Перше деревце сказало: «Хотіло б я, щоб із мене зробили колиску, в якій затишно буде немовлятку. Я б леліяло те нове життя».
Друге деревце глянуло вниз на вузенький потічок, що струменів до великої ріки, і сказало: «Хотілося б, щоб із мене зробили великий корабель. Я б розвозило корисні вантажі до найвіддаленіших закутків світу».
Третє деревце, якому з високогір’я було добре видно всю долину, сказало: «А я не хочу, щоб із мене щось робили. Просто мрію залишатися тут, рости все вгору та вгору, щоб і люди не забували здіймати очі до небес і думати про Бога, Який їх любить».
Минали роки, деревця повиростали, вбралися в силу і потугу. Аж ось одного дня у пошуках матеріалу в гори прийшли лісоруби.
Рубаючи перше дерево, один із них сказав: «Оце піде на ясла». Дерево затремтіло кожною гілочкою, бо воно аж ніяк не бажало перетворитися на якесь корито для худоби. Воно ж бо мало такі прекрасні мрії. Але лісоруби таки зробили з нього ясла та продали їх власникові заїзду в невеличкому містечку Вифлеєм. І коли народився Цар світу, Він спочив у тих яслах. І раптом перше дерево зрозуміло, що леліє найбільший скарб .
Поваливши друге дерево, лісоруби сказали: «Зробимо з нього риболовецького човна». Сказано – зроблено, а човна того купив чоловік на ім’я Симон Петро. І коли Цареві світу треба було звернутися до натовпу, що напирав зусібіч, Він ступив у те вутле суденце, щоб усім проголосити Благу Вість. У ту мить друге дерево зрозуміло, що тримає найцінніший вантаж - Царя Неба і землі.
Тоді лісоруби підійшли до третього дерева і сказали: «Римляни зараз плятять добрі гроші за дерев’яні колоди для хрестів. Зрубаймо це дерево на такі колоди». Дерево так сильно обурилося, що аж почало роняти додолу листя; та його все одно зрубали і розпиляли на колоди.
Одного п’ятничного ранку третє дерево вжахнулося від того, що зроблений із нього хрест узяли з купи і завдали на плечі чоловікові. Дерево здригалося, коли руки воїна цвяхами прибивали до нього руки того чоловіка. Дерево нестямилося від сорому й приниження.
Але вранці, в неділю, коли зійшло сонце, земля під деревом затремтіла від радости. Дерево знало, що на хресті, який з нього зробили, було розіп’ято Царя світу, але зараз Господня любов усе змінила. Хрест, виготовлений із третього дерева, все ще височить і нагадує людям, щоб вони здіймали очі догори і думали про Бога на небесах, Який любить їх.
А чи зауважили ви в цій простій історії те, що кожне дерево таки зрубали, і це була та ціна, яку вони мали сплатити, аби долучитися до слави Божої?
