У нас в Україні є багато таких речей, які ззовні виглядають добрими і потрібними, а насправді такими не є. Скоро весна і молодь знов потягнеться туди, куди вказують реклами так званих «фольклорних фестивалів». Тобто, фестивалів, де нібито пануватиме народне українське мистецтво, де музика і співи об’єднюватимуть українських людей в одну громаду. «Це ж корисно нам, це все заради української справи!» - скаже хтось. І я раніше думала так само. Я раділа, коли бачила веселі зграйки молодих українців у вишиванках з наплічниками, прикрашеними синьо-жовтими і червоно-чорними прапорцями. Проте дійсність виявилася іншою.
Моя братова із села, де донедавна щоліта проводили такий фестиваль. Там творилися такі речі, що сільська громада врешті-решт відмовилася від проведення фестивалю. Збитки були більшими за ті гроші, що люди отримували від квартирантів та оренди. Молодь, що приїздила на фестиваль була українською та синьо-жовтою лише іззовні, а всередині в них не було нічого, що робить українця українцем.
Наркотики і горілка випалили в них всі ознаки національного, а порожнечу заповнило тяжіння до сатанинського святкування. Вони стрибали і видавали безглузді крики під виття і скрегіт «українських» музичних груп, які запозичили свій стиль виконання з наркотичної західної культури минулого століття. Там не було нічого фольклорного, нічого етнічного, нічого, що вело б свій рід від прадавніх джерел Українства. Це була чистісінька і відверта профанація української мови, яку використовували у суміші з матючинням і калічними англійськими та російськими гаслами. Серед тих «музколективів» були, між іншим, і франківські, не хочу називати їх, щоби не робити їм реклами.
А потім, п’яні і обдовбані, ті буцімто «фольклорники» лізли до сільських дівчат, ображали місцевих людей, а їхні здурілі від горілки і «трави» подружки наголяса бігали берегом річки і верещали як різані свиноматки. Там були не лише українці, але й багато поляків, які показували нашим приклади сатанинської «свободи» і «розкутості». Після фестивалю випас і побережжя нагадували щось середнє поміж смітником і полем бою. Усюди валялись використані презервативи, шприци, пляшки, банки з-під енергетичних напоїв і всюди смерділо сечею та випорожненнями. Люди ще тиждень прибирали після тої оскаженілої орди.
Проти усього цього виступив священик отець Роман і разом із ним свідомі старші люди з осередку КУНу. Вони заборонили фестиваль і громада їх підтримала. Я вважаю, що українське суспільство повинно чітко, раз і назавжди, відділити корисну справу фестивалів і «співочих полів» від сатанізму. Деякі партії, які називають себе «патріотичними», «націоналістичними», легко і радісно офірують на такі шабаші, думаючи, що цим вони підтримують «модернізацію української культури», підтримують нові сучасні форми самовираження молоді, у які мовляв «вливається український зміст». Але український зміст неможливо загорнути в спотворені форми і кольорові папірці західної («європейської») цивілізації, що вироджується.
Насправді, тих «патріотів» цинічно використовують явні і приховані сатаніти, які під маркою «народного, національного» протягують на таких фестивалях свою лінію, насправді розкладаючи все справжнє і національне. Між собою сатаніти насміхаються з наших лідерів. Душею вони віддані західним лібералам та окультним силам, ворожим всьому національному. Не дарма Ірина Фаріон вказала, що головний ворог українців – ліберальна ідеологія.
Шановна влада, шановні політики! Коли ви припините за українські гроші рекламувати сатанітів? Коли припините ті шабаші, котрі облудно відбуваються під святими гаслами «відродження народного мистецтва»? Їх треба негайно заборонити. Нам потрібні заходи масового виховання молоді та юнацтва, але ці заходи повинні бути завжди під наглядом зрілих наглядачів, вчителів, які можуть розрізнити зерно від полови. Вони повинні санкціонувати і затверджувати масові заходи, їх сценарії, забороняти виконувати музику та пісні сумнівного неукраїнського змісту. Адже молоді мізки ще не мають тих фільтрів, які мають досвідчені українські поети, письменники, українознавці. Я сама могла б допомогти в цензуруванні та перевірці молодіжних заходів на предмет відповідності моральності та пристойності, притаманній українській традиції.
Я вже писала, що, потураючи лесбіянкам і педерастам, ви самі стаєте педерастами. Може ви й направду є одною з ланок того сатанинського ланцюга, яким скуто Україну?
