У мене запитали: чи можлива в 2012 році зміна влади – на тлі погіршення економічної ситуації та падіння рейтингу В. Януковича і Партії регіонів? Багато хто говорить про те, що важливу роль у цьому процесі мала б відіграти опозиція. Однак, я вважаю, що така думка хибна – хоча б тому, що опозицію в класичному розумінні цього слова в нашій країні годі й шукати.
Адже в дійсності ані влади, ані опозиції не існує. Ці поняття у відриві від контексту ситуації - просто беззмістовні абстракції. Є окремі люди або групи людей, які ТУТ і ТЕПЕР мають доступ (або не мають доступу) до певного ресурсу. При цьому від формальних посад рівень такого доступу залежить доволі мало. У багатьох справді впливових людей взагалі жодних посад немає й не було ніколи; і навпаки - деякі високопосадовці є просто пішаками, за спинами яких рулять зовсім інші люди, тощо.
У структурованих і відкритих суспільствах відносини "влада-опозиція" значно більш формалізовані, і фактична належність до влади чи опозиції зазвичай збігається з номінальною. В Україні ж цього не спостерігається, а тому запитання - некоректне й неконк-ретне.
Партія регіонів - це надзвичайно строкатий конгломерат, псевдомоноліт, всередині якого, "під континентальною плитою", точаться такі суперечки, ведуться такі бойові дії, порівняно з якими помаранчеві сварки "любих друзів" - це дитячий лепет на галявині. Тому справжня політична конкуренція відбувається переважно всередині самої ПР, а зовсім не між умовними "владою" та "опозицією".
Є лузери - умовна "опозиція", які гучно волають, бо втратили владу через власні жадібність та брак управлінських навичок і були болісно відлучені від корита. Змирятися з цим їм не хочеться. Зрозуміло, що "опозиціонери", котрі зараз є в Україні, нездатні каналізувати, а тим більше - результативно очолити протестні настрої.
"Опозиціонери" не пропонують людям нічого конкретного, у них немає конструктивних планів реформ, а тим більше - готових законопроектів. Тим часом дію-ча влада, кидаючись із боку в бік, помиляючись і сварячись на рівні різних міністерств, відомств та угрупувань, - таки намагається проводити хоча б протореформи.
Всі більш-менш притомні фігури з "лузерських" політичних сил, які володіють реальним ресурсом - матеріальним, соціальним, особистісним, - давно вже приєдналися, відкрито чи таємно, до ПР-переможниці. За межами цього середовища залишилися тільки ті, хто нікому не потрібен. Жодних "нових" чи "наднових" зірок на нашому політичному небосхилі поки що не спостерігається, та й звідки їм узятись? У наш час тотальної інтернетизації неможливо з'явитися нізвідки - всі, хто хоч чогось був вартий, давно вже "засвітилися", а молоді-початківцям потрібен час на розкрутку.
Тому із ймовірністю 99% припускаю, що Януковичу та Ко наразі нічого не загрожує. Хоч би хто переміг на виборах - практично всі вони нікуди не подінуться і співпрацюватимуть із ПР тією чи іншою мірою. І це природно: якщо ті, хто при владі, роб-лять прийнятні пропозиції - навіщо ж відмовлятися заради безглуздого протистояння з непевним результатом?
1% я залишаю на те, що Янукович чимось "дістане" своїх впливових соратників, і вони влаштують якусь "фронду", або станеться щось несподіване, привнесене "ззовні", що кардинально змінить поточну структуру ситуації, і реальна влада опиниться в руках зовсім несподіваних людей.
Тетяна Монтян,
