на конях. Під час одного з заключних тренувань знову приїхав Сталін. Його посадили на коня. Але прямо перед нами кінь скинув його на землю…"

Тоді присутнім  при цьому військовим було  наказано забути про те, що  вони бачили, під острахом суворої кари. А парадом командували вже зовсім інші люди.

"Мені важко передати, що я відчував тоді, коли ми йшли бруківкою Красної площі, - каже Микола Тарасович. – Це і радість, і гордість, і біль за загиблими, і…"

Переборюючи хвилювання, він розповів, як після проходження їхню «коробку» завантажили в автомобіль. Був острах: невже хтось, щось, комусь, десь розповів про інцидент з вершником? Але їх відвезли до казарм і переодягнули у нову чисту форму. Виявилось, що вони, в числі обраних, запрошені на святковий бенкет на честь Перемоги, який давало керівництво СРСР.

"У Кремль ми проїхали крізь Спаські ворота, - розповідає Микола Тарасович. - Нас посадили за багато сервіровані столи. Поруч за окремим столом сидів Сталін і всі члени Президії СРСР. Були тости і були гарні слова. Власне тоді я і відчув, що прийшла Перемога".

Загалом гвардії полковник авіації  у відставці Микола Тарасович Денисюк брав участь у бойових діях у складі 10 фронтів. Нагороджений трьома бойовими орденами та сімома бойовими медалями. Зараз ним опікується волонтер з соціальної служби. Але… коли ветеран, переможець захворів на двостороннє запалення легенів, його пенсії просто не вистачило на дорогі ліки. Тоді разом з представниками Івано-Франківського комісаріату та депутатом обласної ради Олександром Шевченком були зібрані кошти, щоб врятувати життя останнього прикарпатського солдата Перемоги. Загалом на лікування, яке держава не змогла забезпечити своєму визволителю, було витрачено 25 тисяч гривень.

"Я вважаю, що потрібно робити все, що від нас залежить, аби Микола Тарасович якнайдовше залишався серед нас, - сказав підполковник Любомир Демчук. – Адже він один з останніх, хто може нам відверто і правдиво розказати про події тих часів".

З днем народження вас, гвардії полковнику авіації  у відставці Миколо Тарасовичу Денисюк!

"Зараз я вже став старий і глухий, і не чую, як над моїм Івано-Франківськом літають винищувачі, - сказав на прощання ветеран. – Але я знаю, що вони літають. Значить, я і всі ми можемо спати спокійно. І ще… Передайте, будь ласка, всім військовим льотчикам і технічному складу, що ми, ветерани, завжди пишались і пишаємось ними – нашими достойними крилатими нащадками…"
 

 

Підполковник  Тарас Грень.
Західний регіональний медіа центр
Міністерства  оборони України.


12.12.2012 1143 0
Коментарі (0)

26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2223
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

874
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

927
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

925 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

2806 3
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1481

Тема про заборону абортів, яку вчора запустила Івано-Франківська міськрада, не «від добра» і, звісно, «для піару». Якщо «піаром» вважати висловлення консервативної правої традиціоналістської політичної позиції.

481

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

662

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

347

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

1021
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2087
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1085
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

809
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

326
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

14992
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7305
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

741
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

297
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

207
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

301
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

586
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1040