Богдана Мацьоцька — українська гірськолижниця, олімпійка, неодноразова призерка міжнародних змагань FIS та українських турнірів.
Аби дізнатись історію гірськолижниці Богдани Мацьоцької, Фіртка поїхала на Косівщину, звідки родом спортсменка.
«Займатись спортом почала в шість років»
Крок за кроком, я підіймалася драбиною успіху. Вже у десять років мені вдалося взяти участь у міжнародних змаганнях. Займатись спортом я почала в шість років, і з того часу все відбувалося на професійному рівні.
У такому віці більшість моїх однолітків прокидалися, снідали, йшли в школу, поверталися додому орієнтовно о 15:00 годині та займатись чим забажають.
Водночас мій день розпочинався о 7:00 годині з руханки та розтяжок як повноцінного тренування. Далі — школа до 11:00 години, а після третього уроку тато мене забирав й ми разом йшли пішки понад шість кілометрів, перетинаючи два горби, в пошуках достатньої кількості снігу для тренувань. Бо більше не було де — й на той час не було коштів кудись поїхати.
«До 25 років жила у вкрай інтенсивному ритмі»
До 14 років — це лише дитячий етап виступів, а вже з 16-17 років ти потрапляєш в дорослий спорт. Це дещо інша ланка: вона складніша, тут потрібно більше працювати.
Взимку тренуєшся на лижах, а влітку - відпрацьовуєш на роликах. А також акробатика, загальна фізична підготовка — такий режим в мене був від шести років. Після 16 років я й влітку тренувалася на лижах.
До 25 років прожила у вкрай інтенсивному ритмі. Скажімо, для тренувань використовуєш 200 тренувальних днів на снігу за рік, й це — хороший результат.
Коли проходиш дитячий рівень й доходиш до дорослого, то вже потрібно показувати результати. Тоді вже починаються пошуки снігу за кордоном. Втім, у нас, на жаль, вони розпочались пізно. Це дуже відкинуло мене в порівнянні з міжнародними конкурентками в результатах. Мені вдалося розпочати правильні графіки тренувань на снігу тільки в 14 років.
Вкрай добре, коли ти починаєш сезон в червні на льодовиках в Австрії, а ідеально - у Швейцарії. Ми добрались до найдешевших льодовиків Австрії в цьому віці. І з того часу почали проводити кожен сезон правильно. Починали завчасно тренуватись влітку або восени, це вересень — жовтень.
Завдання спортсмена — набрати найкращу фізичну та спортивну форму до початку змагального сезону, який може розпочатися й літом. Адже були два сезони, коли ми летіли в Чилі, де змагання стартували в серпні. Але в більшості випадків змагання розпочинаються наприкінці осені.
З грудня розпочинається змагальний сезон, який закінчується в середині квітня.
«Траплялися сезони, коли за місяць було 28 стартів»
У сезон проведення Олімпіад мені доводилось стартувати по 28 разів на місяць. Тобто, практично кожен день змагання і ще й в різних країнах.
Це дуже складно, як фізично, так і морально, але це була необхідність для рейтингу та отримання допуску до Олімпійських Ігор, на які неможливо потрапити просто так чи "по блату".
«У гірськолижному спорті є п’ять дисциплін»
Йдеться про:
-
слалом,
-
гігантський слалом,
-
супергігантський слалом,
-
швидкісний спуск,
-
гірськолижна комбінація.
Хтось обирає технічні дисципліни — це слалом і гігант, які відрізняються від швидкісних дисциплін технікою проходження траси, швидкістю та радіусами поворотів.
Тренувати швидкісні дисципліни в рази дорожче і складніше, адже для цього потрібні повністю закриті схили, довжиною у 2+ км, де спортсмен несеться зі швидкістю понад 100 км/год. На деяких змаганнях зі швидкісного спуску чоловіки розганяються до 160 км/год, а жінки — до 140 км/год.
Більше читайте у матеріалі: «Коли почули, що змагання будуть в Сочі — ледь не плакали», — історія прикарпатської гірськолижниці Богдани Мацьоцької, яка у 2014 році відмовилася від участі в Олімпійських іграх (ФОТО)
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
