У народі нерідко говорять, що шлюби укладаються на небесах, і відбувається це тоді, коли серця людей поєднуються під час обряду вінчання.
Журналістка Фіртки розпитала в отця Йосафата Бойка, настоятеля парафії Святих Кирила і Методія в Крихівцях, яка повинна бути модель сім’ї з християнської точки зору, що таке шлюб та за яких умов можна отримати церковне розлучення.
Далі подаємо пряму мову:
Коли йдеться про шлюб, про співжиття двох людей, насамперед треба звернути увагу на те, що у християнському контексті Бог створив людину чоловіком і жінкою, які як фізіологічно, так і психологічно дуже різні, але доповнюють одне одного.
Вже з перших сторінок Біблії читаємо, що чоловік був сам, і Бог створив для нього жінку. Божа воля проявилася в тому, що його задум втілився саме так, а не інакше.
Ближче до Нового Завіту маємо уривок про весілля в Кані Галілейській, де йдеться про те, що на весілля запросили Ісуса та його учнів. Своєю присутністю і чудом на цьому весіллі Ісус хотів показати, що це є дуже цінне — зв’язок двох, який є благословенний Богом.м
Коли ми говоримо про шлюб — то тут є такі два моменти: цивільний, тобто розпис, скажімо, своєрідне зобов’язання перед законом і Таїнство вінчання, де присутнє Боже благословення.
Є дуже різноманітні вимоги і до одного, і до другого. Вони різняться між собою. Наприклад, двоє людей захотіли розписатися. Вони ідуть і роблять це. Це дуже спрощено, є ж навіть «Шлюб за добу».
У церкві такого "шоу" немає. Церква завжди старається ставитися відповідально до цього. Священник, який вінчає і благословляє подружжя, повинен бути впевненим у тому, що ці двоє людей, які вінчаються, добре знають, на що вони ідуть і на що підписуються.
Тобто ті, хто одружився на Ратуші "за добу" і через тиждень захочуть розлучитися — можуть зробити це без проблем. Там немає жодного зобов’язання. При Таїнстві вінчання є зобов’язання.
Коли йдеться про шлюбну присягу на Євангеліє — я завжди молодятам кажу такі слова, які не всім подобаються: двоє психічно здорових людей прийняли рішення одружитися. Вони здивовано дивляться на мене. Але ж це так є, і я відповідальний за те, аби перевірити, наскільки вони психічно здорові.
Тому я, як священник, маю із молодятами, окрім навчання, ще передшлюбні розмови. Навчання – це одне, а передшлюбні розмови я проводжу окремо: з ним і з нею. У шлюбному протоколі є запитання: «чи почуваєшся ти психічно здоровим?». Не всі проходять ці етапи, але це дуже важливо.
Якщо я проводитиму Таїнство вінчання — я зобов’язаний ідентифікувати цих осіб. Інколи ми, священнослужителі, також співвідповідальні, що тих людей, яких повінчали — не довели до їхньої свідомості те, на що вони ідуть. Якщо шлюб цивільний, там все значно простіше. У вінчанні так не може бути.
Крім того, що ми завжди уточнюємо, чи це двоє психічно здорових людей, вони повинні ще мати абсолютно свобідну волю у такому рішенні і вільне бажання. Про це питають навіть при вході до храму у день шлюбу.
Ми розуміємо, що цей момент урочистий, але для того, щоб це запитати — перед тим я зобов’язаний промоніторити, ідентифікувати і перевірити, чи точно розуміє та людина, на що вона іде, чи ніхто не давить на неї. І тоді є свято. Але перед святом завжди відповідальний підхід.
Такої мудрості вимагає церква, а вона заснована Христом, отже, не може помилитися. Бо у цивільному шлюбі розлучитись дуже легко, у церковному — нелегко.
Як щодо церковного розлучення? За яких умов його можна отримати?
Ми інколи можемо чути «нам треба церковний розвід, куди піти та що підписати?». Але такого поняття як «церковний розвід» в природі взагалі не існує.
Є документ і ціла процедура через церковний суд як визнання недійсності шлюбу. Люди занадто легковажно говорять про церковне розлучення і прирівнюють до цивільного розлучення. А це є кардинально різні речі.
Священники, які працюють у церковному суді і хочуть мати спокійну совість перед Богом, дають таке рішення на основі свідчень, показів, присяг всіх людей, які в тому залучені. Тоді можуть визнати певне вінчання недійсним, а це можливо лише, якщо в момент складання шлюбу була певна перешкода, яка зробила цей шлюб недійсним.
На недійсність шлюбу впливає не те все, що сталося вже після вінчання, а те, що було до моменту складання шлюбу. І за те, щоб підготувати і пояснити все нареченим відповідальний священник. Вінчаючи, він має мати впевненість і спокійну совість в тому, що шлюб є дійсним. Дуже важливо вияснити, чи немає якоїсь перешкоди.
Щоб визнати шлюб недійсним ця перешкода повинна бути, зокрема пов’язана з розумом одного із наречених, свідомістю. Вони мають чітко розуміти, які зобов’язання беруть на себе.
Якщо є проблема з волею людини, якщо її хтось змусив до такого рішення — це причина. Також якщо хтось із молодят до вінчання приховав свою психічну хворобу, тобто обманув, або ж хворобу зі сфери статевого життя: якщо десь трохи підлікували, приховали і шляхом обману, щоб ніхто не знав, хтось із наречених ввійшов у шлюб — все це теж причина. Суд це розглядає.
Ніколи не можна так легко сказати, що, мовляв, «мені дали церковне розлучення», бо такого немає. Знову ж таки, є визнання недійсності шлюбу, за яким завжди повинна бути дуже поважна причина.
Детальніше читайте у матеріалі: Цінності християнського подружжя: отець Йосафат Бойко про те, чи існує церковне розлучення та як зберегти сім’ю у моменти кризи.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
