Шлюб між чоловіком і жінкою є святим актом перед Богом, який має бути оснований на любові, повазі, взаємному прийнятті та вірності.
Християнська традиція підкреслює важливість відповідального підходу до шлюбу, який має бути заснований на глибокому духовному зв'язку, а не тільки на фізичних або матеріальних потребах. Шлюб, згідно з християнською традицією, має бути не тільки основою для створення родини, але й шляхом до духовного зростання, покликання до любові та послуху перед Богом.
Журналістка Фіртки розпитала в отця Йосафата Бойка, настоятеля парафії Святих Кирила і Методія в Крихівцях про цінності християнського подружжя та як жити в сім’ї згідно з Божими заповідями.
Священник каже, що коли йдеться про шлюб, про співжиття двох людей, насамперед треба звернути увагу на те, що у християнському контексті Бог створив людину чоловіком і жінкою, які як фізіологічно, так і психологічно дуже різні, але доповнюють одне одного.
"Вже з перших сторінок Біблії читаємо, що чоловік був сам, і Бог створив для нього жінку. Божа воля проявилася в тому, що його задум втілився саме так, а не інакше.
Ближче до Нового Завіту маємо уривок про весілля в Кані Галілейській, де йдеться про те, що на весілля запросили Ісуса та його учнів. Своєю присутністю і чудом на цьому весіллі Ісус хотів показати, що це є дуже цінне — зв’язок двох, який є благословенний Богом".
Коли ми говоримо про шлюб, продовжує священник, — то тут є такі два моменти: цивільний, тобто розпис, скажімо, своєрідне зобов’язання перед законом і Таїнство вінчання, де присутнє Боже благословення.
"Є дуже різноманітні вимоги та до одного, і до другого. Вони різняться між собою. Наприклад, двоє людей захотіли розписатися. Вони ідуть і роблять це. Це дуже спрощено, є ж навіть «Шлюб за добу».
У церкві такого "шоу" немає. Церква завжди старається ставитися відповідально до цього. Священник, який вінчає і благословляє подружжя, повинен бути впевненим у тому, що ці двоє людей, які вінчаються, добре знають, на що вони ідуть і на що підписуються.
Тобто ті, хто одружився на Ратуші "за добу" і через тиждень захочуть розлучитися — можуть зробити це без проблем. Там немає жодного зобов’язання. При Таїнстві вінчання є зобов’язання.
Коли йдеться про шлюбну присягу на Євангеліє — я завжди молодятам кажу такі слова, які не всім подобаються: двоє психічно здорових людей прийняли рішення одружитися. Вони здивовано дивляться на мене. Але ж це так є, і я відповідальний за те, аби перевірити, наскільки вони психічно здорові.
Тому я, як священник, маю із молодятами, окрім навчання, ще передшлюбні розмови. Навчання – це одне, а передшлюбні розмови я проводжу окремо: з ним і з нею. У шлюбному протоколі є запитання: «чи почуваєшся ти психічно здоровим?». Не всі проходять ці етапи, але це дуже важливо.
Якщо я проводитиму Таїнство вінчання — я зобов’язаний ідентифікувати цих осіб. Інколи ми, священнослужителі, також співвідповідальні, що тих людей, яких повінчали — не довели до їхньої свідомості те, на що вони ідуть. Якщо шлюб цивільний, там все значно простіше. У вінчанні так не може бути".
Крім того, за його словами, священники завжди уточнюють, чи це двоє психічно здорових людей, вони повинні ще мати абсолютно волю у такому рішенні та вільне бажання. Про це питають навіть при вході до храму у день шлюбу.
"Ми розуміємо, що цей момент урочистий, але для того, щоб це запитати — перед тим я зобов’язаний промоніторити, ідентифікувати і перевірити, чи точно розуміє та людина, на що вона іде, чи ніхто не давить на неї. І тоді є свято. Але перед святом завжди відповідальний підхід.
Такої мудрості вимагає церква, а вона заснована Христом, отже, не може помилитися. Бо у цивільному шлюбі розлучитись дуже легко, у церковному — нелегко".
Більше читайте у матеріалі.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
