Верховна Рада спростила правила користування землею сільськогосподарського призначення, що дозволить власникам та орендарям без проблем обмінюватися земельними ділянками.
"За" відповідний закон №6049-д проголосувало 236 народних депутатів, пише Українська правда.
Закон має полегшити вирішення питання колективної власності на землю, запобігти рейдерству та спростити обмін земельними ділянками в єдиному масиві.
Зокрема, закон передбачає право на оренду польових доріг, не обмежуючи при цьому доступ інших орендарів до земельних ділянок.
Також законопроектом передбачено віднесення земель під полезахисними лісосмугами до земель сільськогосподарського призначення. Сьогодні це – землі лісогосподарського призначення.
Згідно із законом, тепер українці матимуть можливість обмінювати земельні ділянки державної і комунальної власності, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення, на рівноцінні земельні ділянки приватної власності у тому ж масиві.
Встановлюється на законодавчому рівні і порядок обернення права колективної власності на землю на право приватної та комунальної власності.
Також відтепер ініціювати інвентаризацію земель може хто завгодно — власники, орендарі земель або сільська рада.
Крім цього, згідно із законом, за умови відкриття ринку землі право оренди чи суборенди не забороняє продавати земельну ділянку.
Як зазначається, закон набирає чинності з 1 січня 2019 року.
Довідка. У процесі розпаювання земель колгоспів земельні масиви були розділені на земельні ділянки середньою площею 4 га, кожна з яких була передана у приватну власність членам таких підприємств.
Такий механізм паювання був застосований виходячи з очікування, що кожна земельна ділянка буде використовуватись окремо її власником. З урахуванням цього, для доступу до кожної земельної ділянки була спроектована сітка польових доріг.
Проте практика показала, що власники земельних ділянок, розташованих у масиві, в переважній більшості випадків не бажають використовувати їх самостійно, а передають їх в оренду аграрним підприємствам.
Наразі польові дороги в окремі земельні ділянки в більшості не сформовані, і де-факто використовуються як рілля.
Порушення цілісності масивів земель створило ще одну проблему — окремого використання земельних ділянок, розташованих посеред масиву. Це створює суттєві незручності у проході сільськогосподарської техніки для використання інших ділянок масиву, у тому числі суттєво ускладнює зрошення земель, які потребують цього.
По-перше, меліоративні системи займають значну площу, а по-друге, витрати на їх будівництво є дуже суттєвими. За таких умов знаходження в межах орендованих площ ставить під питання доцільність спорудження меліоративної системи.
Крім цього, були можливості для зловживань з боку недобросовісного землевласника або землекористувача, земельна ділянка якого розташована посеред масиву.
Широкі можливості це відкриває також для рейдерства, направленого на створення штучних складнощів землекористувачу задля подальшого шантажу і одержання матеріальної вигоди.
Суттєві проблеми виникають і при оформленні права оренди земельних ділянок масиву. Зазвичай не всі власники земельних ділянок масиву погоджуються на передачу їх в оренду одному орендарю.
В результаті, площі, орендовані однією особою, не створюють замкненого контуру, а містять вкраплені земельні ділянки інших землевласників (землекористувачів). Особливо серйозною стає ця проблема тоді, коли землі одного масиву використовуються декількома орендарями.
На практиці такі орендарі часто укладають усну угоду, за якою умовно ділять масив на декілька частин пропорційно орендованим площам, і кожна з цих частин використовується окремим орендарем. Проте з юридичної точки зору, така угода є нікчемною.
Значні проблеми є і у відображенні відомостей про земельні ділянки масиву у Державному земельному кадастрі. Майже у кожному масиві є певна кількість площ, відомості про які не внесені до кадастру. Це, зокрема, земельні ділянки, сформовані до 2004 року (коли кадастрові відомості почали вноситись у електронній формі), невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки, земельні ділянки під проектними польовими дорогами тощо.
І ще: у колективній власності залишилась певна частина земель, які увійшли до площ, які паювались, але протягом багатьох років так і не були витребувані їх власниками (т.з. "невитребувані паї"), і право приватної власності на які не виникло. Загальна площа таких земель в межах України вимірюється сотнями тисяч гектарів.
