Сьогодні усі соціологи разом твердять про низький рейтинг діючої влади. Про це свідчать і регулярні опитування, що останнім часом почастішали, – до спеціалізованих додалися й так звані «народні»: їх проводять журналісти та блоггери у соцмережах. І народне обурення, що все частіше виплескується перед стінами Уряду: гучне святкування Дня перемоги у Львові, яке закінчилося масовими зіткненнями, спроби штурму «афганцями» та «чорнобильцями» будівлі Верховної Ради.
За офіційними даними останніх соціологічних досліджень (грудень 2011 Володимир Фесенко, Центр прикладных політичних досліджень "Пента"), рейтингова картина виглядає приблизно так: «Партії регіонів» пророкують 18-19%; крім того п’ятивідсотковий бар’єр долають «Батьківщина», «Фронт змін», КПУ, «Удар», «Свобода». Подолання бар’єру пророкували ще й «Сильній Україні», яка відтепер «міцно злилась» з регіоналами. Тож можна припустити, що відтепер голоси прихильників «сильних» розподіляться між іншими опозиціонерами.
Якщо ж брати середнені соціологічні дані, то при таких рейтингах Партія регіонів по партійних списках може отримати близька 60 депутатських мандатів,
«Батьківщина» - 63,
«Фронт змін» - 36
КПУ – 23
«Удар» - 18
«Свобода» - 13.
Таким чином, по парламентських списках опозиція виграє вибори вже зараз. Однак, навіть цей результат за прогнозами не дозволить сформувати опозиції парламентську більшість, оскільки у територіальних мажоритарних округах її позиції значно слабші.
Проте, це зовсім не означає, що «Партія регіонів» виграє парламентські вибори. Адже з 2010 року, коли у областях регіонали домінували, ситуація значно змінилася. І різкий спад рейтингу правлячої партії означає й погіршення ситуації для її кандидатів-мажоритарщіків.
У стовідсотковому програші президентської партії впевнений і колишній міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко. За усіма його трьома прогнозованими сценаріями у Партії регіонів - жодних шансів. Щоправда, один із сценаріїв – щодо єдиного списку «Батьківщини», «Фронту змін» та «Удару» - вже не справдиться. Адже лідер останнього – Володимир Клічко – заявив, що його партія йде на «осінній марафон» самостійно.
Не зважаючи на це, самі «регіонали» розраховують на більш аніж позитивне закінчення осінньої виборчої компанії: за твердженням лідера фракції Олександра Єфремова, «Партія регіонів» сподівається перевершити результат попередніх парламентських виборів. На чому ж заснована така впевненість? І яким буде провладний розвиток осінніх виборів?
Кожну виборчу кампанію можна умовно поділити на 4 етапи: висування кандидатів, проведення передвиборної агітації, голосування та підрахунок голосів. Для Партії регіонів сьогодні існує три основних сценарії розвитку подальших подій. Отже, що готує кожен з них і як відповідно до кожного сценарію будуть проходити ці етапи?
Сценарій 1. Песимістичний.
Для провладної партії поганий розвиток подій полягає у першу чергу в тому, що «регіонали» почнуть діяти за законом. Тобто перестануть «жонглювати» виборними округами та вносити зміни до Закону України «Про вибори народних депутатів», коли до початку виборчої компанії залишилося усього нічого. А розпочнуть чесну політичну «гонку». Тобто не буде обмежень та «репресій» для кандидатів, які бажають прийняти участь у «політичних змаганнях». Буде можливість опозиційним народним зібранням вільно висловити свою думку на мітингах та демонстраціях. На виборчих дільницях не будуть чинити перепони, не будуть вкидати до урн цілі кипи підробних бюлетенів та вести підкуп виборців, а сам підрахунок голосів відбудеться за усіма нормами закону: без підтасовки фактів та приписування голосів інших партій – провладній.
І, як результат, - все це дозволить опозиції та її кандидатам гідно провести передвиборну кампанію. Таким чином Комітет опору диктатурі, який вже зараз акумулює всі сили та пропонує невеличким партіям відмовитися від участі у виборах по пропорційній системі в обмін на підтримку об’єднаною опозицією їхніх кандидатів по мажоритарних округах, збере більшість голосів. Для Партії регіонів це буде повний крах, особливо, якщо опозиціонери наберуть конституційну більшість. Що за консолідованих діях Комітету досить реально.
Окрім реабілітації Юлії Тимошенко та Юрія Луценко, найбільш вірогідною лінією поведінки опозиції стане внесення змін до основного закону країни. Функції гаранта Конституції Віктора Януковича зведуть нанівець – до суто представницьких. А реальна влада в України опиниться у руках «колишньої» новообраної прем’єрки. А далі циклічна помста Тимошенко: засудження Януковича, Азарова та інших.
Сценарій 2. Реалістичний.
Аби його уявити, достатньо поглянути на те, що сьогодні вже відбувається у країні: підкуп опозиціонерів та мажоритарщіків (згадаймо Валерія Борисова, який нещодавно вийшов з лав НУНСу аби приєднатися до команди Президента). А скільки таких «борисових» з’явиться до осені – можна лише гадати. Тим же, на кого грошей не вистачило (чи просто – вирішили зекономити) – затикають рота та не дають можливості зареєструватися для участі у «осінніх гонках». Про те ж, щоб провести більш-менш гідну передвиборну агітацію і мова не йде: навряд чи хтось з опозиціонерів удостоїться такої кількості розтиражованих матеріалів про поїздку звичайного депутата або можливості зібрати окрему прес-конференцію з приводу одного відремонтованого домофону, як Янукович-молодший. Навпаки, кожен, хто виступить проти «регіональної» влади буде покараний простими, бандитськими методами.
Такі схеми вже були випробувані на Кіровоградщині – людей, які розповсюджували в палатках листівки про збір місцевого референдуму щодо висловлення недовіри міському голові, били серед білого дня, відбирали в них агітматеріали та нівечили палатки. І все це з відома (а точніше під керівництвом) діючого мера міста, колишнього народного депутата і ексголови обласної організації Партії регіонів. Та за допомогою усього апарату місцевого виконкому - заступників, при повній бездіяльності міліції.
Подібні схеми відпрацьовуються постійно – мабуть для того, аби не втратити навичок. Наприклад, на мирному мітингу, коли прості мешканці Олександрії (пенсіонери, шахтарі, робітники, представники громадських організацій) вийшли із вимогою до міського голови виконати законне рішення суду щодо встановлення адекватних тарифів на водопостачання, мітинг було розігнано силою, з використанням рукоприкладства, а власність громадських організацій – зруйновано та пограбовано. І все це за безпосередньою участю влади міста та на очах міліціонерів, які спокійно спостерігали як нападають на мирних мешканців.
За такого сценарію, та враховуючи постійний «пресинг» на опозиціонерів, з якими розправляються «методами 90х», а найбільш «небезпечних» з точки зору конкуренції просто кидають за грати, опозиція навіть не зможе провести агітацію, і як наслідок – передвиборну кампанію. А отже у Центральній та Східній Україні знову переможе Партія регіонів. І не стільки за рахунок голосів виборців, скільки за рахунок повного і всебічного контролю на всіх рівнях влади. Адже розраховувати на чесність і законність саме у день виборів та ніч підрахунку голосів навряд чи варто, за сьогоденних умов – «регіонали» тримають під контролем не лише членів рахункових комісій, а і простих громадян, яким ставлять ультиматуми на роботі чи задобрюють кинутими «з барського плеча» «подачками».
Сценарій 3. Оптимістичний.
Саме на нього і націлені всі сподівання «регіоналів». Саме для виконання цього сценарію провладна партія сьогодні йде на такі «явні» схеми з маніпуляціями та підкупами, не шкодуючи сил і грошей, не нехтуючи будь-якими методами.
Оптимістичний сценарій для провладної партії – це той самий реалістичний із додаванням вдалого підкупу мажоритарних депутатів. Настільки вдалого, щоб отримати абсолютну конституційну більшість. А отже отримати можливість створити президентську «диктатуру» «по образу і подобію» РФ.
Така от страшна казочка. Яка тим паче може стати дійсністю, якщо вчасно не прийняти міри. А саме – об’єднатися. І не лише політичній опозиції, а усім громадським об’єднанням, невдоволеним, свідомим громадянам – для відстоювання власного права на гідне життя у вільній країні. Лише інтегруючи зусилля у спільній боротьбі з тими прецедентами, що вже відбулися, можна домогтися демократичних виборів. Якщо не позбутися цього зараз – це повториться під час виборів. І за найгіршим сценарієм може бути, що до виборних дільниць просто не можна буде потрапити.
А отже сьогодні просто не можна дозволити закривати очі на мітинги, учасників яких розганяють, як скажених собак, на свободу слова, яка є лише номінальною. І це в першу чергу стосується тих депутатів, що представляють в парламенті опозицію. І які, на жаль, так само пасивно реагують на звернення громадян щодо утиснення власних прав, як і діюча влада. Та якщо у останньої, при такій реакції, працює на перспективу той самий, страшний для нас та позитивний для «регіонів» сценарій, то опозиція за таких дій (а точніше – за їх повної відсутності) швидко втрачає і рейтинги, і можливості щось змінити.
Бездіяльність опозиції сьогодні – це той самий останній важіль, який перевісить ваги Партії регіонів, що поки балансують на межі реалістичного та оптимістичного сценарію, на бік останнього. А отже на бік повного хаосу та беззаконня для пересічного українця. Бо за умови реалізації оптимістичного для партії президента сценарію, опозиція просто зникне - залишиться кілька нібито «не провладних» угруповань, таких собі «кишенькових» опозицій, на кшталт «Фронту змін», що фінансується, бізнес-партнером Ріната Ахметова.
Просто мовчати далі не можна – надто дорогою буде ціна такого мовчання. Якщо сьогодні цей «бєспрєдел» не припинити, то найбільш вірогідним сценарієм для правлячої партії стає оптимістичний. Члени дільничних комісій, які бачать, як жорстко та зухвало розправляються з «невдоволеними» та прибирають опонентів, просто перестануть брати на себе будь-яку відповідальність та намагатися відстояти закон. А отже вже наступного року Україна може повторити долю Росії чи Білорусі.
Постає питання: чи можна вважати сьогоднішній тиск на учасників мирних мітингів та зборів загрозою чесному проведенню парламентських виборів 2012?
Віктор Медвідь, голова правозахисного руху «Взаємодопомога»,
