Юрій Андрухович і Роман Григорів розповіли, звідки в їхньому місті з’явився наймасштабніший в Україні фестиваль сучасного мистецтва

 

 

Сьогодні в Івано-Франківську починається Porto Franko Gogol Fest (PFGF) – спільний проект місцевого фестивалю Porto Frankо і київського Гогольfest, який ітиме до 12 червня включно.

 

Те, що фестиваль такого масштабу і креативності проходить в такому невеликому місті – це диво чи закономірність?

 

Про це Cultprostir поговорив з франківцями – письменником Юрієм Андруховичем і композитором Романом Григорівим. Перший є одним з творців так званого станіславського феномену, завдяки якому про культурний Івано-Франківськ вперше заговорили в масштабі України, другий – ініціатором і креативним директором фестивалю.

 

 

Роман Григорів

 

 

Романе, у чому основна ідея, основний пафос фестивалю?

Р.Г.: У тому, що він базується на літературному міфі про «Порт Франківськ». Автор цієї поетичної ідеї – Тарас Прохасько, який уявив, що Франківськ знаходиться на березі моря. Це така мрія жителя маленького містечка про шлях до далеких берегів. І наш фестиваль вже кілька років цей франківський міф генерує і розвиває. Тому проекти під егідою PF відбувалися у Гонконгу, Нью-Йорку і Відні, а в серпні такий проект має відбутися у Копенгагені. А у Юрія Андруховича у 1992-му був роман «Рекреація», у якому десь тут, без чіткого визначення у просторі, відбувається якийсь фестиваль-карнавал. І у Іздрика є опис центру Франківська у формі глобусу. Ці літературні міфи поєдналися і лягли в основу нашого фестивалю. Наша глобальна мета – це вивід його на всеукраїнський масштаб і ребрендинг Франківська у якості культурної столиці України.

 

Чому цього року вирішили об’єднатися з ГF?

Р.Г.: Франківський літературний міф притягнув фестиваль, в основі якого теж лежить літературний міф. Те, що Франківськ – перше місто, куди приїхав ГF, абсолютно не випадково.

 

 

Юрію, ви стояли біля витоків першого фестивалю Porto Franko у 2010 році. Тоді ви проводили паралелі між PF і бієнале «Імпреза» - міжнародною виставкою сучасного мистецтва, яка проводилася в Івано-Франківську у 1989-1997 роки. Чи могли би ви порівняти PF 2010 року і 2016-го?

Ю.А.: Порівнювати поки що зарано, але головна моя емоція зараз така: добре, що PF повертається, і сподіваюся, що вдасться зробити так, щоб він став регулярним. Щодо PF 2010 було б перебільшенням сказати, що я був безпосередньо причетний до його організації. Я просто згадую його з великою приємністю – і як його учасник, і просто як мешканець цього міста. І коли фестиваль свого часу перервався через відсутність фінансової підтримки, було дуже шкода.

 

 

Що стосується бієнале «Імпреза», у якій я справді був одним з організаторів і писав деякі стартові маніфести у 1989-му, то вона стала радикальним зламом у житті івано-франківської міської громади. В місті тоді з’явилося повно іноземців – художників, митців... Порівнювати «Імпрезу» з PF важко, хоча б через повну відмінність зовнішньо-політичної ситуації тоді і тепер. Але що їх, мабуть, поєднує – це фактура самого міста і те, що це фестивалі хорошого класу, присвячені сучасному мистецтву.

 

Гогольfest – це дуже сильний і активний бренд. Чи не «проковтне» він PF?

Ю.А.: Сподіваюся, у ГF такої інтенції немає. Тут не йде мова про конкуренцію. Мені здається, це однодумці, які погодилися поєднати зусилля для того, щоб у такому перспективному місті як Івано-Франківськ відновився такий цікавий фестиваль.

 

Юрій Андрухович

 

Зараз класична музика, у тому числі в рамках PF, виходить на вулиці – у буквальному сенсі. Що це – високе мистецтво сходить вниз до людей, чи люди підіймаються до його рівня? Чи існує взагалі для вас ця проблема, це розділення на «високе» і «низьке» мистецтво?

Р.Г.: Так, вона існує, і ми працюємо з нею специфічним чином. Наприклад: бароко звучить на вокзалі. Таким чином ми, з одного боку, йдемо до людей, щоб вони послухали бароко, а з іншого – нам люди взагалі нецікаві, а цікаве мистецтво. І ця акція може відбуватися як саунд-інсталяція, інтегрована в простір міста, і при цьому ми абсолютно не зважаємо на публіку.

Ю.А.: Існують такі зашкарублі формати, пов’язані з офіційними структурами – Міністерством культури, Національною філармонією, Національною оперою тощо. Вони намагаються втримувати цю межу, тримати дистанцію від… скажімо так, від реальності. Їм вигідно перебувати в таких захищених зонах, звично отримуючи фінансування і державну опіку. Тому, безумовно, такі прориви, по-своєму провокації, приклади переміщення «високого» в середовище «низького», є дуже продуктивними, оскільки вони розхитують цю кастовість. Якщо говорити про суто естетичний вимір, скажімо так, виконавський клас, то він справді високий в академічній музиці – це просто вимога жанру. Але його можна демонструвати де завгодно – і на вокзалі, і в якійсь кафешці, у дворику. Креативним музикантам, гадаю, самим цікаво випробовувати себе у подібних несподіваних ситуаціях.

 

 

Як ви вважаєте, на які центри тяжіння у культурному сенсі орієнтується Івано-Франківськ? На Київ, чи Львів, чи більше на близький закордон, на Європу? Чи, може, як Одеса – «ми сами по себе»?

Ю.А.: Франківськ, по-моєму, на шляху до цього варіанту: «Ми створили власну художню якість і власну естетику». За кілька десятиліть він набрався певної самовпевненості – мовляв, ми крутіші за багатьох. Ну і, звичайно, існує подразник сусіднього Львова, де страшенно багато усього відбувається – це просто якась безперервна фестивальна феєрія. Тут виникає спокуса конкурувати з ним, і це не було б розумною лінією поведінки, бо Львів просто об’єктивно більше місто. Але у будь-якому разі Франківськ відкритий для всіх, а це означає, що з часом тут може викристалізуватися міжрегіональна, а можливо і інтернаціональна база для мистецьких новацій.

Р.Г.: Франківськ орієнтується на Відень! Є певні зв’язки з Києвом, Львів для нас не існує. У Львова є проблема – це місто, закомплексоване в своїй туристичності, кав’ярнях, шоколаді, там дуже важко сучасному мистецтву – воно там просто губиться. Франківськ – більш благодатний плацдарм.

 

Станіславський літературний феномен, тепер ось цей фестиваль. Те, що таке невелике, начебто звичайне місто, але звучить у загальноукраїнському масштабі нарівні з буквально кількома, і набагато більшими – як ви для себе пояснюєте, чому це стало можливим?

Ю.А.: Можливо, справа тільки в тому, що в містах подібного значення і розміру цим просто ще не займалися або йшли до цього з певним запізненням, порівняно з нами. Другий момент все ж таки випливає з характеру нашого міста. Про нього можна сказати, що воно приязне. Люди тут апріорі налаштовані на позитив, немає схильності до хамства, і це створює позитивне тло для будь-якої мистецької акції, артистам подобається тут працювати. Крім того, Франківськ залишається в глибині душі провінційним, ця провінційність усвідомлена, і тому тут дуже опікуються гостями, виявляють ентузіазм і вдячність вже за те, що хтось до нас приїхав.

Р.Г.: Франківськ – це мега-провінційне місто по багатьом показникам. Але, з іншого боку, це місто Прохаська, Андруховича, Іздрика – столиця української літератури. В 300-тисячному місті пишуться твори, які є її обличчям! В маленьких містах народжуються великі ідеї. У цьому плані тут відбуваються набагато важливіші речі, ніж у Львові і Києві. Але це стосується тільки літературного напрямку, а музику і візуальне мистецтво треба «підтягувати».

 

З літературним феноменом Франківська все зрозуміло. Але PF є, насамперед, музичним фестивалем…

Р.Г.: Він не є ані музичним, ані літературним. От ГF є мультидисциплінарним, там є розділи за видами мистецтв. Але це погано, застаріло, цього треба уникати. Ідея PF – це відмова від мультидисциплінарності. Немає суто літературних, музичних та інших акцій – ми намагаємося все об’єднувати і залучати в архітектуру.

 

 

Романе, що буде для тебе показником вдалості фестивалю?

Р.Г.: Ти про фідбек від журналістів, публіки? Найцікавіше те, що відбудеться після цього фестивалю. Ми сподіваємося, що народяться нові мистецькі проекти, можливо, взагалі не у Франківську, а в інших містах і навіть країнах.

 

Організація подібних фестивалів – це страшний стрес. Як ти його переживаєш?

Р.Г.: Так, страшенний стрес. Ми ось якраз на оргкомітеті обговорювали те, що у нас немає жодного арт-менеджера. В оргкомітеті у нас Максим Демський – актор театру «Дах»; Роман Григорів – композитор; Ростислав Держипільський – актор; Андрій Кошман – співак; Ілля Разумейко – композитор; Даша Кольцова – художниця і т.д. Тобто, немає арт-менеджерів, самі митці. Це типу прикольно, бо ці люди придумують цікаві мистецькі речі, але організаційно це дуже складно, бо у кожного є величезне его, яке не вміщається в еxcel-таблиці і бухгалтерські файли, які ми маємо здавати щоденно. Тарас Прохасько навіть казав, що можна додати новий напрямок у фестиваль – Курація. Тобто, те, що відбувається між кураторами, як новий вид мистецтва. Наприклад, у нас є тони листування у різноманітних месенджерах за півроку від початку організації фестивалю – ми думаємо роздрукувати це листування на 5-кілометровому рулоні паперу і розмістити у місті.

 


08.06.2016 2088 0
Коментарі (0)

05.06.2025
Олег Головенський

Про сучасні загрози, що потребують нової парадигми підготовки управлінців і фахівців та про нову освітню програму «Національна безпека», Фіртка поспілкувалася з куратором програми, професором кафедри публічного управління та адміністрування Василем Остап’яком.

1210
02.06.2025
Лука Головенський

Про репресії радянською системою українських науковців та лідерів визвольних змагань, про навчання і наукові дослідження Українського Вільного Університету в Мюнхені та його місію української культурної дипломатії Фіртка поспілкувалася з Ларисою Дідковською.  

1858 3
28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

1138
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

3723
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

3416 7
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2771 1

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

367

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

481

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

1024

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1588
02.06.2025

На Прикарпатті завершується весняна посівна кампанія.  

1090
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

1117
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

810
01.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

6630
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

759
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

44088
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3405
07.06.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35747 1
06.06.2025

В усьому світі санкції, накладені на Росію через її агресію в Україні, стали потужним інструментом, спрямованим на ізоляцію Кремля. Однак, як і у випадку з багатьма іншими, ці заходи не стали перепоною для всіх.  

274
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

414
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

693
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

771