Про це дружина Ярослава Партечина Тетяна розповіла Суспільному, пише Фіртка.
Ярослав Партечин зник безвісти 12 червня 2024 року поблизу села Новомихайлівка Покровського району на Донеччині. Протягом двох тижнів родина не знала про його долю, аж поки в інтернеті не з'явилися перші відео та фото, які підтвердили, що Ярослав — у полоні, ділиться Тетяна Партечин.
«Після цього було пів року повної тиші, коли ми взагалі не знали, що з ним і як він. А в грудні 2024 з'явилося відео в інтернеті, з якого ми зрозуміли, що він — у Чечні, у Грозному», — розповідає жінка.
Тетяна Партечин розповідає, що спілкувалася з чоловіком після його повернення в Україну. Він питав про те, як справи вдома, що у них нового.
«Відколи до мене подзвонили з СБУ, відтоді я плакала, а зараз уже навіть сліз немає. Мені ще дотепер не віриться, що це — правда. Поки його не побачу наживо, поки не поїду до нього, я не зможу в це повірити, але я почула його голос, чула, що чоловік є», — говорить Тетяна Партечин.
Зі слів жінки, вдома на Ярослава чекають двоє синів. Молодший, 11-річний Євген, надзвичайно важко переживав розлуку з батьком.
«Спочатку він на заспокійливих сидів, спати не міг, його душило», — розповідає Тетяна Партечин.
Вона пригадує, як син відреагував на перший дзвінок Ярослава після полону.
«Чоловік дзвонить, а син не може навіть говорити, сльози в очах. Дитина не може слова сказати», — каже Тетяна Партечин.
Дружина бачила фото чоловіка після звільнення і каже, що він дуже схуд.
«Головне, що вже тут. Відгодуємо, все буде добре», — говорить Тетяна Партечин.
Жінка планує 25 квітня їхати до Ярослава та сподівається його побачити. Разом із собою на зустріч до батька хоче взяти сина Євгена.
Нагадаємо, 24 квітня в Україну повернулися 193 військові з російського полону. Серед звільнених — військовослужбовці Збройних сил України, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Національної поліції та Державної спеціальної служби транспорту.
