Студентський майдан, розгін, довгі ночі протистояння і… розстріли. У вічність відійшли герої Небесної сотні – старші, молоді, зовсім юні…Ті, хто не побоявся подивитися у вічі долі і вийшов на бій за себе, рідних, Україну. З часу масових розстрілів минуло чимало часу. Україна до сьогодні у скорботі. У містах і містечках з’являються музеї, пам’ятні знаки, меморіальні дошки.
В Івано-Франківську також взялися вшанувати пам’ять Героїв Небесної сотні. Ідеєю облаштування площі перед адмінбудинком обласної ради, яка свого часу стала епіцентром Революції Гідності в Івано-Франківську місцеві чиновники перейнялися ще взимку. Обіцяли перейменувати в пам’ять про героїв. Пізніше виникла ідея пам’ятника Небесній Сотні на цій же площі.
Втім, у нас тепер є гарне виправдання – усе списують на АТО, а відтак грошей на такі "буденні" питання не вистачає. Франківці вирішили ситуацію обіграти…
Все згідно інструкції
Департамент містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради ще у серпні оголосив конкурс на визначення переможця ескізних пропозицій пам’ятного знаку «Стіна пам’яті Небесної сотні».
«Спочатку була ідея створення пам’ятника Небесній Сотні. Було визначено місце – площа перед білим будинком. Але, такий пам'ятник дорого коштуватиме. Виходячи з масштабів площі, це десь буде більше 2 млн. грн. У даний час, коли країні потрібні гроші, то проведення конкурсу буде хіба що для галочки», - розповідає директор Департаменту Володимир Гайдар.
А тому у мерії вирішили облаштувати пам’ятний знак «Стіна пам’яті Небесної Сотні» – проект менш затратний і втілити в життя його не так і складно - було б бажання. Втім, як виявилося, бажання є не у всіх.
Конкурс мав відбутися ще у вересні, але через відсутність ескізних пропозицій, його продовжили.
Чи то через брак ідей, чи то через малу поінформованість тоді на конкурс подали свої роботи тільки три автори. На обговорення з'явилося двоє з них.
Пам’ятник, за задумом, повинен розміститися на фасаді лівого крила (в межах першого поверху) будівлі обласної державної адміністрації на вул. Грушевського, 21. Архітектори від міської влади кажуть, що майбутній барельєф чи пам’ятна дошка мають гармонійно доповнити фасад будинку і запевняють, що місце підібрано найвдаліше. А ще конкурсна комісія не обмежувала митців якимись рамками, а визначила тільки одну умову – щоб композиція сприймалася не менш, ніж з трьох видових точок: здалека, середньої відстані і зблизька.
У Департаменті дивуються такій низькій активності митців і навіть називають її несерйозним підходом до справи. Хоча не заперечують і того факту, що, напевно, дещо недопрацювали із «рекламою» конкурсу.
«Близько двох тижнів тому ми розглядали попередньо конкурс. Було подано тільки три роботи. Якесь таке несерйозне ставлення до такої події. Тоді ми дали оголошення згідно регламенту. У цьому напевно була наша помилка – треба було це ширше розрекламувати. Мабуть, запросити і інших зацікавлених, окремо кожного. Але насправді, про це довго говорили і з Народною Радою, і з Правим сектором, і з Самообороною. Я пояснював їм те, що ми відходимо від проекту пам’ятника до пам’ятної стіни. Але, напевно, таки не достатньо було контакту», - розмірковує Гайдар.
Цього разу чиновники обіцяють ситуацію виправити і виключно у згоді із людьми обрати достойних. Тепер кінцевим терміном для подачі заявок є 1 грудня. Конкурсна комісія мала б вибрати із переліку заявок три найкращих проекти і виставити їх на обговорення громади. Навіть обіцяють зробити її голос додатковим до кінцевого рішення журі. Побачимо, чи грудень принесе нам очікуваний результат. А тим часом…
Щоб пам’ятали... Слово має громада
Після чиновницького фальстарту опікуватися конкурсом визвалася Народна рада Івано-Франківської області. Її керівник Володимир Веркалець надав ситуації розголосу і запевняє, що в організації вирішили тримати питання на контролі, бо вшанування пам'яі Героїв не підлягає сумніву і потребує особливої уваги.
«Коли було засідання конкурсної комісії, то я побачив, що це все проблематично. Я сказав, що у Департаменті знову підійшли до питання формально – десь там у себе на сайті вивісили оголошення і мало хто знав, - говорить активіст. - Тоді я почав вже рухатися по інститутах, надрукував листи, розніс по кафедрах».
До речі, про проведення конкурсу не знав навіть батько героя Небесної Сотні Романа Гурика. Пан Ігор розповідає, що якби не контакти із головою Народної ради, то напевно і не дізнався б. Чоловік переконаний, що без згоди людей, так як це зазвичай прийнято робити, питання вирішувати не допустимо.
«На попереднє обговорення проекту я потрапив випадково. Якщо б не Веркалець, то я б не знав, що в місті оголосили такий конкурс. Чомусь усе відбувається тихо. Ніхто не бачив тих попередніх трьох проектів. Вважаю, що громада повинна обговорити проекти і обрати найкращий. Але у нас все, як завжди, - розповідає Ігор Гурик.
Зараз до проекту громадська організація намагається залучити якомога ширше коло художників, скульпторів, надати розголосу не тільки в місті, але й за його межами.
«Батько Романа Гурика є головою Всеукраїнської організації загиблих майданівців. Запропонував йому розмістити у них на сайті інформацію про конкурс, щоб залучити фахівців і з інших міст, якщо у нас в місті не знайдеться такого патріота, який би виготовив пам’ятний знак» - згадує Веркалець.
Щодо місця розміщення, то активісти вважають його доволі правильним. Кажуть, якщо для архітекторів головне правильність розташування композиції, то для людей – символічність і дух. А ще – щоб посадовці пам'ятали про те, що народ – сила, яка здатна перемогти будь-який режим.
«Ми постояли день-другий. Люди приходять, моляться. Поговорили з ними. Вони сказали, що було б не погано, бо звикли вже. Перші фотографії загиблих на Майдані відразу вивішували на цій стіні, правили панахиди з балкону. Також тут приїжджають делегації, приходять чиновники – щоб пам'ятали. Таким шляхом ми і пішли», - наголошує голова Народної ради.
Є питання і фінансування. Його планують вирішувати за рахунок місцевих меценатів, а також небайдужих людей. Для цього відкриють благодійний рахунок. Сподіваються також на допомогу міської влади.
Пам’ятнику бути…
А тим часом, поки чиновники продовжують займатися паперовою тяганиною і чекають на дату проведення конкурсу, є й інший – альтернативний варіант композиції, присвяченої героям Небесної Сотні в Івано-Франківську. Втілити ідею у життя взався відомий прикарпатський художних Роман Бончук.
Митець пропонує іванофранківцям дещо по-іншому підійти до ідеї пам'ятного знаку і розмістити його не на стіні «білого будинку», де, за його словами немає належного кута обгляду, а на центральній площі міста – Вічевому майдані. Саме тут, свого часу, вогонь революції запалювала студентська молодь. Власне її, Роман Бончук, і має намір зробити головним автором роботи.
«Хочемо залучити до роботи студентство, молодь. Я можу бути біля них і підкахувати їм. Мені не потрібні гроші. Взагалі можу зробити це безкоштовно. Ми готові зробити це і без фінансування з бюджету. Просто хочу, щоб молодь пам'ятала тих, хто боровся і помер за Україну, її краще майбутнє. Хочу, щоб залишилося для майбутнього покоління. Щоб вони усвідомили яка це була трагедія для народу», - говорить митець.
Ідея полягає у створенні величезного, розмірами 60 м.кв, панно на стіні будівлі «Укрпошти» позаду сцени Вічевого майдану.
Картина-мозаїка із зображеннями ікони Берегині, карти України, сцен з Майдану, небесного воїна, викладатиметься з керамічної плитки. По сторонах розмістяться барельєфи архангелів, які за задумом, охороняють країну. Вони мають виконуватися у дерев’яній різьбі, або ж повинні бути вилиті із бронзи.
«Мозаїка викладатиметься з керамічної плитки. Буде зроблено каркасну основу, на яку ліпитиметься мозаїка. Знизу буде підняття, на яке можна буде ставити свічки. Ангели нестимуть по сторонах укріплюючу функцію разом з вишиванкою. Сам ефект мозаїки даватиме перелив зображення. Площа – довжина 15*4 м. тобто десь 60 м.кв», - ділиться задумом Бончук.
Художник переконаний, що роботи, які несуть настільки сильний зміст, повинні розташовуватися виключно на центральних площах і вулицях, щоб кожного дня до думки про страшну зиму 2014 повертався кожен гість і містянин, щоб пам’ятали подвиг тих, кого нема поруч.
…
Поки тривають дискусії в Івано-Франківську, як же саме увіковічнювати історичні події, підходить річниця Революції Гідності. Революції, що назавжди змінила Україну. Ми стали іншими, ми стали більш європейськішими, почали цінувтаи такі поняття, як незалежність та держава. І не хай навіть це проявляється у малесеньких дрібничках і подекуди незамітно, та все ж ми вже ніколи не станемо такими, як були за часів «золотого батона».
Безперечно, невинно убієнних Небесних Ангелів революції слід увіковічнити належним чином у найкращих галицьких традицій, без поспіху та упередженості. І кому, як не нам, іванофранківцям, показати приклад злагодженості для усієї України. Герої не вмирають…
Марія Лутчин
