Україна двох швидкостей

 

Мається на увазі швидкість ментальних змін, суспільної трансформації, цивілізаційних процесів. Під цим оглядом ми теж маємо щонайменше дві України. Одна з них, та повільніша, спричинилася до нашого двадцятитрирічного сором’язливого відставання. Тепер же вона безсоромно тисне на гальмо. Тож наша дорога в Європу може бути позначена довгим гальмівним шляхом.

Прабатьківщиною швидкісної України стала Галичина. Саме три галицькі області вийшли з підпорядкування комуністів ще 1990 року, за рік до формального розвалу СРСР. Саме галичани започаткували процеси повернення собі правдивої ідентичності, індивідуальної інтеграції з Європою, подолання рецидивів комуністичного минулого, створення основ для громадянського суспільства тощо. Так виникла Україна-А, котра розуміє, що життєво необхідними пріоритетами є зближення з цивілізованими країнами Заходу, формування правової держави, означення національних інтересів, випрацювання суспільного договору та віднайдення консенсусу між елітами і народом, усвідомлення й пошанування цінності людської індивідуальності.

Україна-Б або не хотіла бачити всіх цих процесів, скеровуючи погляд до минулого, або приглядалась до них крізь призму російської пропаганди: із недовірою, незадоволенням і роздратуванням, а ще – з тихою надією, що її це омине. Вона прямувала у нову дійсність навіть не на малій швидкості, а за інерцією руху. Її адепти і невільники живили себе сподіваннями на те, що участі у процесі змін вдасться уникнути, що «покращення» зробить хтось інший і що відбудеться воно якось непомітно, без особливих втрат і стресів. Тобто що керівники є такими а не іншими, бо так вийшло; що начальство потрібно слухати, бо так треба; що варто тішитись доступним радощам, типу пиво і футбол, бо інших немає; що держава завжди купуватиме їхній нерентабельний і часто безглуздий труд, бо так було завжди.

Негідники, які понад два десятиліття паразитували на цій «загальмованості» України-Б, охоче підживлювали її оманливі надії та безперспективні фантазії. Цементували їх, прикриваючи сороміцьку дійсність фіговими листками псевдо-цінностей. Так, забобонний і атеїзований «совок» почав вважати себе захисником «істінного ібо русского православія». Позбавлений щастя «дішовой калбаси» пролетар дав себе легко переконати, що він «корміт всю страну». Другосортний малорос із раболєпієм прийняв версію старшого брата, що Європу треба ненавидіти, а Росію треба любити, бо дєдиваєвалі.

Події зими 2013/2014 збільшили різницю у швидкостях: Україна-А вирішила пришвидшити, Україна-Б натиснула на гальмо. В результаті сталась аварія, є жертви.

Будуть ще. Саме ця загроза спонукала частину України-Б «додати газу». Чимало українців з «козаччини» та «юговостока» починають прискорено проходити ті процеси, які західна частина країни пройшла два десятиліття тому: національне самоусвідомлення,  національне відродження, виспівування гімну до хрипоти, вифарбовування у синьо-жовті кольори всього – від власних облич до громадських смітників.

Знаємо – як це, ми вже проходили через таке. До того ж, ми розуміємо, що це тільки початок. Далі прийде усвідомлення непростих істин, драматичних з’ясовувань, складних дилем тощо. Виявляється, що рускій нам не брат, що немає ніякого (східно)славянского єдінства, що в історії є чим пишатись, а є й чого соромитись, ну і т.д. Але ще гірше – що далі будуть процеси важкі і тривалі, котрі відкриють нам очі на те, що немає ідеальних українців, але можуть бути законослухняні громадяни; що немає рівності, але можлива справедливість; що єдність (єдіная страна) – це солідарність, а не одноманітність. І нарешті, доведеться змиритися з думкою, що ми самі не здатні створити безпечної, заможної, цивілізованої держави без допомоги західних структур, тобто ЄС і НАТО. Пісню про унікальність українського етносу й особливий третій шлях доведеться сором’язливо відкласти до кращих часів.

Все це непросто. Тож головне питання: як швидко Україна-Б буде до цього готовою, тобто скільки Україні-А доведеться чекати і якою буде ціна такого чекання? Тим більше, що й Україна-А не є одноманітною, не всі хочуть чекати. Звісно, для «западенців» зворушливо бачити навернення східняків, але вдруге переживати цю вишиванкоманію та щеневмерлофонію – не особливо приємна розвага, зокрема, якщо все це ускладнює нам рух вперед.

Тому Україна-А повинна мати запасний варіант на випадок, якщо пробуджена частина України-Б буде чухатись надто повільно. Адже країні потрібні радикальні і швидкі зміни.

Боротьба з корупцією, залучення інвестицій, справна адміністрація, прозорі процедури, зміцнення людського капіталу, сприяння розвитку підприємництва, громадянські ініціативи – такі зміни можливі тільки там, де є підготовлене, тобто терпляче і лояльне населення.

Все це ще довго буде неможливим на ображеному, озлобленому, схильному до патерналізму Донбасі, який став нині втіленням України-Б. Тому нам не тільки не потрібно чекати на нормалізацію там, а скористатися ненормальною ситуацією для швидкого розвитку іншої частини держави. Щоб, коли Україна-Б все ж прийде «до воза» зі своїми жалями, образами і претензіями, у нас вже функціонувала державна машина по-новому. І щоб їм довелося пристосовуватись до цих умов, а нам щоб не доводилось  пристосовувати умови до них.

Все це справи, які можна й нині вирішувати на рівні стабільних регіонів. За умови, звісно, що регіони у межах обіцяної децентралізації отримають достатньо повноважень. Якщо не отримають, доведеться добиватись самим – рухом з низу. Це нелегке завдання знову лягає на Галичину і як прабатьківщину України-А, і як її незмінний двигун. І цей рух потрібно починати вже, щоб потім не нити, що Галичину ніхто не слухає.


17.06.2014 Володими Павлів 2544 1
16.09.2025

Попри російсько-українську війну, що триває з 2022 року, туризм на Івано-Франківщині не просто виживає, але й активно розвивається.    

289
14.09.2025
Вікторія Матіїв

Олексій Солоданюк загинув 23 серпня 2023 року на Запорізькому напрямку. Сім'я Солоданюк родом з Черкащини, але останні дев'ять років проживали у Києві. Після загибелі чоловіка Катерина разом з дворічною донечкою Соломією переїхали в Івано-Франківськ.  

1558
09.09.2025

Чому історичні скарби під загрозою?

1357
05.09.2025
Вікторія Косович

Як в Івано-Франківську справляються з викликами в умовах війни, які інфраструктурні проєкти реалізовують та що планують після перемоги, Фіртка поспілкувалася з заступником мера, директором департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайлом Смушаком.

1191
01.09.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала шкільну практичну психологиню Віталію Саламащак про те, як війна впливає на емоційний стан учнів, які методи допомагають дітям впоратись зі стресом та тривожністю і що батькам і вчителям варто знати, щоб підтримати дітей у цей непростий час.

1198
30.08.2025

Кримінальний шлейф компанії-переможця «Коста-Проект» викликає занепокоєння щодо прозорості будівництва системи лінійної телемеханіки.  

7297

Свого часу транзитом на Тибет вдалося відвідати Непал та його столицю Катманду. І за ці кілька днів вісім років тому склалося враження, що непальці багато в чому подібні до українців.

323

Некромантія — це про культуру. Культура, яка по суті є рекультивацією, стає просто культом смерті. Ніби логічно — чим більше мудрості, тим більше любови до смерті. Або ж сили й наснаги її прийняти. Це культ або ж ритуал.

478

Ще недавно приналежність до певної конфесії визначали також за однією ознакою, вважаючи, що православний священник має бороду, а католицький — з поголеним обличчям.

714

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1753
16.09.2025

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

113
10.09.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

1200
06.09.2025

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

686
16.09.2025

Простий образ сіяча й зерна розкриває глибоку істину: від нас залежить, чи проросте й принесе плід те, що ми чуємо й сприймаємо.

117
09.09.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

1362
05.09.2025

Вірян запрошують на прощу до Погінського монастиря, що на Прикарпатті.  

950
03.09.2025

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтримав позицію Українського католицького університету щодо враховування світоглядних критеріїв при відборі студентів на програму з проживанням у колегіумі.  

1501 1
16.09.2025

Суди викривають байдужість місцевих рад до збереження історичних пам’яток.  

254
16.09.2025

Непал є країною, де домінують ліві політичні погляди. Загалом воно й не дивно, оскільки саме в Непалі народився сам Будда Гаутама.

265
04.09.2025

В Пекіні відбувся найбільший в історії Китаю військовий парад, присвячений 80-літтю завершення Другої Світової війни.

1167
01.09.2025

FP-5 «Фламі́нго» — українська крилата ракета великої дальності. Перші фотографії ракети опубліковані 17 серпня 2025 року. Пізніше оприлюднені її технічні дані свідчать, що українська ракета вдвічі перевищує як дальність, так і вагу бойової частини знаменитих американських «Томагавків». При цьому вона приблизно вдвічі дешевша за американські ракети.  

1452
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

918