
фото: ілюстративне
Алкоголь має властивість розв’язувати язики, знижувати самоконтроль і, в найгірших випадках, розпалювати насильство, яке руйнує життя. Два моторошні судові процеси з Івано-Франківської області, розглянуті нещодавно, ілюструють, як вечір за чаркою може обернутися вбивством.
Ці справи, винесені в 2025 році, є надзвичайно актуальними, адже підкреслюють тривожну тенденцію: алкоголь часто стає каталізатором трагедій, що розривають сім’ї та громади.
Одна історія — про смертельний конфлікт через політичні розбіжності, підігрітий горілкою та гнівом. Інша — про жорстоке подвійне вбивство через жадобу до мобільного телефону та грошей, скоєне в алкогольному чаді.
Імена в цьому матеріалі змінено для збереження конфіденційності, але історії базуються на реальних судових документах, що розкривають руйнівні наслідки пияцтва та нагадують, як спиртне може перетворити друзів на ворогів, а дрібні сварки — на трагедії.
Справа 1: Смертельна суперечка через проросійські погляди
У невеличкому селі Оболоння, що на Івано-Франківщині, ніч із 29 на 30 листопада 2022 року стала фатальною для одного з друзів, які зібралися випити. Обвинувачений, якого назвемо Миколою, — 35-річний українець, одружений, без попередніх судимостей, опинився в центрі судового розгляду в Долинському районному суді.
Жертвою став його друг Тарас, чоловік із спокійною вдачею, але з проблемною пристрастю до алкоголю. Вони разом із жінкою на ім’я Олена перебували в будинку Тараса — скромному помешканні, успадкованому від його бабусі й дідуся, де електрику відімкнули за несплату.
Тарас, уродженець Оболоння, проживав сам, спілкуючись із батьком переважно телефоном, і мав репутацію доброзичливої людини, яка, однак, потрапляла в погані компанії через пияцтво.
Ніч злочину
Вечір 29 листопада 2022 року почався безневинно. Микола, Тарас і Олена зібралися в затемненій спальні Тараса, ділячи пляшку горілки, яку запивали водою з залізної кружки, та закушували мандаринами. На столі стояли скляні чарки, попільничка з недопалками та порожня пляшка з-під горілки “Ukrainian пшенична”.
Як свідчила Олена, того дня до Тараса приходили й інші гості, зокрема друзі Петро та Василь, але до ночі залишилися лише вони троє. Під дією алкоголю розмова перейшла на політику — вибухонебезпечну тему в Україні, розколотій війною. Тарас, який мав російський паспорт, висловлював погляди, що різко контрастували з переконаннями Миколи.
Зі свідчень Олени, суперечка спалахнула близько 1:00 ночі 30 листопада. Тарас ударив Миколу, той у відповідь схопив його за горло. Чоловіки зчепилися, впавши на підлогу в п’яній бійці. Олена, побачивши кров на обличчі Тараса, благала Миколу зупинитися, але той не реагував.
Олена вийшла на подвір’я, щоб покурити та заспокоїтися, залишивши чоловіків наодинці. Повернувшись через кілька хвилин, вона побачила тривожну картину: Тарас лежав між обігрівачем і ліжком, хрипів і ледь був при свідомості. На ліжку були сліди крові, а наволочка була просякнута бурою речовиною. Микола спокійно сидів у кріслі, ніби нічого не сталося.
Судові документи розкривають, що за відсутності Олени Микола, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в гніві накинув на шию Тараса мережевий кабель і задушив його. Судово-медична експертиза виявила странгуляційну борозну на шиї, переломи під’язикової кістки та щитоподібного хряща, крововиливи в м’які тканини голови та синці на губах — усе це вказувало на смерть від механічної асфіксії, спричиненої здавленням шиї.
Драми в залі суду
Судовий розгляд у Долинському районному суді (справа 343/987/23, вирок від 1 серпня 2025 року), який завершився 1 серпня 2025 року, був напруженим.
Микола категорично заперечував провину за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (умисне вбивство). Він стверджував, що бійка була незначною, а Тараса він лише ненадовго схопив за горло під час боротьби. За його словами, після падіння він вдарився головою і відпустив Тараса, який почав відхаркувати.
Микола наполягав, що Тарас був живий, коли вони з Оленою залишали будинок вранці 30 листопада, і припускав, що смерть настала через алкогольне отруєння чи хворобу.
“Він хропів, коли ми йшли, — заявляв Микола, — я залишив йому сигарети на столі”.
Він також звинуватив поліцію в примусі до зізнання, стверджуючи, що його били та змусили підписати документи.
Олена, ключовий свідок, підтвердила агресивність Миколи. Вона згадала, як Тарас намагався замахнутися на неї кружкою, але вона її відібрала. Після бійки Тарас сильно блював, і вона дала йому води, але він ледь реагував. П’яна сама, Олена заснула в кріслі, а прокинувшись, побачила Тараса, який хрипів, спершись на обігрівач.
Вона викликала друга Петра, але той, побачивши стан Тараса, порадив дочекатися, поки він протверезіє, і не викликав швидку, бо поспішав сплатити кредит. Петро засвідчив, що Тарас був блідим, з кров’ю біля рота, і не реагував, коли його кликали. На ліжку було багато крові, а ковдра перевернута.
Батько Тараса, Ігор, виступив як потерпілий в суді. Він розповів, що рідко бачився з сином після його переїзду до Оболоння, але спілкувався телефоном. За два тижні до смерті Тарас не скаржився на здоров’я.
Ігор дізнався про трагедію 1 грудня 2022 року від друга сина, який виявив тіло. Прибувши на місце, він бачив сина, спертого обличчям на ліжко біля обігрівача, але не підходив до тіла через слідчі дії. Ігор зазначив, що син був добрим, але алкоголь затягував його в погані компанії. Він не знав Миколу та Олену, які тимчасово жили в будинку сина, і вимагав покарати винного за законом.
Прокуратура представила переконливі докази: кров на ліжку та наволочці відповідала групі крові Тараса (антиген В), а два мережевих кабелі, вилучені під час додаткового огляду місця події 2 грудня 2022 року, вказав сам Микола.
Слідча, яка проводила огляд, засвідчила, що Микола добровільно показав кабелі та описав обставини бійки, без тиску чи кайданок. Суд відхилив звинувачення Миколи в поліцейському примусі, адже свідчення поліцейських і понятих підтвердили добровільність його дій.
Вирок
1 серпня 2025 року Долинський районний суд визнав Миколу винним у навмисному вбивстві. Незважаючи на його заперечення, докази — від судово-медичних висновків до свідчень Олени та Петра — були незаперечними. Суд призначив йому 8 років ув’язнення, враховуючи відсутність судимостей, але підкреслюючи тяжкість злочину.
Справа 2: Жорстоке подвійне вбивство за телефон і гроші
В іншій справі, розглянутій в Рожнятівському районному суді в травні 2025 року, розгорнулася ще більш цинічна трагедія. Обвинувачені, чоловік, якого ми назвемо Іваном, і його співмешканка Катерина, були засуджені за подвійне вбивство та розбій.
Іван, 40-річний рецидивіст, був засуджений 29 жовтня 2003 року за умисне вбивство з корисливих мотивів і на замовлення.
Катерина, 28 років, не мала судимостей, але страждала від психологічних проблем після ракетного обстрілу в лютому 2022 року, через що Іван здав її на лікування до психіатричної лікарні в Ужгороді, де вони проживали в депутата на початку війни.
Жертви, дві жінки — Оксана та Марія, — були жорстоко зарізані 13 та 14 травня 2022 року в Рожнятівському районі.
Місце злочину
Після початку війни Іван і Катерина переїхали до села Топільське, до будинку вітчима Катерини, куди вона попросила Івана забрати її з лікарні. Там Іван познайомився з місцевим жителем, який зустрічався з Оксаною, і через нього — з Оксаною.
13 травня 2022 року, близько 18:30, Іван, Катерина та Оксана розпивали спиртне в будинку Івана та Катерини. Вони планували смажити шашлики на вулиці, але через дощ перемістилися до будинку, де вживали вино, горілку та їли м’ясо.
Між Іваном і Оксаною виник конфлікт через мобільний телефон, який Оксана дала Івану для тимчасового користування, але він планував здати його в ломбард. Сварка переросла в бійку: Іван обзивав Оксану, схопив її за волосся, кинув із дивана на підлогу і бив ногами, потім завдав їй численні удари ножем у груди та верхні кінцівки, спричинивши не менше дев’яти колото-різаних ран, що пошкодили ліву легеню та серце.
Оксана лежала на боці, скручена, не захищаючись, і померла від масивної кровотечі та геморагічного шоку. Іван кинув ніж у таз з іншими ножами, потім наказав Катерині допомогти перенести тіло до вбиральні. Тіло Оксани, яке було голим (одяг зняв Іван, щоб приховати закривавлені речі), перенесли до вбиральні.
Наступного дня, 14 травня 2022 року, близько 17:00, Іван і Катерина пішли до будинку Марії, з якою були знайомі, під приводом позичити гроші. Вони знали, що вона сама, а діти уїхали. Мета була: вбити та пограбувати.
Марія накрила стіл, вони пили вино, а потім горілку, дивилися фото. Іван заховав пульт від телевізора, і коли Марія його шукала, він напав на неї зі спини, схопив за волосся і завдав кілька ударів ножем у груди.
Він вимагав гроші, але Марія відмовилася. Катерина, за наказом Івана, зняла з Марії ланцюжок, сережки та браслет. Марія, благаючи про порятунок, переповзла до пічки, але Іван засунув їй в рот бузкову ганчірку як кляп і продовжив наносити удари ножем, загалом не менше дев’яти, що пошкодили серце, ліву легеню, ребра та м’які тканини. Катерина намагалася заспокоїти Марію, сидячи навприсядки, але не могла її врятувати.
Іван обшукав будинок, забравши 5 045 грн, 450 злотих (2 929,50 грн), 450 доларів США (13 162,50 грн), ювелірні вироби (595 грн), золотий кулон (1 708 грн), колонку JBL (487 грн), ноутбук Acer Extensa 5630 (2 417 грн), LED-телевізор Grunhelm GTV 34Т2 (2 429 грн), блоки живлення, USB-кабель, тюнер Romsat і пульт Grunhelm — загалом на 29 843 грн.
Покинувши будинок, де Марія вже не подавала ознак життя, вони поїхали до Івано-Франківська, а потім до Львова, де здали кулон у ломбард. Іван викинув телефон Оксани та забрав ножі з будинку.
Битва в суді: "стрілочники"
У суді (справа 350/1412/22, вирок від 10 вересня 2025 року) Іван і Катерина постали за звинуваченнями в розбої (частина 4 статті 187) та кваліфікованому вбивстві (пункти 6, 12, 13 частини 2 статті 115). Іван не визнав провину, стверджуючи, що лише вкрав майно Марії і не повідомляв поліцію.
Він наполягав, що пішов до магазину за вином і, повернувшись, застав "цю ситуацію". Тобто Іван усе валив на Катерину — це вона винна, і його хоче підставити.
Катерина не визнала провину в убивствах і розбої, але визнала, що не повідомила поліцію про злочини, бо боялася Івана, який погрожував їй і її матері та примушував жебракувати. Вона стверджувала, що обмовила себе під час слідства, зізнавшись у вбивстві Оксани через тиск Івана.
Під час слідчого експерименту 19 травня 2022 року (з 12:50 до 13:50) Катерина спочатку взяла провину за вбивство Оксани, стверджуючи, що приревнувала її до Івана і завдала ударів ножем, але згодом відмовилася від цих показань, пояснюючи їх страхом перед Іваном. Вона зазначила, що не могла повідомити поліцію, бо Іван постійно був поруч.
Дочка Марії, Анна, вимагала 67 683,20 грн за матеріальну шкоду (27 890 грн на похорон і 29 843 грн за викрадене) та 1 000 000 грн за моральну шкоду через втрату матері.
Вона зазначила, що страждає від душевного болю та порушення нормального життя. Прокуратура підкреслила, що злочини скоєно під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, з корисливих мотивів.
Докази включали судово-медичні експертизи, що підтвердили тяжкі ушкодження, кров на одязі, відбитки пальців і викрадені речі, знайдені в ломбарді та камері схову.
Вирок
У травні 2025 року суд визнав Івана винним і засудив до довічного ув’язнення з конфіскацією майна, враховуючи його рецидив і попередні судимості за вбивство. Катерина отримала 15 років в’язниці з конфіскацією майна, з пом’якшенням через відсутність судимостей і психологічні проблеми.
Суд зобов’язав їх виплатити Анні 49 026,50 грн за матеріальну шкоду (поховання та викрадене майно) та 500 000 грн за моральну шкоду. Викрадені речі повернули родині Марії, а докази (ножі, одяг) знищили. Судові витрати на експертизи (78 566,65 грн) стягнули з обвинувачених.
Спільна нитка: згубна роль алкоголю
Обидві справи, попри різні мотиви, об’єднує алкоголь як іскра, що розпалила насильство. У випадку Миколи горілка підігріла політичну суперечку, яка закінчилася удушенням "проросійського" друга. У випадку Івана та Катерини сп’яніння підштовхнуло до конфлікту через телефон і пограбування, що переросло в подвійне вбивство.
Свідчення свідків, часто затуманених алкоголем, плуталися, але фізичні докази — від странгуляційних борозен до закривавлених ножів — говорили самі за себе. Нещодавні вироки, винесені в 2025 році, підкреслюють актуальність проблеми: алкоголь продовжує руйнувати життя.
Ці історії — не просто судові драми, а застереження. Алкоголь, який здається невинною розвагою, може стати каталізатором катастрофи, перетворюючи слова на удари, а бажання — на злочини.
Для пересічного громадянина ці справи, розглянуті нещодавно, є нагадуванням: надмірне вживання алкоголю руйнує сім’ї та громади. У час, коли Україна бореться з війною та розбратом, тверезість може врятувати від трагедії.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Рубали роками: хто відповість за знищення лісу на Прикарпатті?
Обманювала родини зниклих військових: історія цинічного шахрайства на Івано-Франківщині