Фільм розповідає про кохання і долю жінки, яка в очікуванні зустрічі. З першого погляду у кадрі прості перехожі - п’ятеро героїв, які живуть поблизу моря.
Дві подруги, Марта та Люба, втікаючи від метушні великого міста, оселились на березі моря якнайдалі від людей. З Любою її щаслива родина, добрий та дивакуватий чоловік і восьмирічний син. У Марти невдалий досвід у шлюбі, успіхи в рибацтві, піаніно та самотність. Разом вони рибалять, влаштовують домашні спектаклі, читають і грають на фортепіано. Кожен день їхнього життя сповнений теплом, добром і любов’ю, яка робить їх красивішими. Проте, Марті не вистачає справжнього тепла. Так в її житті з’являється Іван, невдаха-письменник, якому належить вирішити чи вартий він сильних почуттів і чи зможе він ще покохати.
За сценарієм Іван Дубак - обранець головної героїні Марти мешкає на Прикарпатті. Марта навідується до Івано-Франківська в пошуках їхнього втраченого кохання. Перші кадри знімали на площі Шептицького та на площі Міцкевича. Також зйомки проходили Арбатській стрілці, Феодосії, адже саме ті ландшафти співпадають з почуттями героїв.
«Такі красиві люди» - це повнометражний режисерський дебют Дмитра Мойсеєва, передає кореспондент "Бліц-Інфо". Щоб реалізувати мрію, зняти справжній фільм про кохання, митець упродовж років оббивав пороги київських кіностудій. Йому пощастило і він пройшов відповідний конкурс. Тож дебютна повнометражка Дмитра Мойсеєва знята на Національній кіностудії імені О. Довженка за державним замовленням. Бюджет картини склав 6 мільйонів гривень.
Прем’єра фільму відбулась в основній конкурсній програмі 43 Міжнародного кінофестивалю «Молодість». Фільм брав участь у кінофестивалях в Італії, Польщі, Вірменії та США. В Україна прокат стрічки відбудеться в 20 містах. Івано-Франківськ став одним із перших міст, де фільм вийшов у прокат.
За словами режисера Дмитра Мойсеєва, це історія про людей, про їхні почуття і їхній внутрішній світ.
«Ідея фільму виникла з душі, з життя, з нереалізованого потоку сценаріїв. Воно просто все так склалось. Сценарій виник за дві години, писав я його звичайно довше. Хоча ця історія не автобіографічна, але вона включає в себе різні історії з життя, в тому числі і мої», - розповів Дмитро Мойсеєв.
Фільм схожий на японське хоку, оскільки простими засобами передає сутність людського існування та яскравість почуттів.
