Англійський журнал ” Incounters » опублікував статтю уфолога Річарда Лайнхема про зв’язки влади США з прибульцями. Тема ця, незважаючи на всю її сенсаційність, не нова, свідоцтва високопоставлених чиновників і розвідників про події півстолітньої давності періодично спливають на сторінках газет і журналів.
Проте ще жодного разу це не призвело до будь-якої реакції з боку американського уряду. Воно мовчить або все заперечує вустами своїх третьорядних службовців.
Почалося все, повідомляє Р. Лайнхем, з його виступу по радіо з серією оповідань про НЛО і розумних позаземних істот. Після одної з передач йому додому зателефонував невідомий, який представився Смітом, і сказав, що чув його виступи по радіо, читав його статті і хоче показати йому важливу інформацію.
Спочатку дослідник поставився до цього дзвінку з недовірою. Але швидко змінив свою думку, дізнавшись, що минулого незнайомець був оперативним співробітником розвідувальної служби США і зараз готовий представити документи, що стосуються діяльності інопланетян на Землі.
Незабаром уфологу прийшов поштою пакет, що містив фотокопії деяких секретних документів про спостереженнях за НЛО американськими спецслужбами. Серед документів були такі, які призначалися тільки для президентів США. Переконавшись, наскільки це було можливо, в правдивості інформації, Лайнхем домовився зі Смітом про зустріч.
Ось що розповів Сміт. Перший контакт влади США з інопланетянами відбувся в 1953 році, коли НЛО приземлився на одній з баз ВПС. Прибульці стверджували, що прилетіли з планети, що обертається навколо якоїсь червоної зірки в сузір’ї Оріона. Результатом переговорів стала зустріч двох інопланетян з президентом Д. Ейзенхауером 21 лютого 1954 на базі ВПС США ” Едварде “. Зустріч була записана на кіноплівку, яка зберігається в секретному відділі президентського архіву.
Багато років по тому Чарльз Л. Саггс – колишній командувач флотом США, який до складу президентської групи на базі ” Едварде ” записав на магнітофон свою розповідь про зустріч з прибульцями. «Я і кілька офіцерів бази повинні були зустрічати інопланетних візитерів безпосередньо на місці їх приземлення близько адміністративного корпусу, – згадує він. – Ми чекали досить довго і вже вирішили, що нічого не трапиться, як раптом один з офіцерів звернув увагу на дивну округле хмара, яке знижувалося повільно і майже вертикально, розгойдуючись подібно до маятника. Незабаром нам стало ясно, що це не хмара, а двоопуклий об’єкт діаметром близько 35 футів. Його матова металева поверхня без різких переходів і виступів грала світловими відблисками. Об’єкт завис у футах 10 ( 3 метрах) над бетонкою і з нього з легким шипінням висунулися три телескопічні опори, які торкнулися землі. Ми відчули, що повітря насичене озоном. Запанувала тривожна тиша.
Раптом щось клацнуло, і в корпусі з’явилося овальний отвір, через яке буквально виплили дві істоти. На перший погляд вони мало чим відрізнялися від людей. Один з них опустився на бетонку в 20 футів від об’єкта, інший залишився стояти на кромці тарілки. Це були порівняно високі істоти, щось близько восьми футів ( 2,4 метра), стрункі і схожі один на одного. Їх світлі і прямі, майже біле волосся доходили їм до плечей. У них були світло- блакитні очі і безбарвні губи. Той, хто стояв на землі, жестом показав, що не може наближатися до нас і необхідно дотримуватися цю дистанцію. Виконуючи це умова, ми попрямували до будівлі. Я не міг зрозуміти, торкаються землі товсті підошви взуття прибульця чи ні, він ступав, як по повітряній подушці… ».
На переговорах прибульці запропонували людям допомогу в духовному розвитку, а також зажадали знищити ядерну зброю, припинити забруднення навколишнього середовища і розграбування мінеральних ресурсів планети. Ділитися секретами своєї технології вони відмовилися, оскільки, на їх думку, людство ще не підготовлено “цьому в моральному плані, і для початку необхідно навчитися жити в згоді один з одним.
Ейзенхауер поставився до умов прибульців з великою підозрілістю, особливо в тій їх частині, яка стосувалася ядерного роззброєння. При тодішньої військово- політичній обстановці у світі це уявлялося явно нездійсненним. До того ж президент вважав, що ядерна зброя – це єдине, що утримує прибульців від прямого вторгнення на Землю.
Прибульці закликали землян не входити в контакт з іншого космічної расою, із загарбниками ”сірими” пообіцявши, у разі згоди, допомогу в боротьбі проти них.
Підсумком цілої серії зустрічей зі ”скандинавами ” (або, як по-іншому їх називають, – ” Нордік ” ), став підписаний в 1954году договір, а також поява на Землі першого інопланетного посла . Згідно з умовами договору, інопланетяни не повинні втручатися у справи землян, а США – в справи інопланетян. Діяльність прибульців на Землі необхідно тримати в секреті. Інопланетяни поділяться з американцями тими своїми технологіями, які не можуть бути використані у військових цілях. Крім того, інопланетяни не повинні укладати договори з іншими країнами, а земляни – з іншими космічними расами.
США брали на себе зобов’язання побудувати для літальних апаратів прибульців підземні бази (повністю була побудована тільки одна -в Неваді, відома як « Об’єкт 51 »). Пізніше спільно зі ” скандинавами » був розроблений проект ” Редлайт », відповідно до якого почалися регулярні польоти американських льотчиків на інопланетних кораблях.
Як прикриття та з метою масової дезінформації населення були ” запущені » такі відомі програми, як « Блакитна Книга » і « Сноуберд. ” Все незрозуміле ” звалювалося » на секретні експерименти ВВС.
Говорячи про « хороших» і «поганих» прибульців, доречно згадати про Френсіс Сван – жінці з унікальними сенситивними здібностями, яка співпрацювала з адміністрацією президента Ейзенхауера з широкого кола питань, у тому числі що стосуються НЛО і прибульців. Її інформація відрізнялася достовірністю. У 1959 році Ф. Сван повідомила, що раса ” скандинавів » дійсно має на меті врятувати нашу планету від ядерного знищення.
Але бездушні і жорстокі ” сірі» перехопили ініціативу, потіснивши ” скандинавів “. У тих і у інших є свої види на нашу планету.
У 60 -ті роки, коли “сірі » вийшли на контакт з владою США, стало очевидним, що Ф. Сван була права.
” Сірі» погодилися передати американцям деякі свої технології та сприяти польоту їх експедицій на Місяць, в тому числі конгроліроват’ перебування на Місяці астронавтів, проте в обмін зажадали видати їм крилля і перервати всякі контакти зі ” скандинавами “, а головне – надати право тимчасово ” еаімствовап » обмежене число людей з метою контролю за еволюцією земної раси. ” Сірі» запевняли, що це люди не постраждають, їх обстежують і повернуть на те місце, звідки викрали. Крім того, в їх пам’яті буде стерта вся інформація про подію !
Втім, скоро з’ясувалося, що експерименти ” сірих » над людьми були зовсім не такими нешкідливими. Деякі з них були спрямовані на перевірку сумісності двох рас, і в підсумку земні жінки стали народжувати мутантів.
Однак оскільки люди були явно слабкіше ” братів по розуму ” то у вищих ешелонах влади США вирішили продовжити контакти, закривши очі на творені прибульцями неподобства. Тим більше що передані ” сірими » технології дозволили просунути науково -технічний прогрес на Землі і створити чимало нового, наприклад, рідкокристалічні монітори, супутниковий зв’язок, комп’ютери, інтернет, променеву зброю, іонний двигун тощо.
На відміну від людиноподібних ” скандинавів “, “сірі” – істоти невеликого зростання (100-120 см ) і по статурі схожі на виснажених підлітків. У них сіруватого кольору шкіра, великі голови і величезні очі, різко виділяються на обличчі. Замість носа у них два отвори, під якими розташовується маленький рот. Зубами служать жорсткі пружні ясна. На руках всього чотири пальці – не вистачає “великого”. Ступні ніг маленькі, з перетинками між пальців.
Як і у нас, у них дві статі : чоловічий і жіночий. Живуть ці істоти за людськими мірками довго, більше 1б00 років. Звичайною їх їжею ( якщо це можна назвати ” їжею “) є певного типу світлове випромінювання. Є відомості, що хтось з інопланетян, що живуть в США з відома американських властей, вживає в їжу протерті овочі і морозиво.
Р. Лайнхем попереджає “Читачі повинні мати на увазі, що інформація, що міститься в моїй статті, розглядається владою США як надсекретна, і наведені в ній факти уряд ніколи не підтвердить. ” І, тим не менш, ми вправі задатися питанням : все викладене Лайнхемом – правда чи вигадки ? Не будемо поспішати з остаточними висновками, час покаже.
