Богдана Мацьоцька — українська гірськолижниця, олімпійка, неодноразова призерка міжнародних змагань FIS та українських турнірів.
Аби дізнатись історію гірськолижниці Богдани Мацьоцької, журналістка Фіртки поїхала на Косівщину, звідки родом спортсменка.
«У гірськолижний спорт привів тато — Олег Мацьоцький»
Я навчалася у Львівському державному університеті фізичної культури, де здобула ступінь магістра. Однак, вступивши в університет вже була сформованим спортсменом.
У гірськолижний спорт мене привів мій тато — Олег Мацьоцький. Батько все життя був моїм тренером та наставником. Він цікавився гірськими лижами, тому захопився саме цим видом спорту. Тато показав мені всю красу та складність гірськолижного спорту.
З плином часу мені сподобалась ця дисципліна — і вона стала моїм життєвим призначенням. Гірськолижний спорт вимагає великої витривалості, сили, техніки та вміння приймати швидкі рішення на складних трасах. Це є повноцінною професією, яка вимагає нестандартного робочого графіку з численними тренуваннями та змаганнями.
Разом з тим, мене мотивував мій результат. Мої досягнення у цьому спорті були значними. Я здобула успіхи на національному рівні, стала багаторазовою чемпіонкою України та представляла свою країну на двох Олімпійських зимових іграх. Цей досвід був надзвичайно цінним та незабутнім для мене.
«Перша олімпіада — це були технічні дисципліни».
Мені був 21 рік, і участь в змаганнях такого рівня в такому віці — хороший результат. У Сочі я виступила в 2-х дисциплінах, готувалася до 3-ох, моєї "коронної" — слалому, але не склалося через трагічні обставини, які відбувалися в той час в Україні. А саме — Революція Гідності.
«Коли почули, що наступна олімпіада буде в Сочі — ледь не плакали»
За чотири роки до олімпіади оголосили наступне місце проведення. Коли ми почули, що це буде в Сочі — ледь не плакали. Кандидатами на проведення олімпіади у 2014 році були Зальцбург Австрія, Пхьончхан, Південна Корея і Сочі.
Ми засмутились, звісно. Коли вже наближалась ця дата, то летіли в лютому, коли в Україні почались сутички на Майдані, а ми усвідомлювали, куди летимо. Ми розуміли вже тоді, що всі події, які відбувались в нашій державі не прийшли просто так. Але, кажуть ж, що "спорт поза політикою". Й ти намагаєшся це все відкинути й зосередитися на своїй роботі, хоч насправді — болить. Дві дисципліни я відстартувала, залишилась улюблена — слалом.
«Щоб вшанувати загиблих на Майдані ми з батьком захотіли одягнути траурні стрічки»
Тоді 19 лютого 2014 року почались серйозні обстріли на Майдані з жертвами. Там було багато моїх знайомих та друзів в той час. Всю ніч я провела з ними на зв’язку. Це та ситуація, коли фізично ти не там, але усіма думками ти там. Ми розуміли, що ми перебуваємо в країні агресора. Те, як вчинила влада в той час, дало зрозуміти, звідки ростуть ноги. На наступний день після новин ми з батьком захотіли одягнути траурні стрічки, в шану загиблих Небесної Сотні, але українське й олімпійське керівництво нам заборонило.
Тоді скликали консиліум: з нами розмовляв Президент Олімпійських ігор та переконував нас, що цього робити не можна. Адже, знову ця риторика, що "спорт поза політикою". Один з аргументів був таким, що ми підставляємо цілу українську команду, бо їм ще виступати, а через наш вибрик можуть дискваліфікувати всю команду. Ми цивілізовані та порядні люди, й не мали бажання підставляти всю команду. Хоча, нас здивувало та обурило відношення інших спортсменів, адже на це ніхто серйозно не звернув уваги.
«Вирішили з тренером знятись зі змагань Олімпіади»
Ми для себе вирішили: якщо ми підставляємо всю команду, а брати в цьому участі не хочемо, то ми знімаємось зі змагань. Тому, сказали, щоб нам дали літак, бо їдемо звідси, враховуючи всі обставини. На другий день після публікації в Facebook про причини відмови від участі в Олімпіаді зі мною хотіли зустрітись журналісти. Я хотіла, щоб про мене писали у «The Times» чи знімали інтерв'ю у «CNN», але не за таких обставин я собі це уявляла.
Ми з тренером сподівались якнайшвидше повернутись в Україну, але наше керівництво пояснило, що наш вчинок й так резонансу наробив. Й знову ж таки, аби не підставляти команду треба залишитись до кінця з усіма. Після приїзду в Україну, найперше що ми зробили — поїхали на Майдан.
Більше читайте у матеріалі: «Коли почули, що змагання будуть в Сочі — ледь не плакали», — історія прикарпатської гірськолижниці Богдани Мацьоцької, яка у 2014 році відмовилася від участі в Олімпійських іграх (ФОТО)
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
