В Івано-Франківську ховають загиблих під Слов`янськом військових (фоторепортаж)

На яку годину в сквері?

Вічна память та слава Героям України!

на 12.30-13.00

Біль і розпач наповнює душу.За що,за що загинули ці молоді хлопці,залишивши назавжди страшну біль у серцях своїх рідних і близьких?Їх палили живцем на Майдані,закидали коктейлями Молотова,били булижниками,але хлопці не підняли руку ні на кого,хоч мали на це повне право згідно Закону про міліцію-там була пряма угроза їх життю. Не добили їх на Майдані-відправили в Донецьк,знаючи яке відношення їх до нас западенців,думаю,що розуміли,що хлопці ідуть на вірну смерть.Якщо ви такі патріоти то відправте своїх чоловіків,синів,братів добровольцями-попробуите як воно чекати рідних з безглуздої війни.Я,ні в чому не винна,але не можу ні їсти,ні спати,а як сплять,їдять ті,хто це заварив,у них спокійний сон і апетит,бачачи кожен день сльози матерів?Ні одна влада не вартує людських смертей,а влада здобута на такій крові приречена,ще ніхто не збудував радість на смутку-це оя особиста думка.

Вони захищали нашу державу.Якщо б не такі хлопці,то путінські загарбники захоплювали б одну область за іншою,несучи терор та нещастя всій країні.

Нашу державу?Яку,що змінилося? Хто знову рулить у нашій державі? Наша держава сама почала здавати УкраЇну,а ти як такий патріот чи патріотка,що навіть без імені сам піди,своїх рідних пошли,нам,що війну обявили?Дітей не обучених,молодих, відпрвляють у Донбас,а своїх у Оксфорди?Та доки ми будемо такі сліпі? Ідіть і скажіть їхнім дітям,батькам,дружинам і братам,що вони державу захищали,я думаю вони вас запитають чому ви тут і ваші діти,не там де вони були,якщо вони потрібні для захисту держави то чому їх нищили на Майдані? Парадоквони віддали життя за державу,яка ще три місяці тому забирала у них життя.

Згідна з Анною.Якого ще вам горя треба? У крові скупатися?

Цікаво людина пише про біль, розпач за компютером, у цій годині коли багато людей ішли у скорботній ході, прощаючись із цими хлопцями. Ви краще пані писако молилися, а не писали!

відповідальність має нести ця влада-яка приїхала на колясці.....................,чому все так бездарно проводилося?запитаймо!!!!!!!!!!!!в бородьбі за владу ВАНА не цінувала життя людей.ЦІЛЬ була ТРОН!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Послуай,ти чудовище,я би пішла якби у мене була можливість і в цьому ти можеш не сумніватися,а молоюся я кожен день і прошу розуму для таких бездарей як ти,що живеш чужим розумом і як папуга повторяєш чужі слова,свого у тебе не має нічого крім жовчі.Я,знаю,що так як я думають багато людей,люди у нас мудрі,а державу нашу здали давно,а тепер росіяни беруть все,що погано лежить,а хлопців наших відправили воювати з Донецькими бандитами,а самі в теплі краї на моря та по заграницях,а хто з влади поїхав на Донбас,хто поговорив з людьми,що вони хочуть?Я думаю,що поганий мир краще гарної війни і у всякому ділі є два виходи,а залежить все,який оберуть,але ж не вони і не їхні діти горять заживо.

Схаменіться люди! Україна оплакує своїх кращих синів, які віддали свої життя за те, щоб нам з вами жилося спокійно! тож давайте всі разом єднатися, співчувати рідним, молитися за їх упокій і цінувати те, що вони віддали найдорожче, що в них було!!! а ви тут поливаєте одне одного брудом... і про владу поговоріть десь в іншому місці... Нехай з Богом спочивають хлопці! Вічна пам’ять! Слава Героям!!!

Дописувачі типу "АННА" Є НАБАГАТО НЕБЕЗПЕЧНІШІ ДЛЯ УКРАЇНИ ,АНІЖ ВСЯКІ "ПАРАСЬЕНКИ"...БО ПЕРШИЙ- ЦЕ ОЧЕВИДНИЙ ВОРОГ УКРАЇНИ , А ДРУГА - ЦЕ ворог замаскований.

Еге ж знайшов ворога,а ти до яких відносишся,в чому я не права?Ти чув плач дитини на кладовищі?Що ти ій поясниш?Ти чого ще тут? Ставай на місце загиблих і не шукай ворогів,бо за таких патріотів- боягузів і все почалося.

Дописувачі типу АРАТТА Є НАБАГАТО НЕБЕЗПЕЧНІШІ ДЛЯ УКРАЇНИ ,АНІЖ ВСЯКІ "ПАРАСЬЕНКИ"...БО очевидна псевдопатріотична дурість гірше відкритої агресії.

А жіночка права.Ви всі шукаєте ворогів,а вороги це ми з вами,що допустили це.

Звернення до людей України. Люди України, матері, дружини й сестри. Я звертаюся до вас за підтримкою. На Україні розв'язана братовбивча війна. Я прошу вас, поясніть своїм синам, чоловікам і братам - чоловікам, яких направляють до нас на Донбас, що ми не чекаємо їх тут зі зброєю в руках. Нас не від кого захищати. Донбас - це наша земля і ми будемо битися за неї, не шкодуючи ані здоров'я, ні самого життя. Ми не хочемо нікого вбивати, ми хочемо лише одного - щоб Україна відпустила нас туди, де наш дім, де люди думають так само, як ми, і розмовляють однією з нами мовою. Туди, де наше місце, наша батьківщина. Українські політики не хочуть нас відпускати, тому що їм потрібен Донбас з його ресурсами, інфраструктурою і робочою силою, їм потрібні відрахування з Донецької та Луганської областей в Київський бюджет. І вони посилають свої літаки, які завдають ракетних ударів по наших містах, вбиваючи сотні, якщо не тисячі простих жителів, мирних громадян. Але вони зможуть домогтися свого, хіба що зрівнявши наші міста із землею і знищивши більшість жителів Донбасу. Тому що ми тут б'ємося за своє, а вони прийшли за чужим. Після лютневих подій у Києві на Майдані, після трагічних подій в Одесі, Маріуполі, Слов'янську та Донецьку світ змінився. Україні вже не стати колишньою, ніхто не зможе пробачити і забути кров своїх братів. По різні сторони барикад і окопів нас розвели інтереси третіх країн, які відіграли на протиріччях, що накопичилися в українському суспільстві за 23 роки незалежності. Але більш за всіх в сьогоденний ситуації винні українські олігархи та їхні маріонетки - політики, які створили систему, що дозволяє грабувати нас, простих громадян, сплачуючи нам копійки за чесну працю, систему, що дозволяє обкрадати державу тощо. Майдан був спробою знайти справедливий шлях виходу з глухого кута. Але на хвилі Майдану олігархи привели до влади Порошенка - нового Януковича під іншими знаменами. Тепер ми не хочемо, щоб новий олігарх і його оточення наживалися за наш рахунок. Ми знаємо, що більшість людей в Україні є чесні, хороші і терплячі, можливо, занадто терплячі. Ми поважаємо вашу мову, ваші звичаї і традиції, ми поважаємо вас як націю. Жодна нація не може бути поганою за визначенням, але в кожному народі є прошарок людей, який прагне розпалювати ненависть і національну ворожнечу. Зараз ця ненависть вже вбиває нас. Але у нас ще є шанс. Відпустіть нас, у нас ще є можливість розійтися цивілізовано і спокійно, без взаємних образ і ненависті. Ми не бажаємо вам зла. Ми тільки хочемо піти звідти, де нам не місце. Якщо ви зрозумієте і відпустите нас з миром, такий відхід принесе усім нам можливість у майбутньому побудувати щирі та добросусідські відносини. І буде запорукою вашого вступу до ЄС, що посприяє майбутньому розвитку і процвітанню решти України, тобто справжньої України. А ми, народи з спільним минулим, збережемо добру пам'ять про друзів, котрі надали безкорисну допомогу у важкий для нас час і ухвалили складне рішення. Сьогодні ми бачимо багато картинок про війну, але телевізор, газети та інтернет брешуть з обох сторін, і прийшов час дивитися і слухати серцем. Я бачу своїх земляків, простих мирних городян, що загибли від осколків і куль на вулицях Донецька, і це горе не описати словами. Я бачу фото солдат української армії в окопах, на передовій - напівголодних, в черевиках, що розвалюються, без бронежилетів і засобів захисту. Я бачу горе матерів Івано-Франківська та Тернополя, які втратили на цій безглуздій братовбивчій війні своїх синів. Ці сльози точно такі ж, які проливаємо сьогодні ми над своїми загиблими братами. І я бачу найманців олігархів - ситі, задоволені, в новітньому обмундируванні вони воюють за гроші тих самих олігархів, які привели терплячий і добрий народ України за грань бідності і поставили його біля краю прірви. Чи врятуємо ми себе? Чи звернемо наші вила на справжне зло? - Від цього залежить сьогодні, чи бути Україні. Люди України, матері, дружини й сестри. Не пускайте ваших чоловіків на цю чужу війну, куди їх тягнуть обманом олігархи та їхні поплічники. Люди України, задумайтеся, чому за 23 роки ми так і змогли побудувати на цій багатій землі процвітання і добробут. Подумайте, хто в цьому винен. І прийміть рішення, як вам вчинити, щоб на землі України запанував мир, процвітання і радість. Слава Україні! Хай живе Донбас!

Ви мене дивуєте! Хто ж вас не пускає. Якщо для вас Росія - це ваш дім, то чому ви ще тут. Коли з Росії людей переселили в Україну, їм ніто у придане землю не дав. Хочете в Росію - їдьте, ніхто нікого не тримає, але там де ви зараз живете - це Україна, це НАША земля і вона не буде російською.

Сепаратизм – это не отделение во имя чего-то лучшего, не гонка за какими-либо благами. Сепаратизм – это бегство от горя, страха, унижения и смерти. Сепаратизм, если угодно, – это механизм выживания целых сообществ. И именно по такому пути пошли сегодня жители Донбасса. И никто не в праве их за это осуждать, ибо это их выстраданный выбор. Это их женщины и дети сегодня сходят с ума от ужаса, дрожа под артобстрелами и пулемётными очередями. Это их мужчины, погибая с оружием в руках и без него, защищают своих матерей, жён, сестёр, детей и стариков. И с чисто человеческой точки зрения это должно стать болью всего украинского народа. Но, увы, мы наблюдаем обратное. Мирные жители погибают на востоке под восторженное улюлюканье центральных и западных регионов. Так о какой же «Единой Украине» речь?