Таємниці пентаграми (або звідки взялося ім’я юдейського бога Ієгови)

На початку даної розвідки я відзначав, що пентаграма була першим символом юдаїзму, і саме цей знак ліг в основу юдейського «святого письма», про що вже йшлося у другому розділі. Відкинувши всі інші прояви Бога, юдейські жерці побудували свою релігію на поклонінні лише Творцю Яви, уособленням якого і є пентаграма. Розуміння пентаграми і, можливо, певні знання з астрології надихнули рабинів на створення згубної «віри Христової» для інших народів з метою підняти свою націю над ними. Юдейська релігія, основана на пентаграмі, як уособленні Творця і Господа, тобто володаря світу, хоч і істотно примітизувала світогляд простих юдеїв через відкидання решти втілень і проявів Бога, проте виховала в них такі риси як творчість і панівні амбіції, що дозволило їм врешті успішно паразитувати на інших народах, навіть на тих, від яких вони перебували у колоніальній залежності. Що ж тоді примусило юдейську національну еліту змінити символ своєї віри, відмовившись таким чином від «послуг» Бога-творця? Настав час, коли рабини зрозуміли, що Творцю до синів народу Ізраїлевого не більше діла, ніж до будь-якої іншої живої істоти на Землі. Творець зробив свою справу – створив Землю, життя на ній і людину, і цим, власне, його функції і обмежуються. Тож юдейські жерці стали шукати інший вияв Єдиного Бога – вияв, який опікувався б суто земними, людськими проблемами, проблемами роду.
Вирішивши питання духовної деградації сусідніх народів шляхом створення і впровадження для них нових релігійних концепцій (християнства та ісламу), підсиливши ідеологію цих вірувань відповідними символами, що сприяють моральному (християнський хрест, видовжений в Наву) та фізичному – соціальному (ісламський півмісяць) занепаду, юдейські рабини мали вирішити головне питання – об’єднати свою власну розкидану по всій землі націю у прагненні до світового панування. Вочевидь, пентаграма не могла допомогти впоратися з цим завданням.
На певний, досить тривалий час символом юдаїзму став семисвічник – так звана менора, яка й досі фігурує на державному гербі Ізраїлю, скоріш за все, віддаючи шану історичній традиції. Скажу відверто, я не займався аналізом цього знаку, тож не буду докладно на ньому зупинятися і морочити голову читачам. Лише відзначу, що врешті юдеї відмовились і від нього, напевне не отримавши бажаних результатів.
Та пошуки тривали, і ось, наприкінці XVIII ст. рабини зупинили свій вибір на гексаграмі – шестипроменевій зірці. І, треба констатувати беззаперечний факт, що відтоді справи юдеїв у розбудові своєї світової імперії пішли значно краще. Юдейський народ став більш згуртованим та цілеспрямованим, і зараз міцно тримає у своїх руках економічну та інформаційну владу практично в усіх найбільш розвинених християнських країнах. А відсталі ісламські етноси успішно добивають орійські нації знизу, емігруючи на їх споконвічні терени завдяки неспроможності покірних миролюбних християн чинити активний опір експансії агресивного ісламу. Окрім того, юдеям у середині минулого століття вдалося створити власну державу, а це вже саме по собі є неабияким досягненням. І нині ця, хоч і невеличка за розміром, але економічно та військово потужна держава, на прапорі якої виблискує гексаграма, відіграє далеко не останню роль у світовій політиці.
Та повернімося до сакральної символіки. Переважна більшість сучасних теологів, мабуть-таки з подачі юдейських жерців намагаються ототожнювати п’ятикутну зірку з шестикутною. Навіщо це робиться? Перш за все, з метою ввести в оману пересічних юдеїв, щоб у їхні душі не закрався сумнів щодо істинності своєї віри через зміну символіки. Адже монотеїстична юдейська релігія передбачає віру лише в одного бога – Бога-творця Ягве (точніше, як ми вже з’ясували, – Іє). Тому рабини й вимушені були озвучити тезу про аналогічність пентаграми і гексаграми – озвучити вустами теологів-демагогів, які або є цілковитими невігласами у сакральній символіці, або ж говорять те, за що їм добре платять.
Заради справедливості треба сказати, що гексаграма дійсно має дещо спільне з пентаграмою. По-перше, спільним є те, що, як і пентаграму, юдейські ідеологи поцупили її в орійських народів і їхніх релігій. А по-друге, гексаграма, як і пентаграма, також уособлює Бога, щоправда у зовсім іншому його прояві.
У «Троянському коні для арійських народів» я вже пояснював, що гексаграма являє собою поєднання двох рівнобічних трикутників, що символізують чоловіче та жіноче начало:

Цілком очевидно, що таке поєднання уособлює продовження роду. Отже, божественний прояв, представлений шестипроменевою зіркою, «відповідає» за розмноження живих організмів, яке відбувається шляхом парування чоловічих і жіночих клітин.
Читач має пам’ятати, що досліджуючи пентаграму як символ Бога-творця, ми виявили відповідність її будови певним фізичним творчим процесам і явищам. Тому цілком логічно припустити, що й гексаграма продемонструє деякі закономірності зі сфери генетики – біологічної науки, предметом вивчення якої є спадковість і мінливість.
По аналогії з пентаграмою, яка містить всередині п’ятикутник, вершини якого утворюють внутрішню малу пентаграму, що уособлює створення людини, гексаграма також має внутрішній шестикутник, який означає те саме.

Але, на відміну від пентаграми, в якій творцем людини виступає Бог, що сотворив світ Яви, або ж створена за його образом і подобою людина взагалі, у гексаграмі творцями людини є батьки – чоловіче та жіноче начало у вигляді трикутників, які схрещуючись формують малу гексаграму, що символізує нове покоління людини. І, знов-таки на відміну від пентаграми, в якій внутрішня пентаграма є перевернутою або ж віддзеркаленою, внутрішня гексаграма порівняно з основною повернута на 30°, тобто на половину кута між сусідніми променями, один з яких належить чоловічому началу, а інший – жіночому.

Що це може означати з точки зору генетики? Якщо спрощено уявити поєднання чоловічого і жіночого начала у вигляді схрещування двох гомозиготних особин, одна з яких (наприклад, чоловіча) має домінантну ознаку (АА), якою ці особини одна від одної різняться, а інша, відповідно – рецесивну (аа), то це проміжне положення між чоловічим і жіночим трикутниками у першому поколінні нащадків свідчить про утворення гетерозиготної за даною ознакою особини Аа.

Те, що в першому поколінні чоловічий промінь не «довертається» до накладання на жіночий (це станеться у наступному поколінні: 30°+30°=60°), говорить про незмінність домінантних ознак, тобто рецесивні ознаки в першому поколінні не проявляються (перший закон Менделя). З іншого боку, те, що завдяки зміщенню на 30° трикутник, який символізує перше покоління потомства, розташовується у «вільному просторі» між батьківським і материнським трикутниками, означає, що дане покоління набуває не лише спадкових рис, а й нових, узятих із цього вільного простору, який його оточує, тож нащадкам властива не тільки спадковість, а й мінливість ознак.
Тепер розглянемо наступне покоління. Відповідно до внутрішньої гексаграми, нове покоління знову здійснює поворот на 30°, отже, порівняно з початковою гексаграмою, на 60°. Таким чином, «домінантний» чоловічий трикутник накладається на жіночий, активуючи його рецесивні ознаки. Ще зі шкільної геометрії нам відомо, що рівнобічний трикутник можна зобразити у вигляді сукупності чотирьох менших так само рівнобічних конгруентних між собою трикутників:

Такий розділ трикутника на 4 складові можна отримати і з гексаграми. Впишемо у внутрішній шестикутник, що символізує покоління нащадків, коло, і в нього, в свою чергу, впишемо гексаграму, повернуту відносно цього шестикутника на 30°. Відтак, ця вписана гексаграма символізує друге покоління потомства батьків, уособлених першопочатковою великою гексаграмою.

Бачимо, що у другому поколінні домінантний чоловічий трикутник повернувся відносно початкового на 60° і прийняв форму жіночого рецесивного трикутника. Цей же домінантний трикутник другого покоління і розділяє основний трикутник на чотири, сам при цьому являючись однією з цих чотирьох частин.

Але, перетворившись внаслідок повороту на жіночий трикутник, він таким чином заміняє в основному трикутнику домінантну ознаку на рецесивну. Тож тепер у другому поколінні порівняно з попереднім ми маємо замість монолітного чоловічого домінантного трикутника 4 трикутники, 3 з яких є чоловічими (домінантними) і 1 жіночим (рецесивним):

Подивимось на це з точки зору генетики. Згідно другого закону Менделя, у другому поколінні маємо розщеплення домінантної ознаки у співвідношенні 3:1 за фенотипом, а за генотипом 1(АА):2(Аа):1(аа).
Стосовно фенотипу, здається, все зрозуміло: на малюнку бачимо розділення трикутника на 4 складові, 3 з яких мають домінантну ознаку (маленькі трикутники вістрям догори) і 1 – рецесивну (маленький трикутник вістрям донизу), отже маємо співвідношення домінантних генів до рецесивних, як 3:1.
Щоб розібратися з генотипами, погляньмо на гексаграму. Чоловіче начало характеризується вершиною трикутника, що співпадає з вершиною Прави рівнобічного хреста, відповідно жіноче – вершиною, що співпадає з вершиною Нави:

Чоловічий трикутник у нашому прикладі відповідає домінантній ознаці. З’ясуємо, як на гексаграмі вершини складових трикутників другого покоління чоловічої особини з початковим жіночим трикутником і його складовими:

Вершина верхнього малого трикутника не перехрещується з «жіночими», тому в цій особині нема присутності жіночої ознаки. Відтак цей трикутник уособлює гомозиготу з генотипом АА. Так само вершина нижнього «рецесивного» трикутника не перетинається з чоловічими трикутниками жіночої особини, отже цей трикутник відповідає гомозиготі з генотипом аа. А от вершини двох нижніх крайніх малих трикутників, що представляють домінантні гени чоловічої особини, взаємодіють з трикутниками жіночої особини, отже мають гетерозиготний генотип Аа.

Констатуємо стовідсоткову відповідність гексаграми і другому закону Менделя. Ясна річ, люди різняться між собою не лише якоюсь однією ознакою. Але третій закон Менделя стверджує, що при схрещуванні гомозиготних особин, які відрізняються двома (і більше) парами альтернативних ознак, у другому поколінні спостерігається незалежне успадкування і комбінування ознак, якщо гени цих ознак розташовані в різних парах гомологічних хромосом. А відтак розглянуті вище статистичні співвідношення зберігаються для кожної окремої альтернативної ознаки.
В описаному прикладі успадкування батьківських рис я надав домінантну ознаку чоловічому началу. Та оскільки чоловічий і жіночий трикутники конгруентні між собою і розташовані в гексаграмі у протифазі один до одного, абсолютно беззаперечно, що ті самі результати і співвідношення ми отримаєм, приписавши домінантну ознаку жіночій особині. Пропоную читачам переконатися у цьому самостійно.
Видатний чеський вчений-біолог Грегор Мендель, якого справедливо вважають засновником генетики, відкрив ці закони, досліджуючи гібриди рослин. Але їх дія поширюється на всі живі організми, що розмножуються шляхом запліднення, в тому числі і на людину.
Споконвічний символ Роду – Бога, що опікується розвитком всієї живої природи у світі Яви – шестипроменева зірка, як ми щойно пересвідчились, яскраво демонструє нам фундаментальні генетичні закономірності людської еволюції, відкриті людством лише півтора століття тому. Так само перед цим пентаграма – символ Бога-творця – показала нам послідовність сотворення світу і закони трансформації фізичного стану речовини під дією температури. І дослідження сакральних символів переконливо доводить, що Боги (а точніше, різні прояви Єдиного Всевишнього Бога-Сонця), через символи дарують нам знання про себе і про створений та керований ними світовий порядок. Тому сприймати сакральні символи як просто геометричні фігури, як це роблять атеїсти, або ж підлаштовувати під них свої брехливі ідеологічні нісенітниці, як це роблять юдо-християни – це заплющувати очі на очевидні і беззаперечні факти. Я щиро сподіваюся, що дана розвідка змусить деяких зарозумілих матеріалістів, які вважають себе повновладними і безроздільними господарями природи, переосмислити свої уявлення про Всесвіт і почати нарешті жити за законами Прави…
Проте, ми ще остаточно не розібралися з гексаграмою. Є ще один дуже цікавий момент, якому варто приділити окрему увагу. Коли ми розглядали з точки зору генетики гексаграму, що символізує друге покоління нащадків, я відзначав, що «чоловічий» трикутник, здійснивши за 2 покоління поворот на 60° відносно початкового положення, накладається на «жіночий». Для більшої наочності це можна зобразити у такому вигляді:

Бачимо, що розташування у просторі основної гексаграми і гексаграми другого покоління абсолютно ідентичне. Але завдяки згаданому повороту на 60° трикутники, що уособлюють чоловіче та жіноче начало, помінялись місцями. Тобто чоловіче начало перебуває у Наві, а жіноче – у Праві. Світ догори ногами. Одразу ж за асоціацією пригадується перевернута пентаграма, що уособлює Володаря Пітьми. З малюнка бачимо, що кожна наступна гексаграма міститься всередині попередньої, тож кожна гексаграма може символізувати розряд числа, а саме? число – це кількість променів гексаграми. Якщо брати за початок відліку батьківську гексаграму і зупинитися на перевернутій (другого покоління), маємо 3 розряди числа 6 (6 променів гексаграми). В результаті одержали число 666 – число Звіра, добре відоме усім з юдо-християнських першоджерел: «Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її – шістсот шістдесят шість» (Об., 13: 18). Це цілком узгоджується і з зображенням перевернутої гексаграми, і з щойно наведеною аналогією з перевернутою пентаграмою. До речі, історики стверджують, що першопочатково у біблії числом Звіра було 616, про що свідчать древні манускрипти, датовані ІІІ ст., і лише згодом його було виправлено на 666. Хотілося б знати, з яких міркувань «редактори» християнського «святого письма» внесли ці корективи.
Але який тоді сакральний зміст перевернутої гексаграми? На мою думку, суть у тому, що за наші гріхи і злочини проти Прави доведеться розплачуватися нашим онукам – другому поколінню нащадків. Це – якщо розглядати перевернуту гексаграму у контексті попередніх поколінь. А що вийде, якщо взяти її окремо? Гадаю, що зворотне розташування її елементів свідчить про протилежний зміст – на відміну від звичайної гексаграми, спрямованої на продовження роду, перевернута спрямована на його занепад, виродження.
Мабуть, кожному читачеві неодноразово доводилося чути про прокляття до сьомого коліна. Чому саме до сьомого? Від першого до сьомого – 6 поколінь. Ми вже говорили, що за 1 покоління гексаграма здійснює поворот на 30°, відтак за 6 поколінь 6х30°=180°, отже, за 6 поколінь гексаграма опиняється у повній протифазі до початкової: вершина трикутника, що уособлює чоловіче начало, переміщується з вершини Прави до вершини Нави, а вершина жіночого начала – з вершини Нави до вершини Прави. Бачимо, що повний переворот пентаграми «з ніг на голову» знову тісно пов’язаний з цифрою 6.
З огляду на те, в яку прірву нині прямує людство і весь наш світ під керівництвом «синів народу Ізраїлевого», постає надзвичайно важливе питання: то яку саме гексаграму обрала символом своєї віри юдейська еліта – пряму чи перевернуту? На жаль ми не можемо дати відповідь, бо її знають лише самі юдейські рабини, та й те далеко не всі.
На завершення я хотів би приділити увагу ще одному сакральному символу – півмісяцю. Десь на початку розділу я вже відзначав, що юдеї накинули іншим народам занепадницькі релігії, підсиливши їх ментальний вплив відповідними символами. І якщо стосовно згубної дії християнського хреста жодних сумнівів не повинно виникати (принаймні в тих, хто уважно прочитав «Троянського коня…»), то теза щодо негативного впливу півмісяця на фізичний (соціальний) розвиток ісламських народів більшості читачів може здатися незрозумілою і безпідставною.
Проте, якщо примусити себе відкинути пропаговані вже згаданими теологами-демагогами впродовж багатьох століть ідеологічні нісенітниці про позитивний сакральний зміст півмісяця, і спробувати поглянути на цей символ об’єктивно і неупереджено, то навіть неозброєним оком без якихось спеціальних знань можна побачити, що самою своєю формою він уособлює занепад:

Кожна більш-менш освічена людина знає, що таке зображення місяця відповідає його фазі спадання. Відтак, спадання може символізувати лише занепад, й аж ніяк не зростання і розквіт.
В процесі даного дослідження ми вже неодноразово пересвідчувалися, що астрономічна будова Всесвіту цілком узгоджується із сакральною світобудовою, відображеною у найпростіших символах, знання і розуміння яких формувало світогляд прадавніх оріїв і допомагало їм жити і розвивати своє суспільство відповідно до законів Прави. У «Троянському коні…» я вже згадував, що наші пращури вважали Місяць джерелом енергії Нави, але при цьому розрізняли сам Місяць і його освітлену частину, яку бачили на небі. Вони сприймали місячне сяйво як віддзеркалення сонячного проміння у Місяці, що уособлювало бога Хорса. Таким чином, місячні фази показують взаємодію сонячного бога Прави Хорса з джерелом Нави – Місяцем. Погляньмо на спадаючий півмісяць:

Бачимо, що він розташований у півплощині минулого Яви – отже, напрям у минуле, занепад. З іншого боку, спадання місяця – зменшення місячного ріжка – свідчить про зменшення впливу Хорса (Прави), а відтак, зростання сили Нави. Абсолютно протилежну картину спостерігаємо у зростаючому півмісяці:

Він розташований у півплощині майбутнього – отже, напрям у майбутнє, підйом, розквіт. Зростає місячний ріжок – вплив Прави збільшується, сила Нави спадає.
На підтвердження висновків, що цілком однозначно випливають з даних викладок, наведемо деякі реалії, пов’язані з місяцем.
У «Троянському коні…» вже йшлося про горизонтальний півмісяць ріжками догори:

Цей символ використовується і в морському якорі, і на церковних куполах під хрестом. З малюнка бачимо, що такий півмісяць розташований у півплощині Нави, отже посилює її вплив. А ось протилежний йому знак:

Це лунниця – оберіг, який носять орійські жінки. Півмісяць міститься у півплощині Прави, отже несе позитивну сонячну енергію.
Ви ніколи не замислювались, чому дикі звірі виють на повню, і чому вважається, що саме під час повні уся потойбічна нечисть (вампіри, вурдалаки, перевертні тощо) вилазить з-під землі на «світ божий»? Повня – це повний місяць, отже Хорс безроздільно володіє його поверхнею. Тому мешканці Нави «голодують», не отримуючи живлення від свого природного джерела. І цей голод робить їх агресивними, примушуючи вийти зі свого середовища і шукати поживи у світі Яви під прикриттям ночі.
Те ж саме відбувається і з іншою стихією Нави – водою. Не отримуючи живлення від свого джерела енергії під час повні, вона піднімається йому назустріч. Це явище ми звикли називати морським припливом, який сягає найбільшої висоти саме під час повні. Треба сказати, що такої ж максимальної висоти припливи набувають і під час іншої фази місяця – молодика. І це не дивно, бо після безроздільного панування Нави на місяці знову народжується Хорс і розпочинає свою переможну ходу, що й спричиняє агресивну поведінку стихій Нави та їх мешканців. Наведений приклад морських припливів ще раз дає змогу переконатися у цілковитій відповідності фізичних законів законам сакральним.
Характерно, що саме у ці дні – на повню і молодик – не радять займатися садівництвом і взагалі чіпати рослини. Натомість рекомендовано саджати рослини на зростаючий місяць – під час панування у нічному небі Прави. Це стосується усіх рослин, окрім тих, споживні плоди яких перебувають у землі – в Наві (наприклад, картопля, морква, буряк, цибуля тощо). Такі рослини треба висаджувати саме на спадаючий місяць – у час панування Нави.
З усього вищесказаного про місяць можна зробити лише один єдиний висновок: символ ісламу – спадаючий півмісяць, розташований у півплощині минулого Яви – це символ занепаду. Звісно ж, іслам не одразу почав занепадати – спершу він, навпаки, розвивався бурхливими темпами. Історики навіть стверджують, що сучасна наука зародилася саме в ісламському середовищі. Та й годі було сподіватися чогось іншого з огляду на те, як нещадно нищився науковий прогрес християнською церквою. Те саме слід сказати і про ісламські державні утворення. Арабський Халіфат став першою могутньою ісламською державою, що простягла свої володіння від заходу Європи (Іспанії та Португалії) до північної Індії, поширивши іслам від семітських етносів (для яких, власне, його і було створено) до тюркських народів. Таким чином через кілька століть після неминучого занепаду арабів тюрки перехопили переможну естафету і збудували нову величну ісламську державу – Османську Імперію, що також протягом кількох століть визначала перебіг світової історії. Дуже показово, що столицею ісламського світу стало місто, що перед тим було одним з перших і найголовніших центрів розповсюдження християнської чуми – Стамбул, колишній Константинополь. Але врешті, з кінця XVI ст., всеосяжний занепад – і державний, і науковий, і культурний – поступово охопив весь ісламський світ, і нині переважна більшість ісламських народів перебуває у стані середньовічного дикунства. Такими є історичні реалії.
Повертаючись до головного предмету даного дослідження – пентаграми, варто відзначити, що юдейські провідники, чудово усвідомлюючи її творчу силу, не відмовились від неї остаточно і не вилучили з обігу, а в разі потреби доволі вдало її застосовують на свою користь. У цьому легко переконатися на прикладі історії минулого століття, який безпосередньо зачепив і нашу рідну землю – Україну.
В середині ХІХ ст. завдяки науково-технічному прогресу вплив християнства на свідомість мас став істотно слабшати. Юдейська еліта потребувала нових ментальних технологій, що дозволили б забезпечити панування «богом обраних» над ґоями. З цим завданням успішно впорався онук юдейського рабина Карл Маркс, спонсований іншим видатним сином народу Ізраїлевого Фрідріхом Енгельсом. На базі атеїзму Маркс розробив комуністичну ідеологію, згодом взяту на озброєння московськими «соціал-демократами».
Під час Першої світової війни, скориставшись зацікавленістю в дестабілізації політичної ситуації в Російській Імперії уряду Німеччини і, відтак, отримавши від нього щедре фінансування, лідер московських комуністів (у керівництві яких не було жодного москвина), ще один видатний син народу Ізраїлевого Володимир Ульянов, здійснив у Петрограді Жовтневий переворот, поклавши початок першій у світі країні «диктатури пролетаріату», одним з головних державних символів якої стала п’ятипроменева зірка. Ця ж зірка закріпилася і як символ комуністичної ідеї взагалі.
Перебуваючи у суцільному оточенні ідеологічно ворожих держав, Країна Рад навряд чи самотужки, без сторонньої допомоги, змогла б постати з руїн громадянської війни і розбудувати та зміцнити свою економіку й військовий потенціал настільки, щоб впродовж подальших 60 років вийти в лідери і визначати хід світової історії, накидаючи іншим народам власну волю разом з ідеєю «світової пролетарської революції». Саме таку допомогу надали Радянському Союзу Сполучені Штати Америки, ставши першою з провідних держав, які взяли активну участь у становленні радянського «народного господарства» – Сполучені Штати Америки, на державному прапорі яких так само сяють п’ятипроменеві зірки. Що ж примусило капіталістичну Америку власноруч поставити на ноги свого ідейного ворога – комуністичний СРСР? Не будемо брати до уваги демагогічні міркування «фахівців», а подивимось у корінь цього питання. У 1913 р. президент США Вудро Вільсон під тиском транснаціональних корпорацій підписав закон про створення Федерального Резерву, таким чином передавши керування державною економікою, а фактично і самою державою, до рук цієї приватної контори, господарями якої і були власники вищезгаданих ТНК – всі оті Рокфелери, Ротшільди, Моргани та інші – усі як один сини народу Ізраїлевого. Одразу ж відзначу, що в подальшій історії США знайшовся лише один президент, який наважився виступити проти диктату Федерального Резерву на користь американської держави – це Джон Фіцджеральд Кеннеді. Чим це для нього закінчилося, усім добре відомо... Пам’ятаємо, що вище керівництво Радянського Союзу також майже на 100% складалося з представників «богом обраної нації».
Тож бачимо, що антагонізм політичних систем та ідеологічні розбіжності відходять на задній план, поступаючись інтересам національним: справа не в ідеології, якою запудрюють мізки широким масам населення, справа у тому, кому належить влада. Тому, як я вже писав у «Ідеології напівнаціоналізму», юдейській еліті було абсолютно байдуже, яка ідеологія врешті переможе – християнська чи комуністична, бо що для народу гірше: атеїстична бездуховність чи християнська анти духовність – це питання суто риторичне. А щодо ідейних розбіжностей, то не таке вже воно й велике, і комуністична теорія, якщо поглянути в корінь, має з християнством значно більше спільного, ніж протилежного. Адже Карл Маркс та його послідовники розробляли концепцію комунізму саме на базі християнської доктрини, ретельно підлаштовуючи її під атеїстичний світогляд, переробляючи і маскуючи її істинну сутність під потреби світового пролетаріату. Варто пригадати хоча б християнське «Хто не зо Мною, той супроти Мене» (Мт., 12: 30), ідентичне ленінському гаслу «Кто не с нами, тот против нас!» або ж ідею пролетарського інтернаціоналізму, або ж побудову комуністичного раю на землі, або ж тотожність християнського «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство небесне» (Мт., 5: 3) словам з «Інтернаціоналу»: «Кто был ничем, тот станет всем». Тож не буду багато говорити на цю тему – про це написано чимало праць багатьма дослідниками. Лише констатую, що від часів створення СРСР Америка і Московія пліч-о-пліч будують глобальну юдейську імперію, діючи за вже неодноразово згаданим принципом «розділяй та володарюй».
На користь цієї тези свідчить ще один цікавий факт. Після розвалу СРСР і краху комуністичної системи, здавалося б, демонстративне протистояння між США і Московією мало припинитися. І дійсно, на певний час стосунки між цими країнами значно потеплішали. Але це явно суперечило планам «богом обраних», бо порушувало першу частину принципу їхніх взаємин – «розділяй», адже не стало між ким розділяти. Відтак згодом все повернулося на свої місця. І нині ми знову спостерігаємо геополітичне протистояння між двома могутніми імперіями (а насправді між двома складовими однієї імперії), на яке немає жодних ідеологічних чи будь-яких інших вагомих причин.
Звісно ж, я не беруся стверджувати, що авторами зірок на американському прапорі є юдейські рабини, бо це не відповідає історичній дійсності, але те, що вони надзвичайно вдало скористалися цією символікою у власних інтересах, не підлягає сумніву.