В райцентрі Прикарпаття Калуші в сквері біля ПК «Мінерал» відбулося урочисте відкриття й освячення пам’ятного знака до 65-ої річниці депортації українців з Польщі.
На цей захід з’їхалися керівники лемківських організацій, а також художні колективи не тільки нашої області, але й сусідніх Львівської й Тернопільської. Прибули до Калуша і гості з Польщі.
На урочистостях з нагоди відкриття наголошували, що цей пам’ятник займає гідне місце серед інших, які є в Калуші. Він символізує той нелегкий шлях, який пройшли лемки, надсянці, підлішці та холмщаки, вказує на ті часи, які довелося пережити їм під час депортації.
Як зауважив голова обласної організації товариства «Лемківщина» Степан Криницький, з півмільйона насильно виселених з рідних земель лемків залишилося всього 30-40 тис. Про пережите депортованими українцями говорив і голова обласного товариства «Надсяння» Григорій Криниця. Отець Григорій Мороз запропонував присутнім помолитися за тих, хто не дожив до наших днів, загинув під час переселення, і відправив молебень за їх душі. Духовний спів хору «Лемківщина» супроводжував усе дійство.
Автором цього монумента став калуський скульптор Богдан Коваль. Вартість пам’ятника — 26 тис. грн. Як уже повідомляли «ДП», 10 тис. грн. мають виділити з міського бюджету, решта коштів зібрано у вигляді пожертв. Проте найбільше до створення й встановлення пам’ятного знака долучилися місцеві підприємці Володимир Кузик і Сергій Барна (імена цих двох меценатів вказані на монументі). З вибором тексту, який викарбуваний на мармуровій плиті, допоміг о. Григорій Мороз. Там написано: «Блажен не той, хто тратити уміє, коли приходить час утрат, // Блажен той, хто відродитися зуміє на попелі усіх утрат».
Право відкрити пам’ятник надали головам Калуських організацій товариств «Лемківщина» й «Надсяння» Федору Лабику й Зіновію Назаревичу та Оксані Табачук.
А в післяобідню пору біля «Мінералу» проходило свято лемківської культури «Співочий гай», де можна було почути й побачити виступи як місцевих художніх колективів, так і гостей.
