Уроки Тунісу для України

Минув тиждень з дня перемоги найнесподіванішої, найфеноменальнішої, найдивнішої революції. І це не гучні епітети - постійні читачі «Вільної преси», напевно, пам'ятають, як зовсім недавно автор статті, повернувшись з Тунісу, описував його мало не як «європейську країну в Африці» і хімічно чистий зразок для наслідування всім трудящим Сходу з точки зору європейця. Що ж виходить? Автор був сліпий? Не розгледів ознак наближення соціального вибуху? Так, спочатку він і сам так думав. Але потім почитав пости і статті інших туристів, представників турбізнесу, російських дипломатів, сходознавців і зрозумів: не він один. Із високочолих мудреців ніхто не передбачив стрімку революцію в Тунісі. Ніхто не бачив ознак описаної Леніним «революційної ситуації». Жодних. До самого моменту бунту продавалися путівки на туніські курорти, літаки возили туристів, яких потім з великою затримкою евакуювали. (Http://www.svpressa.ru/all/article/32565/)



Сьогодні невелика у світовому масштабі країна, приблизно така ж, як Куба (близько 10 млн. жителів) задає мало не порядок денний на 2011 рік. Туніська революція змусила диктаторські режими по всьому світу знову мучитися безсонням. Приблизно так же, як це зробила в 50-і роки кубинська революція. Хто тепер наступний після Тунісу? Алжир? Єгипет? Ємен? А може - Албанія або навіть Росія?



Хоча на перший погляд туніська революція справді суперечить всякій логіці! Абсолютно точно не «помаранчева». «Помаранчеві технології» приурочені до виборів, до вимог опозиції перерахувати голоси, підпільній роботі «продавшихся заходу п'ятій колоні» журналістів і правозахисників, наметів на головній площі і т.д і т.п. Тут цього й близько не було - «проклятий Захід» був дійсно задоволений президентом Бен Алі - в розпал заворушень. Франція навіть пропонувала прислати йому на допомогу своїх поліцейських, чого тепер у Парижі зі зрозумілих причин соромляться, воліють не згадувати. Та й чим «проклятому Заходу» бути незадоволеним? Це ж бо не Сирія чи Ірак. Туніс - найпрозахідніша країна в арабському світі.



Місцеві «вибори» президента там тихо-мирно пройшли ще в 2008 році. «Національний лідер» (виходець із спецслужб і наступник старого-хворого першого президента Тунісу, між іншим) Бен Алі, який змінив під себе конституцію, успішно переобрався на новий термін з 90% голосів. «Системна» опозиція в черговий раз залишилася за дужками конституційної більшості місцевої «Єдиної Росії» чи «Партії реіонів». Хоча, зауважимо - туніське законодавство давало їй багато люфту, - за «системною» опозицією в місцевому парламенті зарезервовано мінімум 20% місць, якщо на виборах їй нарахують менше голосів.



Туніська ж «несистемна» опозиція разом з усякими там НГО вже давно видавлена в еміграцію. Зайве допитливих журналістів посадили по тюрмах, і це теж нікого особливо не схвилювало, в тому числі і «проклятий Захід», який інвестував гроші в туніські трубопроводи (по його території проходить газопровід з Алжиру до Італії, що забезпечує 40% постачань газу в цю європейську країну) , автоскладальні заводи, комбінати мінеральних добрив.



А може, тунісці дійсно жили погано? Адже зі шкільної лави ми знаємо, що революцію завжди передує так звана «революційна ситуація» - верхи не можуть, низи не хочуть, потреби і лиха мас загострюються. Але і цього не було! Так, зрозуміло - не Франція з Німеччиною. Але все ж таки Туніс не найбідніше, а навпаки - найблагополучніша з держав Африки після ПАР. За роки правління Бен Алі ВВП країни навіть не подвоївся, а потроївся!


Кількість бідняків зменшилася на 10%, практично зникли нетрі. Показники тривалості життя (74 роки), дитячої смертності, рівня освіти, розвитку пенсійної системи і т.п. тут найкращі не тільки в африканському, але навіть і арабському світі.



Ну, поплескала країну, звичайно, криза. Подорожчали продукти. Але на відміну від, наприклад, Єгипту, де злидні не вдається замаскувати навіть уздовж «туристичних» маршрутів і поліцейський характер режиму кидається в очі (скрізь люди у формі, дороги перекриті блокпостами з кулеметами на вишках і т.п.), в Тунісі було не так просто побачити поліцейського. Звичайно, Бен Алі правив країною залізною рукою, але в оксамитовій рукавичці. І хоча сьогодні ті, хто ще вчора пропонував йому допомогу, відмовляють у притулку і мало не демонізують - карикатурним кривавим диктатором, він все таки свій народ не труїв газом, як Саддам Хуссейн. А на тлі переважної більшості інших арабських лідерів Бен Алі і зовсім виглядав мало не рафінованим європейцем, викликав повагу.

 


На тлі сусіднього вируючого Алжиру та Лівії з її не зовсім адекватним керівником країна поставала справжнім. Навіть стала привілейованим партнером ЄС, чого не вдалося домогтися і Ющенкові! А ще Туніс - найбільш світська, найбільш «секулярна» держава Сходу - тут немає багатоженства, калиму. Навіть чисто зовні нагадує не східну, а балканську країну, дійсно «Південна Європа,що  лише випадково опинилася в Африці».



Половина жінок не покриває голову хусткою (не кажучи про чадру), а дівчата і зовсім одягаються в джинси і безрукавки. Друга мова, обов'язкова для вивчення в школах - французька. Мечеті не кидаються в очі. На особисті свободи громадян режим не робив замаху. У країні не просто вільно продається вино, пиво і місцева фінікова горілка, але навіть склалася ціла культура виробництва і споживання цих напоїв. За якістю, відзначимо, теж цілком європейська, а не єгипетська «бормотуха». ТБ... Ну, телевізор, звичайно, «зомбоящик». Але дзюрчить собі вільний Інтернет, співають місцеві зірки естради ... Здавалося - чого ще потрібно для щастя?



І раптом...

 


І раптом з'ясувалося, що достатньо однієї людської трагедії, самоспалення безробітного випускника коледжу, вимушеного заробляти на життя торгівлею фруктами без ліцензії та скривдженого провінційним поліцейським, щоб правлячий режим найуспішної країни Африки посипався у лічені дні. І йому вже не допомагало нічого - ні обіцянка Бен Алі більше не виставляти свою кандидатуру, ні зниження цін на хліб і олію, ні навіть хвалені поліція і ЗМОП, на які так сподіваються всі авторитарні правителі. В останні дні заворушень, коли сотні тисяч протестуючих вже заполонили вулиці туніської столиці, по беззбройних людях вже прицільно били снайпери. Справжніми кулями. Було вбито більше 60 чоловік. А закінчилося це лише тим, що тепер місцевим силовикам, званим «поплічниками побіжного президента» за все це доведеться відповідати: туніська революція вчергове продемонструвала просту життєву мудрість - «на цьому світі немає нічого вічного».



У лічені дні, як картковий будиночок, розсипалася і місцева партія влади, в якій перебував аж мільйон членів - 10% населення країни! Партію залишили новий тимчасовий президент (колишній спікер парламенту) і прем'єр-міністр. Країна готується до перших вільних виборів, а поки як насмішка над віковими підвалинами «дядьків у піджаках», у складі нового уряду - найзнаменитіший туніський блогер-демократ (напевно, аналог російських блогерів-неформалів Антона Носика або Рустема Адагамова). Зате один із місцевих «олігархів», родич президента, вже ні перед яким судом відповідати не буде: в процесі затримання вчорашніми терплячими і слухняними підданими був надмірно «люструваний» лезами їх складаних ножів.



Шок?



Ще який! Мирний, добродушний, спокійний народ Тунісу немов підмінили. Наче у величезну чашу його терпіння впала остання крапля - загибель нещасного молодого хлопця з провінційного містечка, перевернула всю, накоплену десятиліттями, чашу.



До речі - щось дуже схоже було описано ще в написаній 20 років тому антиутопії Едуарда Тополя «Завтра в Росії», де загибель десятирічної дівчинки від рук міліціонера в Нижньому Тагілі призводить до народного повстання і революції в Росії. Але і Тополь не зі стелі брав свою фабулу - хіба не так, за сценарієм типовою фрустрації, починалася громадянська війна Омеляна Пугачова? А спочатку здавалося - подумаєш, якимось козакам з річки Яїк заборонили вудити рибу ... І не таке терпіло «це бидло»! Витерплять і це. Або лютнева революція 1917 року в Росії - адже всього-на-всього хліб на три дні не підвезли до Петрограда. На три дні... коли періодично голодували цілі губернії. А у підсумку «злетіла» вікова монархія, основи якої не міг похитнути навіть Наполеон.

 

 



Зрозуміло, сьогодні, «заднім числом», всі мудрі. Один сходознавець вже пояснює туніську революцію інтригами і надмірними апетитами молодої дружини Бен Алі, навколо якої в останні роки сформувалася своя олігархічна «Сім'я». Інший відомий блогер вважає, що революція в Тунісі якраз тому і відбулася, що це найбільш розвинута, багата і освічена країна Африки: наблизившись за своїми стандартами і способу життя до країн Європи, тунісці вже не захотіли терпіти «азіатчини» в політичній системі.



Звичайно, і те й інше також наповнювало «фрустраційну чашу» народного терпіння, причому навіть не краплями, а цілими кружками. Причому останній довід може надихнути поки ще не повалених диктаторів на хибні висновки: «Ах, так ось у чому річ! Ми їх, невдячних, вчимо-лікуємо безплатно, пенсії їм платимо, а вони вже тачкою з фруктами білі рученьки бруднити не хочуть! Тоді - дідька їм лисого. Будемо тримати в темряві й невігластві, щоб думали тільки як вижити і по інтернету лазити часу та розуму не залишалося!» Не випадково ж у Росії замість вирішення реальних проблем народу знову почали полоскати мозок то виносом тіла Леніна з Мавзолею, то якимось православним дрес-кодом, то - що куди небезпечніше - новим проектом шкільної реформи з заміною хімії та фізики на «патріотизм». Так само як в Україні постійно борються за чи проти мова, за чи проти вектору розвитку, за чи проти присвоєння звання Героя України. Якось все це теж дуже вже несподівано збіглося з подіями в Тунісі!



Доведеться засмутити: на жаль, не допоможе й це. Адже до революції в багатому Тунісі була і друга революція в злиденній Киргизії. Теж абсолютно не пов'язана з виборами і наметами на Майдані і де режиму теж ніяк не допомогла стрільба по живих мішенях. Тільки ось основною рушійною силою тієї революції були не безробітні випускники коледжів, а пастухи, що спустилися з гір, куди простіші в своїх моралі. А тому і попалили-рознесли в ході тієї революції Бішкек значно більше, ніж Карфаген: розмах «кіргізінга» був такий, що місцева міліція взагалі кілька днів боялася ходити у формі.



А тому головний урок Тунісу такий: соціальний вибух, який накопичується роками від відчутної людьми несправедливості, передбачити неможливо. Якщо в країні є проблеми (а вони є в будь-якій країні) - він може спалахнути в будь-яку хвилину, спровокований діями будь-якого «Євсюкова» чи «Колєснікова». І ліки від такого соціального вибуху лише одні - не демонстрація авторитарними режимами своєї сили та брутальності, а діалог із суспільством. Особливо з тих питань, які безпосередньо хвилюють мільйони громадян.


 

 

Сергій Петрунін

Джерело http://svpressa.ru/blogs/article/37634/


25.01.2011 1380 0
Коментарі (0)

21.10.2021
Тіна Любчик

На Коломийщині проживає та займається улюбленою справою перша дівчина-вівчар в Україні – Уляна Сулятицька. 26-річна господиня розповіла Фіртці, чому обрала саме таку діяльність та як справляється з кількома сотнями овець та кіз у господарстві.

651
19.10.2021
Уляна Мокринчук

Літо закінчилося, а це означає, що деяких людей може турбувати осінній морок. Його часто називають осінньою «депресією», «хандрою», журналістка Фіртки поспілкувалась з людьми, які відчувають симптоми осінньої хандри та з психологинею, яка знає, як з нею боротись.

946
17.10.2021
Христина Савчин

За підсумками 2020 року Івано-Франківська область зайняла друге місце в Україні за кількістю внутрішніх туристів та кількістю іноземних туристів, яких обслуговували туроператори та турагенти.

1002
16.10.2021
Олег Ущенко

З 2014 року, після агресії Росії в Україні заговорили про «патріотичне українське кіно». До того майже всі продакшини в Україні були орієнтовані на російський інформаційний простір. А те, що зрідка знімалося на українську тему, з багатьох причин не зачіпало глядача.

953
15.10.2021
Христина Савчин

Журналісти Фіртки вирішили піти в рейд з працівниками Комунального підприємства «Муніципальна інспекція «Добродій», щоб поглянути, як проходить звичайний день інспекторів, та які порушення найбільш популярні у місті.  

1390
14.10.2021
Сергій Білий

Його шлях на фронт пролягав через осмислення, сумніви і навіть страждання. Адже на тій війні загинув його рідний брат і це наклало свій відбиток на ставлення рідних до обраного ним шляху.

1748 2

З незапам’ятних часів у Галицькому закапелку великого Опілля пекли хліб на овочах. Точніше напікали. Бо саме такий хліб довше зберігався свіжим і його готували багато.

191

Звернувся до СБУ, щодо діяльності Служби Безпеки Хлібних Інвестицій та Цархлібу, а також кримінального авторитета Сайрана (громадянин РФ із Криму), який очолює ці незаконні збройні формування та веде терористичну діяльність, зокрема 20 жовтня організував напад на моє помешкання.

460

Українська Повстанська Армія нині - це ми всі - правдиві патріоти України, незалежно від партійно - політичної приналежності. Всі для кого понад усе Україна, а не " корито ". Хто не за зрадників, холуїв і пристосуванців, а за Коновальця, Бандеру й Шухевича, за Бога і Україну та українців.  

1586

То була епоха безкінечної студентської смути та оптимізму. При чому те і те існувало паралельно і, якщо бути до кінця чесним, то одне-одному абсолютно не заважало. У повітрі густо пахло революцією, духами студенток і їх губними помадами. А в гуртожитках і «на хатах» студентська молодь затирала головки тодішніх касетників (були за сивої давнини такі девайси) піснями «Бютифул Карпати», «Ми помрем не в Парижі» та «Франсуа».

1829
11.10.2021

Напередодні зими чимало господинь заморожують сезонні овочі та фрукти, щоб завжди мати під рукою необхідні інгредієнти для приготування страв, а особливо десертів. І якщо деякі продукти та після заморозки не втрачають свій звичний смак і вітаміни, як, наприклад, малина або полуниця, то інші, навпаки, стають непридатними до вживання. 

1664
29.07.2021

Що краще: консервувати, сушити чи морозити? Відповідь на це питання залежить від типу й кількості сировини та ваших ресурсів, як-от часу, грошей, та місця в морозилці та коморі.

10834
18.06.2021

В Україні, за останні 12 місяців кількість пошукових запитів українських користувачів зі словом "рецепт" зросла на 29%.

15786
19.10.2021

Понад 200 учасників із 12 парафій Івано-Франківської Архієпархії відвідали обласний з'їзд спільнот "Українська Молодь - Христові", який відбувся у суботу 16 жовтня, на парафії Введення в Храм Пресвятої Богородиці, що в с. Боднарів Боднарівського деканату. Цьогоріч подія присвячена 88-річниці від дня заснування спільноти.

553
17.10.2021

На Тисмениччині відбулася Архиєрейська літургія, яку очолив митрополит Володимир Війтишин. Про це повідомляє кореспондентка Фіртки. Відомо, що у селі Нова Липівка організували освячення іконостасу у храмі Пресвятої Трійці. «Унікальність нашог

1809 1
04.10.2021

Розпочалася зустріч із Божественної Літургії, яку очолив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин у співслужінні ректора семінарії прот. Олексія Данилюка та численного духовенства.    

2390
19.07.2021

Предстоятель Православної церкви України Блаженніший Епіфаній освятив розписи кафедрального собору Преображення Господнього Коломийської єпархії.

11564
12.10.2021

Місія "Карпатського гірського міжнародного кінофестивалю (CMIFF)" – привернути увагу до збереження Карпатських гір та популяризувати край, який має неймовірний потенціал для кіновиробництва.

1397
18.10.2021

Спеціальна моніторингова місія (СММ) ОБСЄ в Україні призупинила свою діяльність на Донбасі. Про це очільник місії Яшар Халід Чевік повідомив у неділю, 17 жовтня, повідомляє Фіртка з посиланням на інформацію Reuters. «Через побоювання за нашу без

692
10.10.2021

За результатами поіменного голосування про призначення Руслана Стефанчука новим спікером Верховної Ради лише один народний депутат виходець з Прикарпаття утримався, решта народних депутатів проголосували "за".

1577
03.10.2021

Другого жовтня керівництво фракції передало народним депутатам бланки для збирання підписів під коллективною ініціативою про відкликання Голови Верховної Ради України з займаної посади, а вже станом на 17.30 годину суботи під ініціативою зібрали понад 150 підписів народних обранців.

2419
23.09.2021

Законопроєкт № 5599, внесений на розгляд парламенту Президентом України, підтримали 279 народних обранців з 379 зареєстрованих у сесійній залі.

3768