З початку повномасштабного російського вторгнення іванофранківець Степан Савчук став на захист країни.
Утім, після низки подій, які трапилися з ветераном на війні, він, маючи на це законні підстави, повернувся до цивільного життя. Сьогодні Степан Савчук має нагоду спостерігати за життям у тилу та допомагати військовим звідси.
Як розповів журналістці Фіртки ветеран, за час перебування в тилу його найбільше вражає людська байдужість.
"Я не розумію, чому досі не всі говорять українською, не всі ходять на акції у підтримку полонених. Не розумію, чому не всі люди донатять, а тим паче ті, хто справді може виділяти на це кошти.
Насправді, треба розуміти, що в кожну українську родину прийде горе, якщо війна не закінчиться. Тому треба зробити все, аби твою родину не вразила війна.
А вона може прийти не тільки снарядом, але й труною твого батька, друга, сина, брата, колеги, сусіда".
З такою байдужістю потрібно боротися, і як додає ветеран, українська сторона програє російській у веденні інформаційної війни.
"Стосовно пропаганди росіяни виграють, адже вона у них всюди: у школах, на зупинках, на телебаченні. І вона чудово промиває людям мізки.
У нас все тримається на волонтерах та ветеранах. На мою думку, "Єдиний марафон" — це помилка, він не несе жодної користі, лише шкодить.
Більше того, я сміло скажу, що пропаганди у самому війську не було. Нас ніяк не мотивували наші командири йти в бій, або ж йти виконувати свою роботу. Ми це робили самі.
І навіть гасло "Слава Україні" я почув не від військових, а від волонтерів, які нам тоді щось привезли. Проте, я стверджую тільки за те військо, в якому безпосередньо перебував я, не можу говорити за всі бригади.
Але все одно вважаю, що навіть самій армії варто покращити пропаганду та цільове розуміння заради чого ми воюємо, тому що зараз добровольців вкрай мало.
Людей, які добровільно пішли на початку, як з 2014 чи 2022 років, ще менше. І тих, кого зараз мобілізували потрібно мотивувати, а також давати розуміння, для чого вони тут".
Більше читайте у матеріалі: "Найбільше болить байдужість": життя в тилу після фронту очима ветерана з Івано-Франківська Степана Савчука.
Читайте також: