Доля козака Самійла Головенського — доля покоління, репресованого радянщиною

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року, також в пʼятницю, в селі Крупичполе Ічнянського району Чернігівської області народився мій прапрадід Самійло Романович Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та вітряним млином. У радянські його назвали «куркулем».

Він був сином козака Романа Головенського, не менш дивовижної персони зі своєю історією. Загалом драматичною, але із щасливим кінцем, тож все-таки не такою трагічною, як в його сина – Самійла.

Романа теж спіткала доля стикнутися з іклами російського імперського режиму. Тогочасна система ділила людей на кріпаків (рабів), козаків (вільних людей), міщан (вільних, але міських жителів) та дворян (власників земель, маєтків та інших багатств). Роман був закоханий у кріпачку на ім'я Ксеня. А шлюб між вільним козаком та кріпачкою в ті часи був неймовірним. Козак, який одружувався з кріпачкою ставав кріпаком.

Від свого прописаного тодішніми «законодавцями» призначення, - довічно працювати на пана, Ксеня відмовитися не могла. А Роман, попри заможність, ніколи не зміг би зібрати необхідної для викупу коханої кошти. Втекти теж не було опцією, адже надто багато небезпеки це могло наслати, в тому числі на рідних та близьких. Та все ж, якою б марною не була та любов у тих реаліях, вона була сильнішою за всяку систему.

Роман та Ксеня дали один одному обіцянку - не брати собі в партнери нікого іншого та кохати одне одного до самої смерті. І їм в цьому очікуванні пощастило, адже кріпосне право було скасоване за їх життя та молодості в 1861 році, і лише тоді, після десятиліть безнадії, вони зуміли взяти шлюб.

Маючи вже понад 40 років, вони змогли збудувати повноцінне подружжя та навіть народити п'ятьох дітей: одним із них був саме Самійло.

Генами та душею мій прапрадід Самійло залишився козаком, вільною людиною. І коли до влади прийшли комуністи, не став миритися з новою дефініцією неволі. Він протестував, він пропагував, він не здавався навіть після перших арештів та вироків.

Про його долю та звинувачення родина до недавнього часу знала лише непевні уривки зі спогадів очевидців та дітей, які так і не дізналися, в чому точно його звинувачують та куди його відправили. Звернувшись до обласного архіву Чернігівської області, мені вдалося отримати повний доступ до матеріалів кількох справ, де розкриваються деталі цієї історії та виясняється, що до 60 років Самійлу Романовичу в концтаборі все ж вдалося дожити.

Отже, за матеріалами кримінальних справ, в 1930 році його «розкуркулили» та вислали на північ на 5 років лише за те, що він мав у приватній власності 30 гектарів землі та вітряний млин — це “звинувачення” вказується у всіх протоколах та справах.

Сторінки колективної справи "куркулів" (пункт №9)

 

Окрім того, його пожиттєво позбавили виборчого права (дивно, що воно взагалі було, хоча очевидно, що лише на словах).

В вересні 1933 року Самійло Головенський був відпущений Котлаським НКВД Архангельської області (північний приполярний Урал) та успішно повернувся на Батьківщину.

В 1937-му його засудили до півроку примусових робіт, які він, щоправда, не відбув (чи то “відлиняв”, чи то вирок умовний – «історія» замовчує). Того ж року вступив до колгоспу, де, згідно з протоколами, працював погано. Хоча як ще має працювати людина, у якої відібрали все десятиліттями нажите майно, я поняття зеленого не маю.

А вже в грудні 1937 року його засудили до десяти років ув'язнення в “виправничо-трудовому” таборі (десь я це вже чув – “робота виправляє/звільняє”). Причина цього разу відповідно й серйозніша — контрреволюційна та антирадянська агітація.

Обкладинка справи Самійла Романовича Головенського

 

Предметом та доказовою базою звинувачення є доноси, за класикою радянської реальності. Донощиками за матеріалами справи є двоє людей з класу «бідняків», як і зазначено в показах слідчому, на ім'я Антоненко Феофан Романович та Шут Володимир Кузьмич.

В радянській системі люди теж ділилися на класи за походженням: з бідняків, з середняків, із заможних, з дворян та з пролетарів, які й були «пануючим класом". Самійло Головенський був середняком, тож заздрість теж могла грати тут роль.

В розмовах з Антоненком Самійло говорив про те, що «кращих людей, прагнучих свободи та здатних до опору уже розстріляли, тому звільнення з-під більшовицької окупації було можливим лише з допомогою сторонніх сил» (цитата показів «бідняка» слідчому з матеріалів справи).

Як найбільш підходящу та вірогідну силу для цього він називав німців, говорячи, що вони скоро прийдуть. Так і сталося за 4 роки. Як він зміг передбачити це у атмосфері дружби двох братерських режимів Сталіна та Гітлера, що от саме в ці роки вибудовували чудові відносини й ділили Європу олівцями, теж для мене залишається загадкою.

«Бідняку» Шуту ж він заявляв, що «якби не розстріл Тухачевського (начальник Робітничо-Селянської Червоної Армії, розстріляний в 1937 році за сфабрикованою справою щодо таємної антирадянської воєнної організації троцькістів) та Якіра (лідер “української групи” РСЧА, соратник Тухачевського, ростріляний за тою ж справою в 1937 році), то сталася б вже громадянська війна і більшовики могли б бути переможені».

Серед колгоспників він, за словами комісарів та протоколерів, проводив “роботу по розвалу колгоспу”, заявляючи, що «хліб молотиться тоннами, колгоспники при цьому їсти не будуть, а весь хліб відправлять у Іспанію та Китай», та виражаючись по відношенню до партії та її лідерів нецензурною лексикою, як розповідали слідчому «бідняки»-донощики і керівники колгоспу та сільради.

Всі вищезазначені звинувачення в рамках допиту він відхиляв та називав наклепом і заявляв, що жодної контрреволюційної роботи не проводив. Виходячи з того, як складений протокол його допиту, припускаю також, що під час нього Самійло Романович увійшов в диспут з комісаром – початок відповіді “іще раз підтверджую” на каверзне питання допитувача про свідчення викликає такі думки — аж занадто не в'яжуться початок та кінець.

9 грудня 1937 року додому до Самійла заявилися з ордером на обшук та вилучили “паспорт виїзду” (скоріш за все внутрішній паспорт з дозволом на виїзд за межі місця проживання – паспорти в ті роки тільки почали видавати, а куркулю видати закордонний було нереальним сценарієм). В той же день провели допит і Самійла, і двох свідків-донощиків. Самого обвинуваченого викликали до районного слідчого та арештували, відправивши до ізолятора.

 

Той самий ордер на обшук та арешт

 

10 грудня 1937 року справа та її деталі були відправлені на розгляд “особливої трійки” НКВД.

Того ж дня(!) Самійла Головенського, рішенням секретаря цієї трійки, було засуджено до десяти років таборів. Спершу на утриманні він був у тюрмі міста Прилуки впродовж восьми місяців, а потім він був відісланий на Соловки, до табору Білбалтлаг.

Постанова судової трійки НКВД про ув'язнення

 

Очевидно, що в такому місці, працюючи рабською працею без одягу, будуючи самому собі бараки та подекуди навіть їжу самому собі добуваючи, людині, якій при цьому скоро буде 60 років і вже мала підбите здоров'я минулим засланням до приполярного Уралу, в ті часи було не вижити.

Та дух підживлює тіло, яке легше зламати, ніж дух, тож уже з іншого табору в селі Сегежа в Карелії він 13 лютого 1940 року пише скаргу щодо свого вироку, де наголошував на його необґрунтованості та неправомірності.

Оскарження рішення судової трійки від Самійла Головенського, останній наразі відомий доказ його життя після арешту в 1937 році

 

13 липня того ж року в обласній прокуратурі Чернігівської області йому формулюється відмова (цікаво, як комуняцька бюрократія затягує лише там, де незручно – весь процес від початку слідства до його кінця тривав два дні, а проста відповідь на скаргу та прохання про повторне слідство своєю чергою 5 місяців).

Очевидно одне — комуністам справедливість невідома, як і закон у його справжньому значенні: не відбулося ні повторного слідства, ні суду чи навіть судової трійки, просто підписом комісара і трьома секундами часу скаргу відкликали.

На цьому, в 1940-му році, його слід в українських архівах обривається, що означає, що після скарги його або ізолювали до самої смерті, або ж заборонили повертатися до України.

Найімовірніше, що він помер зовсім незадовго після скарги або від рук тих, кому вона була зайвою, або ж писав її уже в поганому стані здоров'я. Менш ймовірною можна вважати версію примусової мобілізації та загибелі в якомусь штрафбаті на фронтах Другої Світової.

29 травня 1989 року справа була офіційно закрита, а Головенський Самійло Романович – посмертно реабілітований в рамках указу Президії Верховної Ради СРСР про відновлення справедливості щодо жертв репресій.

Та все ж, відомо далеко не все і копати є куди. Зараз в мене на руках понад 250 сторінок паперу з українських архівів — матеріалів справи, які я досліджую. Одне з моїх завдань на життя — за будь-яку ціну знайти якомога більш повну, та найголовніше завершену правду про мого родича, про його смерть, і дуже хотілося б, щоби і його самого.

Можливо, колись настане той час, коли все ж буде змога без небезпеки відправитися до Карелії і перерити там усі доступні архіви. Там точно є правда і чіткість, принаймні в більших кількостях, аніж в Чернігівських архівах, а може і навіть точне місце поховання. Було б добре перепоховати його в рідній землі.

І вам цим повідомленням даю кожному читачу посил: ніколи не забувайте про минуле, чи то особисте, чи то загальне, але й ніколи не мовчіть в сучасному. Ніяка система не зламає духу, а тіло тлінне і живиться його силою. І найголовніше: ніколи не толеруйте комуністів і не співчувайте їм, вони цього тільки й чекають, щоби додати саме вас до своєї розстрільної квоти.

=======

У моїй родині є ще багато неймовірних історій – зокрема про те, як один із моїх прапрадідів – Юрко Іванців, який мав господарку в селі Швайківці, нині Тернопільської області, на початку ХХ століття заклав кав’ярню в Львові, та їздив Відень на прийом до цісаря (щоправда, зустрітися йому так і не вдалося).

Є й драматичні та цікаві історії часів визвольних змагань…

Але це вже інші історії.

 


24.04.2026
Вікторія Матіїв

«Він був не лише військовим, а передусім людиною — справедливою та принциповою. Упродовж усього життя вірив у незалежну Україну і вважав, що її потрібно відстоювати — у різні періоди й різними способами. Навіть ті, хто не поділяв його поглядів, розуміли: він діє не зі злості, а з глибокого переконання, — пригадує Наталія Савченко свого чоловіка, полеглого воїна Сергія Савченка.

2416
20.04.2026
Вікторія Косович

Сьогодні Артем Жицький поєднує фітнес і відновлення, працюючи з військовими, які повертаються до цивільного життя. Про мотивацію, виклики реабілітації та те, чому відновлення після війни є процесом без фінальної точки, ветеран розповів в інтерв'ю журналістці Фіртки.

1232
14.04.2026
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалась з лікарем-генетиком, професором кафедри медичної біології та медичної генетики Івано-Франківського національного медичного університету Русланом Козовим про те, що насправді означає «спадковість», які генетичні дослідження сьогодні доступні в Україні, що хвилює пацієнтів, та як правильно планувати вагітність, щоб мінімізувати ризики.

3706
10.04.2026
Михайло Бойчук

Як насправді виглядає ситуація з нелегальним гральним бізнесом в Івано-Франківській області? Фіртка отримала офіційну статистику від правоохоронних органів та регулятора азартних ігор ПлейСіті. Але перед цим — про проблему загалом, щоб на контрасті зрозуміти ситуацію в регіоні. 

3711 1
07.04.2026
Діана Струк

Як відновлюють Палац, навіщо місту фестивалі під час війни і яким стане цей культурний осередок через кілька років — про це Фіртці розповів директор Простору інноваційних креацій «Палац» Володимир Гайдар.

2381
03.04.2026
Олександр Мізін

Підроблені акти, незаконні рішення рад і чорні реєстратори — основні схеми захоплення державних лісів у 2025-2026 роках.

3529 1

Проблема України й українського народу не нова — і багато хто в світі цього не розуміє, тому й думають, що все «вирішиться саме собою». Такі твори, як «Тигролови», кажуть про абсолютно протилежне — все вирішимо лише ми самі.

360

В Івано-Франківську про літературний Станіславський феномен говорили його патріархи Володимир Єшкілєв та Тарас Прохасько.  Володимир Єшкілєв, який власне придумав бренд літературного «Станіславського феномену», уявляв собі його як «мікрорайон в місті».

3019

На програмній зустрічі на початку 2023 року Сєргєй Кірієнко виклав чотири цілі для російської когнітивної війни проти України - дискредитація військово-політичного керівництва України, розкол українців, розкол української еліти, деморалізація українських військ.

1561

В євангельському описі останніх днів земного життя Ісуса Христа ми зустрічаємо імена постатей, які прямо або опосередковано мали відношення до Страстей Христових. 

1381
24.04.2026

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

4490
20.04.2026

Регулярне вживання алкоголю призводить до серйозних порушень роботи шлунково-кишкового тракту, печінки, підшлункової залози, органів дихання, нирок і статевих залоз.

9543
16.04.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

8757 2
22.04.2026

У суботу, 2 травня, у відпустовому Марійському центрі «Цариці вервиці» в селі Погоня відбудеться особлива молитовна зустріч біля чудотворної ікони Богородиці.

1037
20.04.2026

У сучасному світі християнські цінності, зокрема — вчення про чистоту до шлюбу, нерідко стають предметом дискусій. Але християнство залишається послідовним у своїй позиції: дошлюбні статеві стосунки — гріх.

5768
15.04.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

6135
12.04.2026

Священник наголошує: значення Великодня неможливо зрозуміти без усвідомлення ролі Воскресіння. Отець нагадав слова апостола Павла: «Якби Ісус не воскрес, то намарна була б наша віра і намарною була б наша проповідь».

1811
22.04.2026

Палац Потоцьких — не лише пам’ятка архітектури в центрі Івано-Франківська. Це живий культурний осередок, де історія, наука, мистецтво та креативні ініціативи переплітаються у щоденній роботі простору.

3141
20.04.2026

В Болгарії в неділю, 19 квітня, переконливу перемогу (44,7%) отримала коаліція "Прогресивна Болгарія" на чолі з колишнім президентом країни Руменом Радевим, якого вважають проросійським політиком.

640
15.04.2026

Минулої неділі в Угорщині відбулися вибори парламенту. Цікаво, що всі три партії, які пройшли до парламенту є правими, — жодної лівої чи ліберальної партії в угорській політичній реальності «немає».

1543
08.04.2026

Банальна приказка каже, що «безкоштовний сир буває лише в мишоловці». Тобто, що немає ніде, включно з економікою нічого безкоштовного. Завжди хтось буде змушений заплатити.

1754
07.04.2026

ISW звертає увагу на те, що російські мілітарні блогери критикують неефективність російських систем протиповітряної оборони та наголошують на впливі українських ударів.

1661