 
                                                                

Хлопчик грався на колінах свого батька і, між іншим, запитав його:
- Тату, а душа твоя застрахована? 
- Чому ти мене про це питаєш, синку? - Поцікавився батько. 
- Я чув, як дядько Михайло говорив, що ти застрахував наш будинок, меблі, навіть маму, але про свою душу, він сказав, ти зовсім не дбаєш. Татку, ти б заодно і душу застрахував.
Батько не знав, що відповісти синові. Його брат часто говорив з ним про спасіння душі, а він свідоцтво брата не приймав. Але ця розмова глибоко торкнула серце батька, і він незабаром звернувся до Господа.
У Христі ми маємо вічне страхування нашої душі.
 
         
         
         
         
         
                                                                     
                                                                     
                                                                     
                                                                     
                                                                     
                                                                     
                                                                     
                                                                     
                                                                     
                                                                     
                                                                     
                                                                     
                                                                     
                                                             
                                                                     
                                                                     
                                                                     
                                                                     
        