Україна двох швидкостей

 

Мається на увазі швидкість ментальних змін, суспільної трансформації, цивілізаційних процесів. Під цим оглядом ми теж маємо щонайменше дві України. Одна з них, та повільніша, спричинилася до нашого двадцятитрирічного сором’язливого відставання. Тепер же вона безсоромно тисне на гальмо. Тож наша дорога в Європу може бути позначена довгим гальмівним шляхом.

Прабатьківщиною швидкісної України стала Галичина. Саме три галицькі області вийшли з підпорядкування комуністів ще 1990 року, за рік до формального розвалу СРСР. Саме галичани започаткували процеси повернення собі правдивої ідентичності, індивідуальної інтеграції з Європою, подолання рецидивів комуністичного минулого, створення основ для громадянського суспільства тощо. Так виникла Україна-А, котра розуміє, що життєво необхідними пріоритетами є зближення з цивілізованими країнами Заходу, формування правової держави, означення національних інтересів, випрацювання суспільного договору та віднайдення консенсусу між елітами і народом, усвідомлення й пошанування цінності людської індивідуальності.

Україна-Б або не хотіла бачити всіх цих процесів, скеровуючи погляд до минулого, або приглядалась до них крізь призму російської пропаганди: із недовірою, незадоволенням і роздратуванням, а ще – з тихою надією, що її це омине. Вона прямувала у нову дійсність навіть не на малій швидкості, а за інерцією руху. Її адепти і невільники живили себе сподіваннями на те, що участі у процесі змін вдасться уникнути, що «покращення» зробить хтось інший і що відбудеться воно якось непомітно, без особливих втрат і стресів. Тобто що керівники є такими а не іншими, бо так вийшло; що начальство потрібно слухати, бо так треба; що варто тішитись доступним радощам, типу пиво і футбол, бо інших немає; що держава завжди купуватиме їхній нерентабельний і часто безглуздий труд, бо так було завжди.

Негідники, які понад два десятиліття паразитували на цій «загальмованості» України-Б, охоче підживлювали її оманливі надії та безперспективні фантазії. Цементували їх, прикриваючи сороміцьку дійсність фіговими листками псевдо-цінностей. Так, забобонний і атеїзований «совок» почав вважати себе захисником «істінного ібо русского православія». Позбавлений щастя «дішовой калбаси» пролетар дав себе легко переконати, що він «корміт всю страну». Другосортний малорос із раболєпієм прийняв версію старшого брата, що Європу треба ненавидіти, а Росію треба любити, бо дєдиваєвалі.

Події зими 2013/2014 збільшили різницю у швидкостях: Україна-А вирішила пришвидшити, Україна-Б натиснула на гальмо. В результаті сталась аварія, є жертви.

Будуть ще. Саме ця загроза спонукала частину України-Б «додати газу». Чимало українців з «козаччини» та «юговостока» починають прискорено проходити ті процеси, які західна частина країни пройшла два десятиліття тому: національне самоусвідомлення,  національне відродження, виспівування гімну до хрипоти, вифарбовування у синьо-жовті кольори всього – від власних облич до громадських смітників.

Знаємо – як це, ми вже проходили через таке. До того ж, ми розуміємо, що це тільки початок. Далі прийде усвідомлення непростих істин, драматичних з’ясовувань, складних дилем тощо. Виявляється, що рускій нам не брат, що немає ніякого (східно)славянского єдінства, що в історії є чим пишатись, а є й чого соромитись, ну і т.д. Але ще гірше – що далі будуть процеси важкі і тривалі, котрі відкриють нам очі на те, що немає ідеальних українців, але можуть бути законослухняні громадяни; що немає рівності, але можлива справедливість; що єдність (єдіная страна) – це солідарність, а не одноманітність. І нарешті, доведеться змиритися з думкою, що ми самі не здатні створити безпечної, заможної, цивілізованої держави без допомоги західних структур, тобто ЄС і НАТО. Пісню про унікальність українського етносу й особливий третій шлях доведеться сором’язливо відкласти до кращих часів.

Все це непросто. Тож головне питання: як швидко Україна-Б буде до цього готовою, тобто скільки Україні-А доведеться чекати і якою буде ціна такого чекання? Тим більше, що й Україна-А не є одноманітною, не всі хочуть чекати. Звісно, для «западенців» зворушливо бачити навернення східняків, але вдруге переживати цю вишиванкоманію та щеневмерлофонію – не особливо приємна розвага, зокрема, якщо все це ускладнює нам рух вперед.

Тому Україна-А повинна мати запасний варіант на випадок, якщо пробуджена частина України-Б буде чухатись надто повільно. Адже країні потрібні радикальні і швидкі зміни.

Боротьба з корупцією, залучення інвестицій, справна адміністрація, прозорі процедури, зміцнення людського капіталу, сприяння розвитку підприємництва, громадянські ініціативи – такі зміни можливі тільки там, де є підготовлене, тобто терпляче і лояльне населення.

Все це ще довго буде неможливим на ображеному, озлобленому, схильному до патерналізму Донбасі, який став нині втіленням України-Б. Тому нам не тільки не потрібно чекати на нормалізацію там, а скористатися ненормальною ситуацією для швидкого розвитку іншої частини держави. Щоб, коли Україна-Б все ж прийде «до воза» зі своїми жалями, образами і претензіями, у нас вже функціонувала державна машина по-новому. І щоб їм довелося пристосовуватись до цих умов, а нам щоб не доводилось  пристосовувати умови до них.

Все це справи, які можна й нині вирішувати на рівні стабільних регіонів. За умови, звісно, що регіони у межах обіцяної децентралізації отримають достатньо повноважень. Якщо не отримають, доведеться добиватись самим – рухом з низу. Це нелегке завдання знову лягає на Галичину і як прабатьківщину України-А, і як її незмінний двигун. І цей рух потрібно починати вже, щоб потім не нити, що Галичину ніхто не слухає.


17.06.2014 Володими Павлів 2542 1
09.09.2025

Чому історичні скарби під загрозою?

1199
05.09.2025
Вікторія Косович

Як в Івано-Франківську справляються з викликами в умовах війни, які інфраструктурні проєкти реалізовують та що планують після перемоги, Фіртка поспілкувалася з заступником мера, директором департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайлом Смушаком.

948
01.09.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала шкільну практичну психологиню Віталію Саламащак про те, як війна впливає на емоційний стан учнів, які методи допомагають дітям впоратись зі стресом та тривожністю і що батькам і вчителям варто знати, щоб підтримати дітей у цей непростий час.

1057
30.08.2025

Кримінальний шлейф компанії-переможця «Коста-Проект» викликає занепокоєння щодо прозорості будівництва системи лінійної телемеханіки.  

7089
29.08.2025
Олег Головенський

Рівно рік тому чимало експертів та аналітиків як крайній сценарій прогнозували перемир’я у війні та вибори президента, Верховної та місцевих рад на весну або на осінь вже поточного 2025 року.  

1733
27.08.2025

Формальний аудит і кримінальний шлейф компанії-переможця змушують задуматися.

2509

Некромантія — це про культуру. Культура, яка по суті є рекультивацією, стає просто культом смерті. Ніби логічно — чим більше мудрості, тим більше любови до смерті. Або ж сили й наснаги її прийняти. Це культ або ж ритуал.

306

Ще недавно приналежність до певної конфесії визначали також за однією ознакою, вважаючи, що православний священник має бороду, а католицький — з поголеним обличчям.

566

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1605

Східне християнство — найпоширеніша релігійна традиція в Україні. Православна церква України і Українська греко-католицька церква мають подібний устав і обряди, і вони глибоко вкорінені в українську культуру.  

850
10.09.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

1074
06.09.2025

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

564
02.09.2025

Завдяки сприятливим погодним умовам та щоденній праці аграріїв завершили збирання ранніх зернових культур.  

918
09.09.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

1238
05.09.2025

Вірян запрошують на прощу до Погінського монастиря, що на Прикарпатті.  

809
03.09.2025

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтримав позицію Українського католицького університету щодо враховування світоглядних критеріїв при відборі студентів на програму з проживанням у колегіумі.  

1362 1
30.08.2025

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

943
09.09.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

37291 1
04.09.2025

В Пекіні відбувся найбільший в історії Китаю військовий парад, присвячений 80-літтю завершення Другої Світової війни.

1038
01.09.2025

FP-5 «Фламі́нго» — українська крилата ракета великої дальності. Перші фотографії ракети опубліковані 17 серпня 2025 року. Пізніше оприлюднені її технічні дані свідчать, що українська ракета вдвічі перевищує як дальність, так і вагу бойової частини знаменитих американських «Томагавків». При цьому вона приблизно вдвічі дешевша за американські ракети.  

1281
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

789
16.08.2025

Так виглядає, що Трамп принижений путіним. Трамп ризикнув, поставивши на кон хоч і не все, але багато. І програв. Перед самітом на Алясці він заявляв, що якщо не досягне за результатами особистої зустрічі припинення вогню в Україні, то буде незадоволеним. Припинення вогню він не отримав. Але після тригодинних переговорів заявив, що оцінка зустрічі — «десять з десяти».  

3014 13