В традиційний перший четвер місяця - 2 травня, о 17.30 в Меморіальній квартирі академіка художника Володимира Чернявського Традиційний філософський квартирник "Під Абсент" звернувся до філософії Карлоса Кастанеди - антрополога (доктора філософії з антропології), письменника, етнографа, мислителя езотеричної орієнтації, містика... Традиційно квартирник відбудевся за сприяння Культурологічної Фундації "Цинамонвий Хрущ". В звязку з темою квартирнка - тався виключний і не-Традиційцний випадок, абсент був замінений на текілу:). Галюценогенні кактуси замінили сушені яблука.
Доповідач розповів про філософію Кастанеди, зокрема зупинився на ключових її елементах: Видінні (та його стимулюванні), Силі, та на концепції "Шляху Воїна" - як аналогу концепцій внутрішнього Джихаду в ісламі та внутрішнього Крузейду в Християнстві.
Присутні активно взяли участь в обговоренні філософії Карлоса Кастанеди. Говорили про історичні витоки індіанського шаманізму та магіки, про "стимулятори" Видіння (галюциногени) та небезпеку "звикання" до них та як наслідок звернення із Шляху "на (духовні) манівці" - на сурогатний шлях.
Шлях Воїна, - відмітили присутні, - це, за кастанедою, місток між соціально обумовленим станом свідомості до стану без будь-яких умовностей (та обумовленостей), тобто до стану повної Свободи (як кінцевої мети Шляху). Шлях Воїна - це свого роду методика боротьби із внутрішніми демонами егоїзмів та нездорового егоцентризму, який має метою не заміну цінностей, а відмову від цінностей. Всі людські проблеми є в своєрідному "когнітивному дисонансі" - конфліктом між цінностями та реальними діями. Кінець Шляху Воїна, за Кастанедою, - це стан, який називається Людина Знання, або стан Свободи (головно від ноші минулого, потреб в самоствердженні, визнанні, хибному егоцентризмі). Важливим елементом на Шляху є віднайдення Вчители, але найголовнішим фактором успішності Шляху Воїна чи Шляху Серця є - Віра. Так говорив Кастанеда...
ДОВІДКОВО (з Вікіпедії):
Ка́рлос Кастане́да (ісп. Carlos César Salvador Araña Castañeda) (*25 грудня 1925 — †27 квітня 1998) — американець перуанського походження, антрополог (доктор філософії з антропології) і письменник, етнограф, мислитель езотеричної орієнтації, містик, автор 12 книг-бестселерів, присвячених шаманізму і викладу незвичного для західної людини світогляду. Сам Кастанеда користувався терміном 'магія', однак, за його словами, це поняття не повністю передає суть вчення, заснованого на традиціях древніх і нових «видячих» чи «видців» (від англ. — «seers»).
Починаючи з Вчення Дона Хуана в 1968 році, Кастанеда написав низку книг, які описують свою підготовку до магічного переходу. Книги, написані від першої особи, розповідають про отриманий досвід під опікою «людини знання» на ім'я дон Хуан Матус. Його 12 книг було продано накладом у понад 8 мільйонів екземплярів 17 мовами.
З 1973 року Кастанеда зник із поля зору громадськості для подальшої роботи над своїм внутрішнім розвитком.
Учнівство в дона Хуана:
Карлос Кастанеда стверджував, що зустрів індіанця з племені які, мексиканського мага Хуана Матуса в 1960 році, що повністю змінило його життя. Спочатку Кастанеда в рамках антропологічної практики в Каліфорнійському Університеті в Лос-Анджелесі хотів досліджувати кактус пейот, і саме з цією метою звернувся до дона Хуана, який був знавцем місцевих рослин. Завдяки щасливому випадку їх звів разом спільний знайомий. Згідно з Кастанедою, дон Хуан, який вважав себе послідовником традиції магів (Толтеків), вибрав Карлоса в учні орієнтуючись на специфічну ознаку, яку дон Хуан називав особливою структурою його «енергетичного тіла». Як згодом виявилося, дон Хуан бачив у ньому нагваля, або лідера групи видців, здатного продовжити лінію магів, до яких належав дон Хуан. Згідно з книгами Кастанеди, «магія» Толтеків полягала в умінні змінювати своє сприйняття, що, дозволяє істотно розширити і навіть кардинально змінити уявлення про пізнаване і про життя в цілому. Тобто «магія» — це не фокуси з витяганням «чогось» з нічого, а практика розширення сприйняття за межі відомого людині. Також магія у вченні Толтеків не ставить за мету досягнення влади над іншими людьми, втручання в їх життя і здоров'я. Метою є так зване «згорання у вогні зсередини» — досягнення іншої форми існування в «енергетичному тілі». В кінці навчання Карлос Кастанеда був переконаний, що він є свідком абсолютно іншої когнітивної системи («синтаксису іншого типу»), ніж європейська. Терміном «магія» Кастанеда був незадоволений, оскільки вважав його неточним, тому згодом у пошуку більш точного терміну замінив його на слово «шаманізм», яке теж не цілком відповідало дійсності, тому що відображає знання про взаємодію з оточуючими духами, а це є лише невеликою частиною вчення.
У рамках підготовки магістерської дисертації на факультеті антропології Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі Карлос Кастанеда вирішив провести польове дослідження. Його інтерес до польової роботи був відкрито підтриманий професором Клементом Мейганом. Думки інших вчених відрізнялися: вони вважали, що Кастанеда повинен спершу нагромадити необхідний багаж академічних знань. За словами Кастанеди, в рішенні провести польову роботу він керувався тим, що час, відпущений на вивчення розумових процесів корінних американських культур, стрімко спливав і можна було просто спізнитися. Місцем проведення даної польової роботи був штат Арізона, США, і штат Сонора, Мексика, а результатом багаторічної роботи — книга «Вчення дона Хуана» і знайомство з Хуаном Матусом.
Влітку 1960 ріку, плануючи написати статтю про лікарські рослини північноамериканських індіанців, Карлос Кастанеда почав свою роботу. Він вирушив в подорож Південним-Заходом США, також відвідавши Ногалес, Арізона, де вперше зустрів людину, відому в його книгах під ім'ям дона Хуан Матус, шамана з племені які. Незабаром він вирушив до дона Хуана в Сонору і протягом декількох років з перервами, в період з 1961 по 1965 роки, проходив в нього навчання. Восени 1965, в зв'язку з психологічним стресом, Кастанеда припинив учнівство і повернувся до Лос-Анджелеса. У 1968 рік у видавництво «University of California Press» опублікувало першу книгу, «Вчення дона Хуана», завдяки якій він отримав ступінь магістра. Книга відразу ж стала бестселером, як і всі наступні роботи автора. Багатомільйонні тиражі його книг зробили Кастанеду мільйонером.
У 1968 році Кастанеда повернувся в Сонору і відновив навчання в дона Хуана. У 1971 році вийшла у світ книга «Окрема реальність», а в 1972 він опублікував книгу «Подорож до Ікстлану», за яку отримав докторський ступінь. У даній роботі зміщуються акценти з використання «рослин сили» --> на вчення шамана по підвищенню усвідомлення, назване ним «магією», або «Шляхом воїна». Поступово Карлос Кастанеда огортає свою особистість туманом. Зменшується число інтерв'ю, починається етап «стирання особистої історії». У 1974 році вийшла остання книга, що описує безпосередній досвід спілкування з доном Хуаном, — «Казки про силу», в якій, як виявилося, дон Хуан йде з цього світу, або «згорає в вогні зсередини». У наступних книгах Карлос Кастанеда працює зі своїми спогадами з метою розібратися в складній системі світогляду Хуана Матуса.
---------------------------------------------------------------------------------
НАСТУПНИЙ ТРАДИЦІЙНИЙ ФІЛОСОФСЬКИЙ КВАРТИРНИК відбудеться в традиційний перший четвер наступного місяця - 6 червня, о 17.30. На цей раз темою квартирника "Під Абсент" буде філософія Бенедикта Спінози...
ДОВІДКОВО:
Предметом філософських досліджень Спінози були:
-- (1) Субстанція - тобто те, що «існує саме по собі і представляється саме через себе». Субстанція (вона ж «природа», вона ж «бог» і «дух» - «Deus Sive Natura») існує тільки одна, тобто вона є "все існуюче". Таким чином, Бог Спінози не є особистісною істотою в традиційному релігійному розумінні: «в природі Бога не мають місця ні розум, ні воля». Субстанція нескінченна в просторі і вічна в часі. Субстанція, за визначенням, неподільна: подільність - лише видимість кінцевих речей. Будь-яка «кінцева» річ (конкретна людина, квітка, камінь) є частиною цієї субстанції, її модифікацією, її модусом.
-- (2) Атрибути (Субстанції) – те, що складає сутність Субстанції, її фундаментальні властивості зокрема, такі як:
-- (3) Протяжність (яка є визначальною ознакою фізичного тіла, до нього через «нескінченний модус руху і спокою» зводяться всі «фізичні» характеристики речей)
та
-- (4) Мислення (Терміном «Мислення» Спіноза позначає нескінченну річ, яка є причиною (Природа Творяща) всього змісту і процесів свідомості (Природа Створена), як у самій собі: відчуття, емоції, власне розум і т. п. Субстанцію в цілому як річ мислячу характеризує «модус нескінченного розуму».
-- (5) Причинність. Причинність і є те, що багато хто називає «волею Бога», оскільки вона вічна і незмінна. Все має мати своє причинне пояснення, «Nam Ex Nihilo Nihil Fit (бо ніщо не відбувається з нічого)».
-- (6) Афекти. Під Афектами Спіноза розумів стан тіла і ідеї цих станів, які збільшують або зменшують активність людини. Він виділяв три види афектів - потяг чи бажання як прояв сутності людської природи і прагнення до самозбереження. Основних афектів, переживаючих людиною, три: задоволення, незадоволення і бажання.
Крім пасивних, природних пристрастей Спіноза виділяв афекти задоволення і бажання, пов'язані з активним станом душі, її прагненням до пізнання істинних або адекватних ідей.
Оскільки обмеження здатності душі до мислення або пізнання викликає незадоволення, то пізнання як прояв активності душі пов'язане тільки з афектами задоволення і бажання.
Згідно з ученням Спінози, людина піддається афектам, оскільки вона - частина природи. Вона не може не підкорятися її порядку і законам і безсила перед ними.
Природні бажання є формою рабства. Ми не вибираємо, щоб мати їх. Наша дія не може бути вільно, якщо вона підпорядкована силам поза нами. Розум та інтуїція (ясне безпосереднє осягнення) покликані направити наміри людини на любов до Бога.
Спінозу іноді ще називають філософом бароко за єдність найрізноманітніших елементів у його філософії. Філософія Спінози поєднує картезіанські метафізичні і епістемологічні принципи з елементами античного стоїцизму, середньовічного єврейського раціоналізму, ідеями філософів-гуманістів епохи Відродження і концепцій природознавства його часу.
Деякі дослідники знаходили у Спінози вплив каббали (іноді для обгрунтування критики спінозізму). Початок тлумаченню спінозізму як окультного вчення поклав німецький філолог І. Г. Вахтер. У каббалі він вбачав «спінозізм до Спінози».
Сам Спіноза визнавав, що знайомий з творами каббалістів, але відгукувався про них з деяким презирством, як про «пустомель» (nugatores): «Читав також і, крім того, знав деяких базік-каббалістів, безумству яких я ніколи не міг надивуватися». У сучасній історико-філософській літературі тема зв'язку Спінози і містичною єврейською традицією обговорюється порівняно рідко, і ідеї Спінози не ставляться в залежність від будь-яких окультних доктрин.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Напередодні 8 Березня в Івано-Франківську "Під абсент" говорили про жіноче начало світобудови (аудіофайли)
В Івано-Франківську на Традиційному філософському квартирнику «Під абсент» звернулися до індійської філософії
В Івано-Франківську "Під абсент" поговорили про Час та Різдво
Традиційцний філософський квартирник "Під абсент" повернеться до класики "жанру"
Екхарт Толле і його бачення Шляху
