22 листопада, українці та українська діаспора в цілому світі вшановують тих, хто загинув від голодомору у 1932-33 та 1946-47 роках. Запаленими свічками, колосками пшениці та спільною молитвою жителі Івано-Франківська віддали данину пам’яті жертвам геноциду нації.
На Вічевому майдані доволі людно. І діти, й дорослі прийшли сюди зі свічками та лампадками, щоб засвітити вогник у пам’ять про невинних, а також нагадати про події того часу, інформує День.
«Голодомор – це велика трагедія для нашого народу, штучно створена спеціально для винищення нації, - розповідає член УПА Мирон Протас (1926 р. н) . – Нині всі науковці називають голодомор геноцидом. Протягом другого голодомору людей загинуло менше, ніж у 1932-33 роках. То були страшні часи, але сильно відчувалася непокора - люди хотіли бути вільними та жити на своїй землі. Хоча й тепер таке робиться, що Донеччина й Луганщина можуть пережити подібне – там спалена земля, а довкола все зруйноване».
Дехто з присутніх залишав свічки на землі. Увагу довколишніх привернула постать немолодого чоловіка, який, стоячи навколішки, знову і знову запалював вогники, безжально задмухані холодним вітром. «Кожна свічечка – це пам’ять за людьми, яких нині немає. Голодомор – це безкінечні сльози, те, що просто неможливо уявити. Страшна біда, яку не вистраждати, не вимолити. Мільйони загиблих людей…», - зауважив Олег Кравець.
