У 1930-ті роки залізницею Галичини курсували експреси "Люкс-торпеда", які не тільки не поступалися, а перевищували у швидкості сучасні українські потяги.
"Lux-torpeda" була так званою "автомотрисою" - вагоном із вбудованим двигуном внутрішнього згорання. На нинішній "Укрзалізниці" такий транспорт називається рейковим автобусом. Сама "торпеда" теж виглядала як гібрид автобуса й лімузину.
"Ракетний" дизайн вагону був ультрасучасним, як на 1930-ті роки, і коли потяг проходив повз станцію, він привертав загальну увагу. Аеродинамічна форма і відсутність паротяга та відповідного стовпа диму радикально відрізняли "торпеду" від тодішніх поїздів.
Перша "Люкс-торпеда" була збудована у 1933 році в Австрії фірмою "Аustro-Daimler-Puch". Польський уряд, бажаючи розвинути залізничні перевезення і підняти промисловість, що занепадала, купив одну мотрису, а потім і ліцензію на неї.
Щось подібне робить і нинішня українська влада, тільки замість того, щоб купити один поїзд, а потім на його базі розробити вітчизняний продукт на вітчизняних заводах, купують одразу десяток і говорять про будівництво в Україні іноземного підприємства.
У міжвоєнній же Польщі після перших успішних випробовувань австрійської "торпеди" взялися адаптувати її до місцевих потреб. З 1936 року ці автомотриси будувалися вже на польському заводі "Fablok", оснащуючись більш потужними дизельними двигунами, розташованими попереду кабіни машиніста - по одному з кожного боку.
У цих автомотрис диск колеса спирався на бандаж через пневмошину автомобільного зразка, пояснює газета "Укрзалізниці" "Магістраль". Це покращувало плавність ходу та зменшувало динамічні навантаження на рейки, що було важливо при високих швидкостях руху.
Швидкості справді були неабиякі. Максимальна досягала 120 км/год, але конструкційна в експлуатації була встановлена 115 км/год. Загалом же швидкість руху сягала 100-105 км/год.
Середня швидкість при застосуванні автомотрис була значно вищою, ніж у звичайних паротягів. Так, швидкий поїзд на ділянці "Львів-Красне" долав за годину 75 км. А при використанні автомотрис середня швидкість на цих ділянках дорівнювала 90 км/год.
Швидкий рух забезпечувала і наявність двох кабін - у протилежних кінцях "торпеди". В кожному з них сидів машиніст, який керував "своїм" двигуном.
Така конструкція дозволяла уникати тривалого маневрування на вузлових станціях, коли потяг мав рухатися в протилежний бік. Не треба було відчіпляти і переганяти локомотив. Кабіни в обидвох кінцях вагона з'єднувалися світловою і звуковою сигналізацією.
Офіційно "люкс-торпеди" називалися Pociąg Motorowo-Ekspresowy MtE - "експрес-поїзд із двигуном внутрішнього згорання". Побачивши перспективність такого транспорту, польська промисловість взялася виробляти й інші автомотриси - хоч і без упізнаваного дизайну, але з гарними показниками швидкості.
Перші "торпеди" поєднували Краків із модним курортом "Закопане". В 1936 році поїзд проїхав цю відстань (150 км) за 2 години й 18 хвилин - рекорд, не побитий досі. Пізніше були відкриті рейси "Краків-Варшава", "Варшава-Катовіце", "Варшава-Лодзь", "Львів-Закопане" та інші.
На Галичині станом на літо 1939 року "торпеди" обслуговували маршрути "Львів-Стрий-Дрогобич-Борислав", "Львів-Галич-Станіславів [Івано-Франківськ]-Коломия", "Львів-Красне-Золочів-Тернопіль" і згаданий на початку тексту "Тернопіль-Чортків-Заліщики".
Середня маршрутна швидкість на рейсі до Заліщиків складала 58 км/год. Не так уже й багато, якщо врахувати, що на маршруті "Львів-Тернопіль" цей показник сягав 75 км/год, а на маршруті "Львів-Коломия" - 93 км/год.
Для порівняння: прийнята недавно класифікація пасажирських поїздів "Укрзалізниці" передбачає, що найшвидші експреси рухатимуться з маршрутною швидкістю 70-90 км/год, а звичайні пасажирські і приміські - 50-70 км/год.
195 км від Львова до Коломиї "люкс-торпеда" проїздила за 2 години і 10 хвилин. Сучасний поїзд "Москва-Софія" проходить цю ж відстань за 3 години 25 хвилин, причому робить на одну зупинку менше. А пасажирський "Львів-Чернівці" витрачає на ці ж 195 км 6 годин і 52 хвилини.
За таку недосяжну сьогодні швидкість пасажирам "торпед" доводилося платити - квиток від Варшави до Кракова коштував майже 40 злотих, в той час як середня місячна зарплата наприкінці 1930-их складала 100 злотих.
Для порівняння: екс-міністр інфраструктури Борис Колесніков обіцяв, що квиток на рейс швидкісного корейського потяга з Києва до Харкова коштуватиме не більше 220 грн, тоді як середня місячна зарплата в Україні складала 2700 грн.
У кожній автомотрисі було 48-52 місця, всі першого класу. На тлі катастрофічного стану автомобільних доріг у міжвоєнній Польщі "люкс-торпеда" була еталоном швидкості, комфорту і шику.
Друга світова війна стала кінцем цих залізничних експресів. Більшість "торпед" загинули під авіаційними бомбами, вціліло лише дві машини на Краківському вокзалі.
Вони використовувалися як поїзди "Тільки для німців" на лінії до Закопаного, а також як спецтранспорт для працівників Генерал-губернаторства [адміністративної одиниці Третього рейху на території Польщі і частини України].
Червона Армія, яка відбила вагони у нацистів, повернула їх соціалістичному польському уряду у не придатному для пасажирського руху вигляді. Якийсь час однією з "торпед" возили на роботу шахтарів, а з іншої скручували запчастини на випадок ремонту.
Приблизно в 1954 році обидві "люкс-торпеди" були списані на злом і до нашого часу не збереглися.
Павло СОЛОДЬКО,
"Історична правда", ГК
