Не обійшлося вчора (до речі, в Прощену неділю) і без вічного пошуку «ворогів». Депутат Івано-Франківської обласної ради від ВО «Свобода» Василь Попович у «наші вороги» «призначив» «неукраїнців з Партії регіонів, Вишиванюка і керівників районних адміністрацій».
«Сьогодні країна перебуває в такому стані, як це було в 40-50-их роках, коли до людей прийшла зневіра, розчарування та духовний занепад. Дехто нині каже, що нам стало важче – бо ми не бачимо своїх ворогів, вони скриті. Ні, неправда. Сьогодні, особисто я бачу серед ворогів України, найперше, Партію регіонів та її прислужників. Ворог – це Табачник, Азаров, Янукович. Вони всі не українці. Всі ті, хто керує обласними, районними адміністраціями, працівники апаратів цих владних структур, якими керує владна Партія регіонів. Це наші вороги – вороги України, вороги державності, суверенітету, самостійності нашої Батьківщини. Ми повинні знати всіх наших ворогів тут, на місці. Ворог – це Вишиванюк... Прокурора області поставили з Одеси, начальника міліції прислали з Закарпаття, керівника СБУ закинули з Дніпропетровська. Вони всі призначені в нашій області, щоб «готувати» та «робити» тут вибори, щоб тиснути на підприємців, закривати рот активістам, пригнічувати та поборювати будь-які прояви непокори та забезпечувати той результат на виборах, який вони вирішили собі «написати». Ми повинні вказувати всім на наших ворогів, ми повинні звертатися до тих, які з певних причин збайдужіли та зневірилися, потрібно їх пробудити та нагадати, що вони є українці, що вони славного героїчного роду», - підкреслив Василь Попович.
ДО ТЕМИ:
Нагадаємо, 22 лютого 1952 р. в урочищі Хубена біля села Дзвиняч Станіславівської (нині Івано-Франківської) області під час планової чекістсько-військової операції з розшуку учасників українського підпілля одна з військових груп Управління МҐБ у Станіславівській області вийшла на бункер з відкритим люком, з якого підпільники вели спостереження за місцевістю. Підпільники пізно помітили військовослужбовців, які підходили до бункера, і, не маючи можливості втекти, відкрили вогонь та поранили одного з солдатів. Бункер одразу ж був оточений та блокований з усіх боків. Підпільники викинули кілька гранат, спалили та порвали чимало документів, а потім, не бажаючи здаватися живими, застрелились.
Із бункера було витягнуто тіла семи вбитих підпільників ОУН, в одному з них був упізнаний відомий поет Михайло Дяченко (Марко Боєслав) – член Української Головної Визвольної Ради, крайовий провідник пропаганди ОУН, кавалер Срібного Хреста Заслуги, редактор підпільного журналу «Чорний ліс» (1947-1950рр.), обдарований поет і полум’яний публіцист.
За даними МҐБ УРСР, 22 лютого 1952 р. в бункері разом з М. Дяченком загинули: керівник Солотвинського районового проводу ОУН Онуфряк Онуфрій Васильович (псевдоніми - «Орест», «Деркач»), 1927 року народження, уродженець села Зелена Надвірнянського району Станіславівської області, підпільник від 1944р.; Янишевський Михайло Іванович (псевдоніми - «Вихор», «Яструб», «Мисько»), 1927 року народження, уродженець села Жураки Солотвинського району Станіславівської області, підпільник від 1944 р.; Драгомерецький Михайло Федорович (псевдонім - «Захар»), 1930 року народження, уродженець села Боднарів Калуського району Станіславівської області, учасник охорони М. Дяченка; Фесюк Михайло Петрович (псевдонім - «Чумак»), 1928 року народження, уродженець села Жураки Солотвинського району Станіславівської області, підпільник від 1949 р.; Свідрук Марта Іванівна (псевдонім - «Марійка»), 1928 року народження, уродженка міста Надвірної Станіславівської області, сестра члена СБ Солотвинського районового проводу ОУН Свідрука Мирона Івановича (псевдонім - «Вільшенко»), убитого 19 лютого 1952 р.; «Сміливий», уродженець села Підпечери Станіславівського району Станіславівської області, охоронець М. Дяченка.
