В Івано-Франківську краєзнавець та журналіст Зіновій Бойчук презентував книгу про видатну пластунку Надію Білобрам «Від пластового вишколу – до членства ОУН».
Книгу видали у видавництві «Лілея-НВ» у серії «Наші партизани». У книзі автор описує невідомі раніше факти з життя Надії Білобрам, доньки професора, яка тричі відбувала покарання в польських тюрмах, а в 1940-році була арештована НКВД і розстріляна в Дем’яновому лазі.
«Мені дуже приємно, що цю книжку мені допоміг видати громадський рух Олександра Шевченка «Країна гідності та правди»», - відзначив автор книги.
Сьогодні, 26 червня рівно 77 років тому в місті Станіславів проводилися останні масові розстріли.
Батько Білобрам був гімназійний професор, мама закінчила у Перемишлі інститут шляхетних панянок, в сім'ї виховували трьох дітей, двоє отримали вищу музичну освіту, всі троє грали на фортепіано.
«Їх усіх НКВД винищили до останього. Зараз треба передати міжнародну відзнаку «Ті, що греблі рвуть», а її навіть нема кому вручити. З родини нікого не залишилось порозстрілювали і погноїли по тюрмах та таборах», - розповідає Зіновій Бойчук.
Матеріали для праці краєзнавець брав у Львівському державному архіві, Івано-Франківському державному архіві та обласному архіві УСБУ.
«В мене є багато оригіналів і зараз я не знаю кому ці оригінали передати. Планую або відкрити власний фонд в Івано-Франківському архіві або передам до Львова», - зазначає автор книги.
Унікальність цієї жінки автор відзначає у її жертовності та відважності.
«Важливість книжки – це жертовність. Молода дівчина в 30 років була тричі суджена й брала особисто участь в ліквідації польського генерала, їй стало сили і відважності. Вже коли вона знала, що її засудили до смерті, і щоб вороги не бачили її розпачу вона з папільйоток зробила завивку, щоб усі бачили, що вона гордо сприймає кару смерті», - зауважує Бойчук.
Крім того, автор дослідив, що саме Надія Білобрам винайшла підпільний зв'язок, який називається «рунда».
«Це передача зв’язку через третю особу. Вона знайшла таку систему зв’язку – в’язні писали на дні тарілки цифри, наприклад, 12/38 – це означає, що з 12 камери той, хто розносив їжу мав передати в 38 і там було написано, хто був на очній ставці, хто кого здав, хто що немає говорити. НКВД лише через кілька місяців зрозуміли, що то за цифри», - розповів краєзнавець.
Читайте також:
Співаник від Пласту: щоб зібрати мільйон для сходу і півдня (фото+відео)
