Наразі на Прикарпатті 11 бійців числяться зниклими безвісти. Деякі тіла вдалося ідентифікувати, проте родичі відмовляються визнавати страшну правду. Інші – неопізнані, поховані під певним порядковим номером далеко від рідного дому, там, де їм судилося знайти останній прихисток.
Микола Самак із Косівського району зник у зоні АТО понад рік тому, у січні 2015-го. Із рідних у хлопця, якому на той час ще й не виповнилося 22-х років, залишилася лише сестра Надія. За цей час проведено багато експертиз щодо ідентифікації тіла зниклого бійця, проте досі остаточного результату немає. Наразі йде мова про ексгумацію тіла покійного батька, похованого понад 12 років тому, що дозволить провести остаточний аналіз і підтвердити або спростувати попередні дослідження на встановлення особи, інформує Фіртка з посиланням на ГК.
Вже понад рік хлопець числиться у списках зниклих безвісти.
«Ми понад рік намагаємось ідентифікувати тіло, – розповідає координатор інформаційного центру допомоги учасникам АТО та членам їхніх родин, радник голови Івано-Франківської ОДА Володимир Веркалець. – Зрозуміле бажання сестри і хресної матері поховати його на батьківщині, щоб він не спочивав як невідома особа так далеко від дому. Ми намагаємось допомогти, проте хлопець був сиротою і зараз виникло багато запитань».
Після звістки про зникнення хлопця упізнати тіло поїхала хресна мама Миколи. Тоді жінка не підтвердила, що тіло у морзі належить її похреснику. Відтак було прийняте рішення про необхідність проведення судово-медичної експертизи, внаслідок якої сподівалися встановити особу загиблого. До цього часу проведено 7-8 експертиз, усі варіанти можливих аналізів вичерпано, а достовірних результатів досі немає. Єдиним варіантом залишається ексгумація когось із рідних загиблого. Оскільки потрібно особу чоловічої статі, мова йде про тіло батька, який похований на Косівщині понад 12 років тому. Після цього експерти візьмуть необхідні взірці тканин і зіставлять їх із тими, що належать загиблому учаснику АТО. Якщо ДНК відповідатиме, тіло хлопця ексгумують з Дніпропетровська і поховають біля батьків, продовжує Веркалець.
Процедура для чиновників нова, адже ніхто не був готовий до військового конфлікту, спричинених втрат і наслідків. Окрім юридичного аспекту, в цьому випадку є ще моральний – ексгумацію тіла, похованого священиком, необхідно провести з дозволу священнослужителів. Родичі звернулися до місцевого отця у селі Баня-Березів, але той не в змозі приймати такі рішення, дозвіл дає митрополит.
«Ми зупинилися саме на цьому етапі. З юридичної точки зору рішення приймає не лише управління Національної поліції, а ще й прокуратура. Ці процедури пройдені, дозвіл отримано, чекаємо на рішення церкви. Якщо заперечень не виникне, проведемо ДНК-експертизу і сподіваємося, що тіло вдасться ідентифікувати», – зауважив координатор.
«Після загибелі військового відібрані зразки для експертизи. Наразі проблема в тому, що ідентифікацію зазвичай проводять, коли є батьки. У випадку відсутності батьків зразки можна брати у родичів чоловічої статі по батьковій лінії, адже по жіночій лінії важко вивести чоловічу хромосому», – коментує заступник начальника відділу слідчого управління ГУНП в Івано-Франківській області, т.в.о. начальника відділу Михайло Захарук.
У випадку збігу зразків ДНК про це повідомляють родичам, і вони самі вирішують, чи забирати тіло і ховати його як ідентифіковану особу, чи ні. Їм відразу видається свідоцтво про смерть та дозвіл на перепоховання. Усі троє загиблих наразі поховані в Дніпропетровську без вказаних даних про особу. Лише з табличкою, де вказаний порядковий номер.
