Чи вірите ви в долю? Чи вірите ви в те, що все у цьому світі здетерміноване... Що усі процеси, які відбуваються у нашому житті, не є спонтанними, а являють собою частину якоїсь грандіозної системи…
Що хтось чи щось майстерно керує ними, визначаючи увесь наш життєвий шлях… Але, якщо так, то хто або що керує цими процесами? Чи є це якісь містичні надприродні сили, а чи цілком реальні живі люди?
Своє оригінальне бачення цих одвічних питань подає молодий перспективний режисер Максим Стецков у своєму новому фільмі «Смертельно живий», прем’єрний показ якого було презентовано 16 квітня івано-франківській кінопубліці у театрі кіно «Люм’єр».
На суд прискіпливого прикарпатського глядача кінострічку, яку позиціонують як перший український психологічний трилер, представили учасники Міжнародної організації “CinemaHall” та виконавець головної ролі у фільмі актор театру і кіно Олександр Герелес (до речі, свого часу працював актором у Івано-Франківському обласному музично-драматичному театрі ім. І.Франка).
Власне визначення жанру фільму як «психологічний трилер» (від англійської thriller – хвилюючий, захоплюючий), напевно, є найдоречнішим. Адже сюжет стрічки настільки сповнений неочікуваними поворотами та психологічно-емоційними переживаннями, що не відпускає глядача до самого фіналу. Детективи Агати Крісті порівняно з закрученим сюжетом «Смертельно живого» - просто легенькі мелодрами. Сам виконавець ролі головного героя стверджує, що сюжетна лінія розвивається за «принципом матрьошки», де зло, як би глибоко воно не засіло, все одно буде викрито. На перший погляд видається, що таких ліній кілька і розвиваються вони у паралельних (чи то не паралельних?) часових і просторових вимірах (чи, може, взагалі у різних світах?) Втім, врешті-решт матрьошка розкривається повністю і глядач доходить висновку: перед ним єдина, чітко вибудувана навколо головного героя – відомого, а відтак багатого, та від того не позбавленого майже дитячої наївності, доброти і людяності письменника – система, яка, щоправда, іноді все ж дає збої…
Зі слів Олександра Герелеса, режисер стрічки – 23-річний Максим Стецков – в минулому його учень і справжня «людина-оркестр» - скарбниця різнопланових талантів: колишній гравець рок-гурту, він виявив себе не лише майстерним режисером, а й чудовим актором, виконавши у фільмі другу головну роль – сина головного героя…, а ще сценаристом, композитором, майстром з монтажу…
Сам знімальний процес зайняв всього 15 днів – надзвичайно короткий як для повнометражної стрічки строк, втім проведений з неабиякою інтенсивністю. «В такій авантюрі я ще ніколи не брав участь», - жартує пан Герелес. З його слів, зйомки тривали по 12, а то і 18 годин на добу. При цьому за 6 перших знімальних днів, коли ще у стрічки навіть не було спонсорів, було знято аж 24 сцени повнометражного фільму. Та й це був лише вінець величезної копіткої роботи над стрічкою, що, якщо брати до уваги процес творення сценарію, його коригування тощо, тривала цілих три роки.
Справедливості ради варто зазначити: з визначенням «першого українського трилера» у фільмі дещо дисонують деякі моменти – такі, як, скажімо, невідповідність подекуди артикуляції героїв звуку їх голосів, що наводить на думку: стрічка була від початку знята російською мовою, а в подальшому – дубльована українською. На користь цієї версії свідчить також російська мова СМС-ок, що надходять героям стрічки та записів, що вони роблять у записнику (щоправда, у всіх випадках присутні титри перекладу українською). І вже точно починаєш сумніватися в українськості фільму, коли співробітник міліції з’являється у кадрі в однострої російського поліцейського. У творців «Смертельно живого», однак, щодо цих моментів є досить логічне пояснення. Зі слів О.Герелеса, робота над кінострічкою починалася ще до тих бурхливих подій, які проклали прірву між Україною та її північним сусідом, а відтак творці орієнтувались при створенні фільму на кіноринки країн СНД. «А найбільший ринок кіно, - говорить актор, - це ринок Росії, Казахстану та Білорусі». Напевно, в цих аргументах все-таки є певний сенс, адже мистецтво, а тим більше мистецтво якісне, повинно залишатися поза політикою.
«Мені не було соромно за цю роботу… - підсумовує власне бачення результату роботи над стрічкою Олександр Герелес, – Я переглядав у своїй пам’яті щось подібне. Повірте мені: навіть в радянські часи такого не було». Сам актор переконаний, що з «Смертельно живого» розпочнеться відродження українського кіно.
