Юля Тацюк: Викрадачі наділи мені на шию ланцюг і прив'язали до батареї, як собаку

 

/data/blog/82434/b07714c9c04a379fed9502a1952551e7.jpg

 

Як писала Фіртка, в Івано-Франківській області знайшлася 15-річна дівчинка, яку злочинці три тижні тримали в підвалі. Юля розповіла подробиці своїх пригод



Юля Тацюк з села Виноград Городенківського району на Прикарпатті пропала 14 червня. Це сталося ввечері, коли дівчинка з подружкою поверталися з дискотеки з сусіднього села.



"Ми йшли пішки, - згадує Юлина подруга Христина Шляхтич. - Несподівано під'їхав автомобіль. У темряві я погано його розглянула, але, швидше за все, це були «Жигулі». Ми з Юлею кинулися бігти, але машина нас наздогнала. З автомобіля вискочили двоє чоловіків, заштовхали Юлю в салон. Мені вдалося вирватися. Добігши до найближчого бару, почала кликати на допомогу. Хлопці, які були в барі, на своїй машині спробували наздогнати злочинців. Але не змогли.

 

Школярку шукали не тільки міліціонери, але чи не всі місцеві жителі.

 

/data/blog/82434/1ff7b48a93a9645ba2e245b90da781da.jpg

 

"Люди прочісували села, лісопосадки. Проводили справжнє розслідування, - каже голова сільради села Виноград Михайло Гоблик. - Навіть наймали водолазів, щоб перевірити найближчі водойми".

 

"У нашому селі викрадення дитини відбулося вперше, - говорить місцева мешканка Ірина. - Люди куди тільки не зверталися. Одні замовляли молебень у церкві, інші ходили до екстрасенсів. До пошуків підключилися журналісти. Фотографію Юлі показували навіть центральні телеканали. Сумнівів у тому, що дівчинку викрали, не виникало. По-перше, це сталося на очах у подруги. А по-друге, потрібно знати саму Юлю - старанна спокійна дівчинка, у всьому слухалася маму. Пішла на дискотеку з дозволу батьків".

 

Йшов час, але про Юлю нічого не було чутно. Надія на те, що дівчинка жива, танула. А кілька днів тому вона несподівано знайшлася. Рано вранці сама прийшла додому. За словами рідних, перші кілька годин не могла сказати ні слова - тільки плакала.

 

"Юліних батьків в той момент не було вдома - вони ночували у родички, - розповідає Юлина тітка Тетяна. - Після того як Юлю вкрали, їхня молодша донька боялася залишатися вдома навіть з батьками. Щоб дівчинка могла хоч трохи поспати, подружжю доводилося відвозити її в сусіднє село. Побачивши, що будинок зачинений, Юля пішла до бабусі. Зайшла в хату, впала на підлогу і розплакалася. Вся розпатлана, брудна, руки чорні. Виявилося, викрадачі годували її горіхами. Ще давали хліб і огірки. Злочинці тримали Юлю в підвалі на ланцюгу".



Пізніше на сторінці Юлі Тацюк в соцмережі «ВКонтакте» з'явився запис: «Вдячна Богу за те, що повернулася живою і здоровою».

 

Після цього дівчинка змогла розповісти подробиці своїх пригод:

"Не треба було нам з подружкою йти самим по темній вулиці. Того вечора мене пропонували підвезти багато знайомі хлопці. Але я відмовилася, вирішивши, що дійду додому сама. Христина вчинила так само. І це була наша помилка.

Пам'ятаю, ми йшли повз стадіон, коли нас наздогнав автомобіль. Машина зупинилася, водій почав щось говорити. Ми, прискоривши крок, пішли далі. А машина, розвернувшись, поїхала за нами. Ми перейшли на інший бік дороги. Стало страшно, хотілося швидше опинитися вдома. У якийсь момент автомобіль зупинився, з нього вийшов чоловік і пішов за нами. Ми вже побігли, але він в два рахунки наздогнав нас і схопив мене за руку. Я почала вириватися. Як раптом поряд опинився ще один чоловік, водій цієї машини. Він схопив мене, а перший чоловік побіг за Крістіною. «Це міліція! Чи не рухайся і не кричи! »- Сказав водій і почав тягти мене в машину. Я намагалася вирватися. Але він був сильнішим. Чоловік сильно вдарив мене в плече і таки затягнув у салон. «Будеш вириватися - прямо тут тебе вб'ю», - пригрозив він і став пов'язувати мені руки якийсь пластмасовою дротом. Зв'язавши мене, сів за кермо. Тут підійшов другий чоловік. Але він був один, без Христини. Сказав, що не наздогнав її - мовляв, занадто швидко бігає.

Машина кудись поїхала. Я не чула, щоб автомобіль розвертався - швидше за все, їхав прямо. Але було темно, і я не розуміла, куди ми їдемо. Потім один з бандитів (той, який не наздогнав Христину) почав нервувати: «Поїхали швидше! За нами хвіст! »Я почула звук удару - наче в машину хтось врізався. Злочинці зупинилися і вийшли, а я спробувала звільнити хоча б одну руку. У кишені в цей час дзвонив телефон. Абияк вивільнившись, змогла взяти трубку. Дзвонила Христина. «Я в машині! - Закричала їй.
- Це ви мене наздоганяєте ?! »Христина почала питати, куди мене везуть, але я не встигла нічого відповісти - викрадачі повернулися, і я швидко заховала телефон".

 

За словами Юлі, її привезли в якийсь гараж. Тоді ж злочинці забрали у дівчинки телефон.

 

"Один з них надів мені на обличчя маску, щоб я нічого не бачила, - продовжує Юля. - Він повів мене в підвал - я пам'ятаю, як ми спускалися вниз по сходах. Потім вони взяли ланцюг і прив'язали мене до батареї, як собаку. Ще наділи наручники.

З тих пір я так і сиділа в тому підвалі. Мене нікуди не виводили, я не бачила ні дня, ні ночі. Уже взагалі нічого не розуміла. Бандити іноді приходили. Коли прийшли перший раз, зняли маску і дали поїсти. Наручники не знімали. Я сказала, що не голодна. Один з них (той, який був спокійніше) сказав, що я повинна поїсти, щоб не померти з голоду. «Я не хочу їсти і не буду», - повторила. «Тоді хоча б сік випий», - сказав бандит. Але те, що він дав, мало було схоже на сік. Якась незрозуміла заморожена суміш. Я не змогла це випити. «Тебе ніхто не питає, хочеш ти чи ні! - Закричав другий злочинець. - Чи не будеш їсти - всаджу тобі голку в палець. Зрозуміла? »Він почав мене обзивати. Довелося з'їсти те, що вони дали. Після чого злочинці знову наділи на мене маску і пішли.

Цю маску вони зняли, тільки коли прийшли до мене втретє. Я вже задихалася - через неї майже не надходив повітря. Наручники теж зняли - напевно, через те, що у мене сильно боліли руки.
Ланцюг на шиї залишили".

 

- Викрадачі говорили, що від тебе хочуть? Висували якісь вимоги?

У тому-то й річ, що ні. Вони взагалі не говорили, навіщо все це. Про батьків не питали. Вони навіть не знали, як мене звати. А я боялася ставити зайві питання. Раптом їх це розлютило б і вони мене побили б або, не дай бог, зґвалтували? Я намагалася сидіти тихо і слухатися. Одного разу тільки сказала: «Будь ласка, відпустіть мене». Але той, який спокійніше, сказав: «Ми вже не можемо тебе відпустити - ти бачила наші обличчя». «Мені шкода тебе, - додав він. - Чесне слово, я хотів би якось тобі допомогти. Але не знаю як ». З тих пір він часто приходив. І говорив одне і те ж: мовляв, хочу тобі допомогти, але відпустити не можу. «Я ж не сам тебе вкрав», - пояснював. «Просто допоможи мені втекти, - якось наважилася попросити його. - Я нікому нічого не скажу, обіцяю».

 

- Що він відповів?

Сказав, що подумає. Я бачила, що йому шкода мене. По-моєму, він взагалі жалкував про те, що скоїв. Він продовжував приходити, підтримував. Приносив їжу і таємно від свого спільника навіть знімав з мене ланцюг - щоб я хоч трохи походила по підвалу. Будучи прив'язаною, могла зробити тільки три кроки вперед і три назад. «Ти розминають: ходи, присідай, - радив хлопець (я досі не знаю, як його звати). - Щоб потім, коли я придумаю, як тебе звільнити, ти хоча б могла йти ». Він приходив майже щодня. Чесно кажучи, якби не він, не знаю, що б його спільник зі мною зробив. Другий викрадач був дуже агресивним.
«Мене випустив один з бандитів. Довів до моєї вулиці і сказав: «Почекай хвилин десять, щоб я встиг втекти».

Мені залишалося тільки чекати і молитися, - продовжує Юля Тацюк. - Я весь час молилася. Розмовляла сама з собою, просила Бога, щоб я повернулася до мами (голос Юлі тремтить). Потім мені принесли годинник, щоб хоч трохи орієнтувалася. Я навіть приблизно не знала, яке число, але по годинах дізнавалася, коли був день, а коли ніч. Одного разу до мене знову прийшов «спокійний викрадач». З'явився близько трьох годин дня і сидів у мене годин до одинадцятої вечора. Потім йому на зміну, як завжди, прийшов другий бандит. Але сказав, що посидіти зі мною не зможе - у нього болить спина. «Так ви краще йдіть полікуєтеся», - кажу. «Та не так сильно і болить, - відповів злочинець. - У принципі, можу залишитися ». «Ні-ні, навіщо ж, якщо болить? - Я намагалася, щоб мій голос звучав переконливо, навіть дбайливо. - Відпочиньте і приходьте завтра».

В результаті він пішов. Я залишилася в підвалі одна. Точно пам'ятаю: було п'ятнадцять хвилин на дванадцяту. А близько дванадцятої години ночі почула, що в гараж хтось пробирається. Здогадалася, що це може бути другий викрадач. Він не говорив, коли спробує мене звільнити, але обіцяв зробити це, як тільки буде відповідний момент.

Інтуїція мене не підвела - це був той хлопець. Він швидко зняв з мене ланцюг. Потім дав одяг, кросівки і вивів з підвалу. Пам'ятаю, як піднімалася сходами в непроглядній темряві. Хлопець тримав мене за руку, і я йшла по його слідах. Потім ми опинилися в гаражі, а звідти вилазили вже через вікно. Ключів від гаража у хлопця теж не було.

Коли він допоміг мені вилізти, я не зрозуміла, що вже стою на вулиці. Пам'ятаю, подивилася наверх, побачила зірки, але не відразу зрозуміла, що це небо. Вирішила, що це теж якась будівля, а на стелі намальовані зірки. Закрутилася голова. «Що ти так дивуєшся? - Запитав він пошепки. - Це небо. Ми вже на вулиці ». Подув легкий вітерець. Це були непередавані відчуття.
Навіть не вірилося, що я на волі.

 

- Що відбувалося далі? Ти знала, де знаходишся?

Ні. Пам'ятаю тільки, як ми вийшли на вуличку, там була дорога. Ми йшли довго - п'ять-сім хвилин так точно. Пройшли костел, музичну школу і опинилися біля залізниці. Там, біля рейок, хлопець віддав мені одяг (адже, викравши, злочинці переодягли мене в якісь штани і сорочку). Він дістав мої речі з рюкзака, який був у нього з собою, я швидко переодяглася. Ще цей хлопець перемотав мені руки мотузками - щоб залишилися якісь сліди і було схоже, що я втекла сама.

Ми дійшли до моєї вулиці. «Ти тільки відразу додому не заходь, - попросив хлопець. - Почекай хвилин десять - щоб я встиг втекти ». Я сказала, що так і зроблю. Але вистояла не більш п'яти хвилин - кинулася додому.

Пам'ятаю, постукала у вікно, але нікого не було вдома. Побігла до бабусі. Почала стукати у вікна, кричати ... Вона не відразу зрозуміла, що це я. Перше, що сказала їй: «Дай, будь ласка, води». Бабуся поклала мене на ліжко, стала заспокоювати. А я все не могла повірити, що це не сон. Боялася прокинутися в тому сирому підвалі.

Зараз з Танею працюють психологи. Медичне обстеження показало, що дівчинка в порядку - у неї виявили легкі тілесні ушкодження. Зараз для неї головне - психологічна реабілітація. За словами Юлиної мами Тетяни, донька тепер не може спокійно спати, ночами її мучать кошмари.

"Лікарі кажуть, має пройти час, - пояснює Тетяна. - Якщо можна, напишіть, що ми дуже вдячні всім людям, які ці три кошмарні тижні підтримували нас. Спасибі журналістам, які знімали телесюжети, публікували в газетах фотографію доньки. Вони разом з нами намагалися її знайти".

 

Підозрюваних затримали. Днями суд їх заарештував. Один з них раніше судимий. Молодший викрадач (той, який допомагав дівчинці вибратися з полону) повністю визнав свою провину. Його спільник все заперечує. Подробиці біографії затриманих у міліції поки не розголошують. Відомо лише, що це жителі сусіднього села.

 

Навіщо вони викрали дівчинку, в івано-франківської міліції поки теж не говорять - в інтересах таємниці слідства. Тим часом джерела «ФАКТІВ» у центральному апараті МВС розповіли, що злочинці навіть не знали, як звуть дівчинку, яку вони тримали в підвалі. Їм було все одно, кого викрадати. І зробили це, мовляв, для того, щоб за щось помститися співробітникам міліції. А коли зрозуміли безперспективність затії, відпустити полонянку вже боялися, так як вона бачила їхні обличчя.



Втім, івано-франківські правоохоронці зараз взагалі не озвучують ніяких версій, навіть неофіційно. Просять дочекатися закінчення слідства.

 

Катерина Копанева, «ФАКТИ»

 

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

16-річна Юлія Тацюк повертається до нормального життя після свого викрадення (фото)

Втекти з полону 16-річній прикарпатці допоміг один із викрадачів

Зниклу на Прикарпатті дівчину шукають 20 пошукових груп

Викрадачів 16-річної прикарпатки переслідували майже 50 кілометрів (відео)

Подробиці викрадення 16-річної дівчини на Прикарпатті


24.07.2015 1848 0
Коментарі (0)

30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

1047
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2776
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

963
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

1025
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

1029 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

3078 3

Тема про заборону абортів, яку вчора запустила Івано-Франківська міськрада, не «від добра» і, звісно, «для піару». Якщо «піаром» вважати висловлення консервативної правої традиціоналістської політичної позиції.

877

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

768

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

370

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

1081
30.06.2025

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

130
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2328
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1138
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

440
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

15060
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7373
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

805
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

371
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

283
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

371
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

647
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1101