Ветеран війни, психолог та громадський діяч Степан Савчук переконаний, що робота з ветеранами суттєво відрізняється від психологічної підтримки чинних військовослужбовців, які перебувають на фронті.
Про це він розповів у програмі «Любов і війна», пише Фіртка.
За словами Степана Савчука, для роботи з ветеранами та чинними військовослужбовцями потрібно використовувати різні методи.
«Це колосально різна робота. Зовсім інші навички, зовсім інші інструменти.
Якщо з ветераном я можу використовувати елементи арттерапії чи інші методики, то з чинними військовими це часто не працює. Там зовсім інша специфіка», — зазначив Савчук.
За його словами, саме тому він свідомо обрав роботу переважно з ветеранами.
«Насправді значна частина наших бесід — це не про вбивства чи жахи війни.
Найчастіше ми говоримо про соціальну адаптацію, комунікацію в родині, стосунки з дружиною, дітьми, батьками та партнерами. Це ті питання, які турбують ветеранів найбільше», — пояснив психолог.
Натомість у військових, які продовжують службу, зовсім інші запити.
«Там дуже глибока екзистенційна робота. Людина ставить собі питання: для чого я це роблю, чому я тут? Це можуть бути прояви синдрому вцілілого — чому я живий, а мої побратими ні.
Це також хронічна втома, яка може провокувати різні психічні розлади. Людина може перебувати на позиціях два місяці без нормального відпочинку. Це зовсім інша робота», — сказав Савчук.
Водночас він критично оцінив власний досвід взаємодії з системою морально-психологічного забезпечення під час служби.
Психолог наголосив, що говорить виключно про свій особистий досвід і не поширює ці висновки на всі підрозділи.
«У моїй бригаді морально-психологічне забезпечення було найгіршим, що можна було уявити. Замість підтримки люди часто отримували приниження.
Замість того, щоб допомогти військовому впоратися зі страхом чи виснаженням, його могли просто присоромити або тиснути на нього», — розповів він.
Савчук також навів приклад із власного батальйону, коли цивільного пілота після короткотермінових курсів призначили військовим психологом.
«Людина була цивільним льотчиком, прийшла служити, а після двотижневих курсів її направили військовим психологом у бойовий підрозділ. Це один із прикладів того, як працювала система», — зазначив він.
На думку психолога, якісна робота з військовими потребує спеціальної освіти, постійного навчання та практики.
«Щоб стати хорошим військовим психологом, потрібно вчитися, читати, розвиватися. Тут немає жодних секретів», — переконаний Савчук.
Говорячи про поради для ветеранів та їхніх родин, психолог наголосив, що фахівці не повинні роздавати готові рецепти.
«Психолог не має права роздавати поради. Якщо психолог під час терапії постійно говорить людині, що робити, від такого спеціаліста варто тікати. Я можу давати лише рекомендації», — сказав фахівець.
Головною рекомендацією для ветеранів та їхніх сімей Степан Савчук називає визнання проблеми.
«Треба думати над тим, що з тобою відбувається, прийняти це, почути себе і вирішувати, що робити далі. Це стосується абсолютно всіх нас», — наголосив психолог.
Ветеран також звернув увагу на те, що жодна психологічна допомога не буде ефективною, якщо сама людина не готова працювати над собою.
«Часто телефонують рідні ветеранів і просять допомогти синові чи чоловікові, який повернувся з війни та має проблеми.
Але якщо людина сама не хоче працювати з психологом, жодна терапія не дасть результату. Насильно витягнути когось із залежності чи психологічної кризи неможливо», — пояснив Савчук.
Водночас він переконаний, що навіть після важких втрат людина може знайти нові сенси та можливості для розвитку. І наводить приклад посттравматичного зростання — явища, коли пережиті труднощі стають поштовхом до позитивних змін.
«Іноді люди після важких травм навпаки зростають. Я часто бачу це серед тих, хто займається інклюзивним спортом.
Людина могла втратити кінцівку на війні, але завдяки підтримці інших відкриває для себе нове життя — починає займатися стрільбою з лука, ампфутболом чи іншими видами спорту».
За словами Степана Савчука, такі люди нерідко знаходять нові можливості для самореалізації та демонструють приклад життєстійкості.
«Так, ми не можемо повернути втрачене здоров’я, втрачену кінцівку чи повернути минуле. Але ми можемо здобути щось нове.
Поки б’ється серце, ми можемо щось робити, розвиватися і жити», — підсумував ветеран.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
