Юрій Андрухович і Роман Григорів розповіли, звідки в їхньому місті з’явився наймасштабніший в Україні фестиваль сучасного мистецтва

 

 

Сьогодні в Івано-Франківську починається Porto Franko Gogol Fest (PFGF) – спільний проект місцевого фестивалю Porto Frankо і київського Гогольfest, який ітиме до 12 червня включно.

 

Те, що фестиваль такого масштабу і креативності проходить в такому невеликому місті – це диво чи закономірність?

 

Про це Cultprostir поговорив з франківцями – письменником Юрієм Андруховичем і композитором Романом Григорівим. Перший є одним з творців так званого станіславського феномену, завдяки якому про культурний Івано-Франківськ вперше заговорили в масштабі України, другий – ініціатором і креативним директором фестивалю.

 

 

Роман Григорів

 

 

Романе, у чому основна ідея, основний пафос фестивалю?

Р.Г.: У тому, що він базується на літературному міфі про «Порт Франківськ». Автор цієї поетичної ідеї – Тарас Прохасько, який уявив, що Франківськ знаходиться на березі моря. Це така мрія жителя маленького містечка про шлях до далеких берегів. І наш фестиваль вже кілька років цей франківський міф генерує і розвиває. Тому проекти під егідою PF відбувалися у Гонконгу, Нью-Йорку і Відні, а в серпні такий проект має відбутися у Копенгагені. А у Юрія Андруховича у 1992-му був роман «Рекреація», у якому десь тут, без чіткого визначення у просторі, відбувається якийсь фестиваль-карнавал. І у Іздрика є опис центру Франківська у формі глобусу. Ці літературні міфи поєдналися і лягли в основу нашого фестивалю. Наша глобальна мета – це вивід його на всеукраїнський масштаб і ребрендинг Франківська у якості культурної столиці України.

 

Чому цього року вирішили об’єднатися з ГF?

Р.Г.: Франківський літературний міф притягнув фестиваль, в основі якого теж лежить літературний міф. Те, що Франківськ – перше місто, куди приїхав ГF, абсолютно не випадково.

 

 

Юрію, ви стояли біля витоків першого фестивалю Porto Franko у 2010 році. Тоді ви проводили паралелі між PF і бієнале «Імпреза» - міжнародною виставкою сучасного мистецтва, яка проводилася в Івано-Франківську у 1989-1997 роки. Чи могли би ви порівняти PF 2010 року і 2016-го?

Ю.А.: Порівнювати поки що зарано, але головна моя емоція зараз така: добре, що PF повертається, і сподіваюся, що вдасться зробити так, щоб він став регулярним. Щодо PF 2010 було б перебільшенням сказати, що я був безпосередньо причетний до його організації. Я просто згадую його з великою приємністю – і як його учасник, і просто як мешканець цього міста. І коли фестиваль свого часу перервався через відсутність фінансової підтримки, було дуже шкода.

 

 

Що стосується бієнале «Імпреза», у якій я справді був одним з організаторів і писав деякі стартові маніфести у 1989-му, то вона стала радикальним зламом у житті івано-франківської міської громади. В місті тоді з’явилося повно іноземців – художників, митців... Порівнювати «Імпрезу» з PF важко, хоча б через повну відмінність зовнішньо-політичної ситуації тоді і тепер. Але що їх, мабуть, поєднує – це фактура самого міста і те, що це фестивалі хорошого класу, присвячені сучасному мистецтву.

 

Гогольfest – це дуже сильний і активний бренд. Чи не «проковтне» він PF?

Ю.А.: Сподіваюся, у ГF такої інтенції немає. Тут не йде мова про конкуренцію. Мені здається, це однодумці, які погодилися поєднати зусилля для того, щоб у такому перспективному місті як Івано-Франківськ відновився такий цікавий фестиваль.

 

Юрій Андрухович

 

Зараз класична музика, у тому числі в рамках PF, виходить на вулиці – у буквальному сенсі. Що це – високе мистецтво сходить вниз до людей, чи люди підіймаються до його рівня? Чи існує взагалі для вас ця проблема, це розділення на «високе» і «низьке» мистецтво?

Р.Г.: Так, вона існує, і ми працюємо з нею специфічним чином. Наприклад: бароко звучить на вокзалі. Таким чином ми, з одного боку, йдемо до людей, щоб вони послухали бароко, а з іншого – нам люди взагалі нецікаві, а цікаве мистецтво. І ця акція може відбуватися як саунд-інсталяція, інтегрована в простір міста, і при цьому ми абсолютно не зважаємо на публіку.

Ю.А.: Існують такі зашкарублі формати, пов’язані з офіційними структурами – Міністерством культури, Національною філармонією, Національною оперою тощо. Вони намагаються втримувати цю межу, тримати дистанцію від… скажімо так, від реальності. Їм вигідно перебувати в таких захищених зонах, звично отримуючи фінансування і державну опіку. Тому, безумовно, такі прориви, по-своєму провокації, приклади переміщення «високого» в середовище «низького», є дуже продуктивними, оскільки вони розхитують цю кастовість. Якщо говорити про суто естетичний вимір, скажімо так, виконавський клас, то він справді високий в академічній музиці – це просто вимога жанру. Але його можна демонструвати де завгодно – і на вокзалі, і в якійсь кафешці, у дворику. Креативним музикантам, гадаю, самим цікаво випробовувати себе у подібних несподіваних ситуаціях.

 

 

Як ви вважаєте, на які центри тяжіння у культурному сенсі орієнтується Івано-Франківськ? На Київ, чи Львів, чи більше на близький закордон, на Європу? Чи, може, як Одеса – «ми сами по себе»?

Ю.А.: Франківськ, по-моєму, на шляху до цього варіанту: «Ми створили власну художню якість і власну естетику». За кілька десятиліть він набрався певної самовпевненості – мовляв, ми крутіші за багатьох. Ну і, звичайно, існує подразник сусіднього Львова, де страшенно багато усього відбувається – це просто якась безперервна фестивальна феєрія. Тут виникає спокуса конкурувати з ним, і це не було б розумною лінією поведінки, бо Львів просто об’єктивно більше місто. Але у будь-якому разі Франківськ відкритий для всіх, а це означає, що з часом тут може викристалізуватися міжрегіональна, а можливо і інтернаціональна база для мистецьких новацій.

Р.Г.: Франківськ орієнтується на Відень! Є певні зв’язки з Києвом, Львів для нас не існує. У Львова є проблема – це місто, закомплексоване в своїй туристичності, кав’ярнях, шоколаді, там дуже важко сучасному мистецтву – воно там просто губиться. Франківськ – більш благодатний плацдарм.

 

Станіславський літературний феномен, тепер ось цей фестиваль. Те, що таке невелике, начебто звичайне місто, але звучить у загальноукраїнському масштабі нарівні з буквально кількома, і набагато більшими – як ви для себе пояснюєте, чому це стало можливим?

Ю.А.: Можливо, справа тільки в тому, що в містах подібного значення і розміру цим просто ще не займалися або йшли до цього з певним запізненням, порівняно з нами. Другий момент все ж таки випливає з характеру нашого міста. Про нього можна сказати, що воно приязне. Люди тут апріорі налаштовані на позитив, немає схильності до хамства, і це створює позитивне тло для будь-якої мистецької акції, артистам подобається тут працювати. Крім того, Франківськ залишається в глибині душі провінційним, ця провінційність усвідомлена, і тому тут дуже опікуються гостями, виявляють ентузіазм і вдячність вже за те, що хтось до нас приїхав.

Р.Г.: Франківськ – це мега-провінційне місто по багатьом показникам. Але, з іншого боку, це місто Прохаська, Андруховича, Іздрика – столиця української літератури. В 300-тисячному місті пишуться твори, які є її обличчям! В маленьких містах народжуються великі ідеї. У цьому плані тут відбуваються набагато важливіші речі, ніж у Львові і Києві. Але це стосується тільки літературного напрямку, а музику і візуальне мистецтво треба «підтягувати».

 

З літературним феноменом Франківська все зрозуміло. Але PF є, насамперед, музичним фестивалем…

Р.Г.: Він не є ані музичним, ані літературним. От ГF є мультидисциплінарним, там є розділи за видами мистецтв. Але це погано, застаріло, цього треба уникати. Ідея PF – це відмова від мультидисциплінарності. Немає суто літературних, музичних та інших акцій – ми намагаємося все об’єднувати і залучати в архітектуру.

 

 

Романе, що буде для тебе показником вдалості фестивалю?

Р.Г.: Ти про фідбек від журналістів, публіки? Найцікавіше те, що відбудеться після цього фестивалю. Ми сподіваємося, що народяться нові мистецькі проекти, можливо, взагалі не у Франківську, а в інших містах і навіть країнах.

 

Організація подібних фестивалів – це страшний стрес. Як ти його переживаєш?

Р.Г.: Так, страшенний стрес. Ми ось якраз на оргкомітеті обговорювали те, що у нас немає жодного арт-менеджера. В оргкомітеті у нас Максим Демський – актор театру «Дах»; Роман Григорів – композитор; Ростислав Держипільський – актор; Андрій Кошман – співак; Ілля Разумейко – композитор; Даша Кольцова – художниця і т.д. Тобто, немає арт-менеджерів, самі митці. Це типу прикольно, бо ці люди придумують цікаві мистецькі речі, але організаційно це дуже складно, бо у кожного є величезне его, яке не вміщається в еxcel-таблиці і бухгалтерські файли, які ми маємо здавати щоденно. Тарас Прохасько навіть казав, що можна додати новий напрямок у фестиваль – Курація. Тобто, те, що відбувається між кураторами, як новий вид мистецтва. Наприклад, у нас є тони листування у різноманітних месенджерах за півроку від початку організації фестивалю – ми думаємо роздрукувати це листування на 5-кілометровому рулоні паперу і розмістити у місті.

 


08.06.2016 2107 0
Коментарі (0)

26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2099
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

842
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

887
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

884 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

2708 3
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1448

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

618

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

331

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

994

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

1117
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

1907
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1061
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

783
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

242
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

14959
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7269
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

703
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

250
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

166
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

274
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

559
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1013