Масове захоплення гуртками, коли вже з самого раннього віку батьки віддають своїх дітей на три-чотири, а то й більше гуртків, ні до чого доброго не приведе, вважає психолог Наталія Мухітдінова.
За її словами, батьки мають певні комплекси, і віддають своїх малят займатися тим, чим вони самі не займалися, а мріяли. В цьому випадку діти стають просто заручниками батьківських мрій. З іншого боку, значну роль грають і стереотипи.
«Я знаю одну жінку, яка водить свою донечку на танці тільки тому, що всі дівчатка мають займатися танцями. А хто це сказав, чи де це написано, що всі дівчатка мають танцювати?», — говорить Наталія Мухітдінова.
Англійська, танці, музика, малювання – це далеко не повний перелік того, чим можуть займатися діти навіть у дошкільному віці. І це не правильно, вважають спеціалісти. За їх словами, у віці 3-4 років дитині взагалі не потрібні гуртки, звичайного садка їй абсолютно вистачить. У 6-9 років цілком вистачить двох гуртків – один творчого спрямування, інший – спортивного, наприклад, танці і музика. Старшокласники можуть відвідувати більшу кількість гуртків, але за умови, що вони протягом року визначаться з тим, які гуртки їм більше подобаються і будуть займатися лише улюбленою справою.
Якщо ж батьки будуть примушувати дітей відвідувати «все і зразу», то «в подальшому з цією дитиною у психотерапевта буде багато роботи», — каже Наталія Мухітдінова і додає, що батькам треба більше уваги приділяти своїм дітям, гратися з ними і вчитися, а не відкуповуватися від них гуртками.
