В Івано-Франківську суд частково задовольнив позов військовозобов’язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК) і визнав протиправною бездіяльність комісії під час розгляду його заяви про відстрочку від призову.
Про це йдеться у рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року, пише Фіртка.
Так, позивач просив визнати рішення комісії про відмову у відстрочці протиправним і зобов’язати повторно розглянути його заяву.
Він зазначав, що 5 грудня 2024 року подав заяву на відстрочку за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» — тобто через необхідність догляду за батьком з інвалідністю I групи. У своїй заяві він навів, що батьку встановлено інвалідність I групи, а інші члени родини не можуть утримувати чи доглядати за ним: сестра тривалий час перебуває за кордоном, а батьки позивача давно розлучені.
У відповідь ТЦК відмовив у відстрочці, пояснивши це тим, що у батька є інші особи, які не є військовозобов’язаними та зобов’язані утримувати його. Сам позивач із таким рішенням не погодився і звернувся до суду.
Суд підтвердив, що позивач дійсно подав заяву та додав до неї пакет документів, серед яких: копії паспорта, військово-облікового документа, свідоцтва про народження, довідки МСЕК про інвалідність батька, акт про здійснення постійного догляду, а також документи, які підтверджують, що сестра проживає за кордоном. У суді також встановлено, що батьку позивача дійсно присвоєно інвалідність I групи.
Однак суд дійшов висновку, що відмова ТЦК щодо заяви на відстрочку за пунктом 13 була правомірною, бо позивач не довів відсутності інших осіб, які зобов’язані утримувати батька. Зокрема, у матеріалах справи не було документів, які б підтверджували звільнення сестри від обов’язку утримувати батька або її потребу в постійному догляді.
Суд також звернув увагу, що право сестри жити за кордоном не звільняє її від обов’язку утримувати батька, якщо не доведено інші підстави.
Натомість суд встановив іншу ключову обставину: позивач подавав ще одну заяву на відстрочку, але вже за пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону про мобілізацію. Цю заяву він теж подав 5 грудня 2024 року, але фактично надіслав до ТЦК лише 19 грудня, а отримано її було 23 грудня. Водночас у матеріалах справи не було жодних доказів, що ТЦК розглядав цю заяву або ухвалював рішення — ні позитивного, ні відмову.
Суд визнав таку бездіяльність комісії протиправною, бо закон і порядок №560 чітко встановлюють, що комісія має розглянути заяву про відстрочку у визначені строки та оформити рішення протоколом. У разі відсутності рішення, дії ТЦК вважаються бездіяльністю.
Через це суд частково задовольнив позов і зобов’язав ТЦК повторно розглянути заяву позивача від 5 грудня 2024 року про відстрочку за пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ухвалити обґрунтоване рішення за законом.
Суд також розподілив судовий збір: оскільки позов задоволено частково, 605,60 гривень (50% від сплаченого збору) стягнули з ТЦК на користь позивача.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
